Стабільність у житті християнина

Світ вирує, швидко змінюється, і цей вир виносить деяких людей на самі вершини, а когось викидає на узбіччя життя. Недивно, що люди шукають стабільність, але не знаходять її. Під стабільністю зазвичай розуміють матеріальний достаток сьогодні, заощадження і джерело доходу, який, як здається, гарантує безхмарне завтра.

Що каже Писання із цього приводу? Ісус розповів притчу про людину, яка зібрала щедрий урожай і вирішила звести собі нові житниці, в яких можна було б надійно зберігати своє багатство. «І сказав: ось що зроблю – зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє» (Лк. 12:18). Як бачимо, ця людина досягла тієї стабільності, про яку сьогодні мріють мільйони. «Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє», – підсумовує Ісус (Лк. 12:20,21).

Людині, яка досягла в житті певних висот, здається, що вона навіки закріпилася на них. Але в Біблії є багато прикладів, які наочно демонструють, що це не так. Якийсь Аман був правою рукою царя Артаксерса. Але його стратили буквально наступного дня після того, як він загордився, що його становище непорушне (Книга Есфирь).

Дві людини служили при єгипетському фараоні: один був виночерпієм, а другий – хлібодаром, тобто пекарем. Чудові посади, стабільне життя з погляду простої людини, якій не потрібна влада і не цікаві політичні інтриги. Але ось ці двоє опинилися у в’язниці і не знали, що їх чекає попереду. В одну мить стабільність зникла. Зрештою виночерпія звільнили, а хлібодара стратили (Книга Буття).

Біблія учить, що в цьому світі, що швидко змінюється, Бог залишається незмінним: «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8). І слово Його також незмінне: «Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть» (Мф. 24:35), – сказав Ісус. Тому основою життя має бути віра і надія на Бога. І ось що Біблія каже про ту стабільність, яка від Бога: «Бо, хто хоче любити життя і бачити добрі дні, той нехай стримує язик свій від зла і вуста свої від лукавих слів; ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його» (1Пет. 3:10,11).

Сьогодні в християнстві є помилка, яка називається «Євангеліє багатства». Носії цієї ідеї стверджують, що якщо людина вірна, то їй ніби гарантований матеріальний достаток і стабільність. А якщо такої стабільності немає, значить у такої людини і віри немає.

Біблія ніде не стверджує, що у віруючої людини ніколи не буде жодних проблем і втрат. Так, Бог дає часи спокою тим, хто ухиляється від зла і служить Йому. Але ці часи спокою часто приходять після бурі, тому що Бог ніколи не дає вірному більше труднощів, ніж він може понести.

Класичний приклад з Біблії – життя праведного Іова. Він був багатою людиною; його життя протікало спокійно і розмірено. На відміну від інших багатих людей, Іов щедро допомагав тим, хто мав потребу: сиротам, вдовам, калікам.

І ось в один день він втратив усе своє багатство і усі його діти – а їх у нього було десять – трагічно загинули. Незабаром після цього прийшла інша біда: він захворів невиліковною хворобою – проказою. Люди, які раніше ставилися до нього з повагою, відвернулися від нього. Але попри все, Іов продовжував сподіватися на Бога навіть тоді, коли найближча людина, його дружина, підбурювала його до відступництва: «І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри» (Іов. 2:9). У відповідь Іов сказав: «Ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми» –  підсумовує Писання (Іов. 2:10).

Іов гідно пройшов своє випробування, і Бог зцілив його і повернув йому колишню стабільність: «І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше» (Іов 42:10).

На перший погляд, страждання праведних нічим не відрізняються від страждань беззаконників. І в першому і в другому випадку вони допущені Богом, проте з різними цілями. «Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його – до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло‚ щоб їх винищити із землі» (1Пет. 3:12).

Можливо, і ти коїв зло в житті, і сьогодні відчуваєш Його гнів на собі, і цей гнів зрештою буде тобі в погибель. Але сьогодні в тебе ще є шанс увірувати і покаятися, і тоді продовжаться твої дні на цій землі. Що стосується праведних людей, то через страждання Бог відкриває їм нові духовні горизонти.

Як вже було сказано, в Іова було стабільне життя, і, як видно з цього уривка, він боявся його втратити. Звичайно, якби Іов вів праведне життя тільки заради того, щоб таким чином утримати стабільність у своєму житті, він не витримав би тих лих, які на нього обрушилися, подібно як у важкі періоди життя вмить втрачають віру адепти «євангелія багатства», які зводять свої стосунки з Богом за принципом: я Тобі, Господи, свою праведність, а Ти захисти мене за це від усіх знегод.

Все ж основним мотивом праведності для Іова була його любов до Творця, яка і надала йому сил у скрутний час; але і страх втратити стабільність десь на задньому плані все ж був. Але Бог показав Іову, а на його прикладі – і усьому людству, що сила Божа проявляється не лише в стабільності.

Під час пророка Іллі в Ізраїлі був голод. Страждала з голоду і одна вдова, яка була праведною і богобоязливою. У неї залишалося трохи масла і борошна, з якого можна було випекти лише один корж. І ось приходить до неї пророк Ілля і просить, щоб з останнього борошна вона випекла корж для нього.

Як вчинити в цій ситуації? Людина, яка живе за принципом «буття визначає свідомість», стала б протестувати, обурюватися і в результаті прожила б ще декілька днів. Але ця вдова жила вірою, тому останній корж вона віддала пророкові, після чого в її життя прийшла стабільність: борошно в діжці не закінчувалося, і масло в глеку не убувало, поки не скінчився голод (3Цар. 17:16).

Ще одна бідна вдова, вже за часів Ісуса, пожертвувала дві лепти, тобто дві дрібні монети, на храм. Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій» (Мк. 12:43,44). Біблія не розповідає нам про подальшу долю цієї вдови, але я вірю, що ця вдова не залишилася голодною, подібно як не голодувала і та вдова, яка нагодувала останнім коржем пророка Іллю.

Коли в людини залишається остання копійчина і не видно жодного просвіту, дехто думає, що найкраще віднести цю копійчину в казино: раптом виграю, і в моє життя прийде довгождана стабільність. Інші гадають, що краще останню копійчину пропити і таким чином піти від реальності на якийсь час. Але навіщо віддавати останню копійчину нечестивим бізнесменам, які навчилися наживатися на чужій біді? Куди краще в усіх життєвих ситуаціях покладати свою надію на Бога.

Автор: Леонід Каночкін

Наступний запис

Стабільність епохи Соломона

Візит цариці Савської, Джон Едвард Пойнтер Порівнювати царства Давида і Соломона – украй повчальне заняття. Із зовнішнього ... Читати далі