Одним з перших уривків, що я прочитав починаючи вивчати Біблію, був уривок з Послання до Римлян 8:28, в якому говорилося: «До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра».
Я б хотів виділити тут дві речі:
1) Цей уривок звернений до тих, хто любить Бога. Так, якщо ви любите Бога, він звернений і до вас також.
2) Згідно з текстом, УСЕ, тобто усе, що сталося, відбувається або станеться, сприяє для добра тим, які люблять Його. Фраза «усе сприяє» має на увазі спільну роботу більш ніж одного члена. Іншими словами, УСЕ в житті людини, яка любить Бога, необхідно для блага, оскільки це спільна робота усього. Як ми читаємо в книзі Притч 12:21: «Не станеться з праведником ніякого зла».
Як одна з біблійних версій перекладає (ми перекладаємо її з англійської): «Нічого марного не трапляється з благочестивими». Нічого в житті людини, яка любить Бога, не може бути випадковим, марним або на зло. Навпаки, УСЕ, навіть ті речі, які нам не дуже подобаються, – частина задуму Господнього, нам на благо. Не випадково в Слові сказано: «Та й усі, хто бажає жити побожно в Христі Ісусі, будуть гнані» (2Тим. 3:12) і «Багато скорбот у праведника» (Пс. 33:19) і одночасно з цим, ми прочитуємо: «Не станеться з праведником ніякого зла», тобто навіть лиха не є зло або щось марне. Не випадково також сказано: «Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа» (Еф. 5:20). І в 1-му посланні до Солунян 5:18: «За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі».
Бог учить дякувати Йому за УСЕ. Ми зазвичай дякуємо за якусь певну частину, що має стосунок до нас. Багато хто з нас не хоче дякувати Богові за УСЕ, унаслідок невіри, що Бог має відношення до усього. Але як свідчить Слово Його: «Хто це говорить: “і те буває, чому Господь не повелів бути”?» (Плач Єремії 3:37)
Навіть диявол не може просунутися далі за межу, що провів Господь. У книзі Іова 1-2 ми бачимо, що він не може випробувати Іова без дозволу, і він не може перевищити дозволене Богом. У Євангеліє від Луки 22:31 ми бачимо, що з тим, щоб просіювати [апостоли] пшеницю, він повинен спершу запитати. У Євангеліє від Іоанна ми бачимо, що він не може накласти руки на Ісуса, бо «ще не настав час Його» (Євангеліє від Іоанна 7:30, 8:20). У 1-му посланні до Коринф’ян 10:13 ми читаємо: «І вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете». Так відбувається не тому, що диявол не хоче спокушати, але тому що «Бог чесний і не дозволить». І коли сказав Іов: «Невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати?» (Іов 2:10), Писання каже: «В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми». Коли Іов сказав: «Господь дав, Господь і взяв; нехай буде ім’я Господнє благословенне!» (Іов 1:21), він був правий: «У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога» (Іов 1:22). Сказане Іовом було вірне і точне.
Якщо ви задаєтеся питанням, чому ви все ще безробітні, або чому ви самотні, або чому ви не можете вилікуватися, або чому те або інше відбувається, робіть як благочестивий Іов: дякуйте Господові за все. Бо «тим, які люблять Бога усе сприяє для добра». Те, що ви вважаєте горем, потрібне для блага. Інакше, будьте упевнені, у вас нічого не вийде. Славте Бога і вірте Йому. Дякуйте Йому за все. Людям властиво думати, що деякі речі «від диявола», але ми читаємо: «Не станеться з праведником ніякого зла», а ви праведні (Рим. 3:21-26).
І сказав Павло в схожому випадку: «А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався. Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене. Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова. Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний» (2Кор. 12:7-10). Павло розкошує у своїй немочі. Образи, нужда, гоніння і утиски є можливостями побачити силу Господню. «Жало у плоть» не прийшло саме по собі. Воно було дане йому для того, щоб він не звеличувався. Звичайно, це жало було болючим, і він хотів позбутися його, але воно запобігало йому від зарозумілості. Павло міг би запитати утретє в Господа, чому в попередні два рази не було відповіді на його молитви. Ми також іноді не розуміємо, чому на деякі з наших молитов були дані відповіді негайно, а на інші ні, попри те, що ми вклали душу в них і присвятили багато часу. Проте нас не просять зрозуміти, але замість цього вірити. Вірити, що тим, які люблять Бога усе сприяє для добра. Як Він каже: «Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55:8-9). «Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію» (Єр. 29:11). І в посланні до Римлян 1:17: «Праведний вірою живий буде».
Віра – те, що потрібне для життя. Необхідно вірити Йому і повністю підкорятися Йому. Виконання нашого бажання не первинне. Потрібне виконання Його бажання, оскільки воно набагато важливіше за наше.
«Тим, які люблять Бога усе сприяє для добра». Приклади:
Розглянемо деякі приклади про те, що ми прочитали. Спершу, звернемося до послання до филип’ян 1:12-18. Ми читаємо: «Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило більшому успіху благовістя, бо моє ув’язнення за Христа стало відомим усій преторії та всім іншим, і більшість з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже. Деякі, правда, через заздрощі і суперництво, а інші з доброї волі Христа проповідують. Одні з суперництва проповідують Христа не чисто, думаючи збільшити тягар кайданів моїх, а інші – з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовістя. Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано або щиро, я й тому радію і радітиму».
Павло був у темниці. Гадається, що час там мине непродуктивно для Слово Божого. Але подивимося, що він каже: «Те‚ що зі мною сталося‚ послужило більшому успіху благовістя» і «більшість з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже». Не лише узи Павлові не стояли на заваді для Слова Божого, але вони посприяли цьому. Вони дійсно стали силою для сміливого проголошення Слова Божого. Може здатися негативним фактором те, що Павло був запроторений до темниці, але насправді це не так. Навпаки, це добре вплинуло на просування Слова Божого. Подібний ефект ми можемо бачити в тому ж місці – у темниці – але цього разу у Филипах. Так, у книзі Дій 16:22-25 ми читаємо: «Народ також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх. Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду. Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх».
Павло і Сила не скаржилися Богові, але вони прославляли Його. Завдяки цьому, усі ув’язнені почули Слово Боже тією ніччю за допомогою гімнів і молитов. Чи почули б вони, якби не було нікого, хто б проповідував їм Слово? Я так не думаю. Але давайте прочитаємо далі: «Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли. В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли. Але Павло вигукнув голосно: “Не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут”. Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили, і, вивівши їх геть, сказав: “Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?” Вони ж сказали: “Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій”. І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його. І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його. І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога» (16:26-34).
Чи сталося б це, якби Павло і Сила не потрапили в темницю? Побачили б ми в’язничного вартового і його сім’ю хрещеними, якби Павло і Сила не потрапили туди? Я так не думаю. Ми чуємо «в’язниця» і кажемо «зло», але Його думки – не наші, але незмірно значніші за наші.
Висновок
З вищесказаного виходить, якщо ми любимо Бога, то що б не сталося в нашому житті, приємного або неприємного, усе сприяє до блага. Багато хто розчаровується і засмучується, коли «настає скрута або гоніння через слово» (Мф. 13:21). Проте навіть скорбота і випробування, сприяють також до блага, якщо ми любимо Бога.
- «І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння» (Рим. 5:3).
- «Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу» (2Кор. 4:17).
- «З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку» (Як. 1:2-4).
- «Хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху» (Євр. 5:8).
Страждання «виробляють». Вони виробляють терпіння. Вони виробляють вічну славу. Вони виробляють покору. Ніщо в житті людини, яка любить Бога, не випадкове і недаремне. Навпаки, «тим, які люблять Бога усе сприяє для добра».
Автор: Анастасіос Kіoyлaxoглoy
