Довіра Богові: Давайте не панікувати, а бігти до Нього

«Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся? Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього» (Псалом 26:1-3).

Хтось написав мені і попросив повторно опублікувати статтю під назвою “Бітахон”, яку я написала чотири роки тому. Господь відразу ж дав мені внутрішнє свідоцтво, і я відчула, що настав час знову учити про довіру. Врешті-решт, живучи у важкі часи, в яких ми перебуваємо, нам треба довіряти Богові все більше і більше щодня.

Слово Бітахон – це єврейське слово, яке означає “довіру Богові”. Воно походить від кореня “батах” (#982 у номерах Стронга), який означає довіряти, бути упевненим, почувати себе в безпеці.

Це слово виражає відчуття благополуччя і безпеки, що виходить з того, що у вас є хтось або щось, чому ви довіряєте. Воно часто перекладається як “сподіватися” або “бути переконаним”, але цікаво, що воно не перекладається як “вірити в щось” або “віра”.

Ми знову і знову бачимо ілюстрацію слова “бітахон” у посланнях Павла. Він був повністю переконаний у тому, що якщо Бог щось обіцяв, то Він сильний і виконати це.

Ось ключ: “Бітахон” відноситься не до віри в Бога, як такого, але до довіри, що все, чого Він бажає і усе, що відбувається, буде для нашого блага, тому що Він благий і в Нього усе під контролем. Це співзвучно посланню до Римлян 8:28: “Тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра“.

“Бітахон” – це підтвердження того, що Бог досконалий і повний безмежної мудрості і незмінної любові в усіх обставинах, і навіть у несправедливих. Навіть перед лицем жорстокості, бідності і хвороби “бітахон” переконаний, що Його любов ніколи не підводить.

І тоді сподіватимуся

Якщо ми знову подивимося на наш ключовий вірш з 26-го Псалму, я хочу поділитися з вами тим, що фраза “і тоді я буду надіятися” на івриті використовує корінь слова “батах”, яке ми вивчаємо. Бачте, коли Давид рятувався втечею, жив молитвою і ховався по печерах, він спожив і побачив, що Бог благий (див. Псалом 33:9).

У всіх своїх випробуваннях Давид побачив, що Бог любив його і був вірний йому, тому він міг хвалитися: “Не злякається серце моє“. З біблійного погляду серце відноситься до внутрішнього “я”: розуму, волі, серця, душі і нашого розуміння.

Особисто для мене це справжнє диво, коли моє серце перебуває в стані спокою посеред бурі. Я вірю, що чим більше ми усвідомлюватимемо, що Ісус Христос вважав за краще страждати і померти, ніж провести вічність без нас, тим швидше страх у нашому серці зміниться на довіру.

Давайте не панікуватимемо, а бігти до Бога в Дусі, як це часто робив Давид, щоб набути свого спокою. Точно так, як і Бог на самому початку використовував Своє світло, щоб принести спокій і порядок у хаос, Він зробить це знову. Ісус Христос – наше Світло і Спасіння, і на це ми можемо сподіватися. Амінь і амінь.

Автор: Тіффані Енн Люїс

Попередній запис

Як подолати депресію? (закінчення)

Вирішуємо проблеми по-Божому Як Бог вивів Іллю з депресії? Це відбулося в чотири етапи, які має пройти кожен з нас. ... Читати далі

Наступний запис

Прагнення до Бога

Цар Давид на схилі років, Фредерік Лейтон «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа ... Читати далі