“До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями. А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив. Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує і нам всього?” (Рим. 8:28-32).
Божий план досконалий, але поклоніння вірного відповідає Божій волі тільки тоді, коли Боже Слово рясно вселяється в його серце. Якщо ж біблійне вчення (тобто розум Христовий у детальних, точних категоріях) не управляє душею людини, то її совість поглинена думками про інших людей, про проблеми і обставини. Стара гріховна природа управляє душею, в якій немає вчення. Емоції, відокремлені від вчення, не виконують свого божественного призначення – відгукуватися на те, що дано нам Богом, і насолоджуватися цим.
У момент спасіння Бог поміщає людину у Свій досконалий план. Неможливо для вірного опинитися поза Божим планом. Кінець кінцем, Його план приведе християнина до досконалості (Флп. 1:6). Але для розуміння цього плану потрібне Боже Слово – саме в ньому вірний зможе набути усього, що дає Бог, жити Його силою, насолоджуватися Його спокоєм і спілкуватися з Ним за Його волею.
Усе це не заохочує гріх, який порушує спілкування вірного з Богом і за яким йде покарання. Більше того, Боже Царство ніколи не йде вперед, використовуючи гріх (Пс. 5:5). Але в досконалого Бога є досконалий план. У цьому плані Бог піклується про усе, навіть про наші падіння.
“Ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро” (Бут. 50:20а). Життя Йосифа – яскравий приклад того, як Божий план перетворює усе на благо і приводить вірного до перемоги всупереч злим планам сатани. Я сподіваюся, що далі ви зможете побачити, що в житті вірного абсолютно все – навіть недобре – “сприяє до добра”.
* *
“Ізраїль (Яків) любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, – і зробив йому різнобарвний одяг. І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо” (Бут. 37:3,4). “І побачили вони його (Йосифа) здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його” (Бут. 37:18). “І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він, щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його” (Бут. 37:22). “І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет. І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його? Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися” (Бут. 37:25-27). “Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців” (Бут. 37:36). Незважаючи на усі нещастя Йосифа, у його житті усе сприяло до блага.
Яків припустився великої помилки, коли зробив Йосифа своїм улюбленцем. Тоді брати зненавиділи його – і це не було благом. Вони змовилися убити Йосифа – і це не було добром. Втрутився Рувім і запропонував свій план: залишити Йосифа в ямі; пізніше він хотів врятувати його. Але перш, ніж він зробив це, брати вже продали Йосифа каравану ізмаїльтян, що прямували в Єгипет. Усі ці події не були благом для Йосифа.
В Єгипті Йосифа продали в рабство Потифару, царедворцеві фараона. Йосиф був прекрасним працівником, і його призначили доглядачем у Потифаровому домі…
Потифарова дружина хотіла спокусити Йосифа, а коли їй це не вдалося, вона хибно звинуватила його в любовному зв’язку з нею. Йосифа запроторили до в’язниці. У всьому цьому не було нічого доброго, але Йосиф набув благовоління в начальника в’язниці і став наглядачем над усіма іншими в’язнями. Це було благом! Після того, як Йосиф розтлумачив два фараонові сни, він був звільнений з в’язниці і призначений правителем над усім Єгиптом, другою людиною після фараона.
Отже, попри те, що багато обставин були злом для Йосифа, врешті-решт, “усе сприяло до добра”.
Посланець, який збереже життя
“І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я – Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет” (Бут. 45:4). Насувався голод, і Божий план привів Йосифа в Єгипет для спасіння його сім’ї і збереження усього ізраїльського народу.
Бут. 45:5 – це один з найпрекрасніших віршів у Біблії: “Але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя“.
“Тому що тепер два роки голоду на землі: залишається ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть; Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням” (Бут. 45:6,7).
У Бога досконалі благодать, любов і прощення. Бог веде нас досконалим шляхом. Його досконалість править над нашими гріхами і падіннями. Чи згрішили брати Йосифа? Так. Чи принесли їх дії благо? Ні. Гріх ніколи не виправданий. Та все ж Бог явив Йосифу добрість, любов, милість і благодать у випробуваннях його віри. У всьому цьому Божий задум і Його турбота про Йосифа були досконалими.
Бог змінює усе
Ми знаходимо в Біблії безліч історій про те, як Бог перетворював усе на благо. Мойсей убив єгиптянина (Вих. 2:12). Це не було благом. Потім він втік у пустелю і сорок років задовольнявся не кращим з того, що міг би мати з Богом. Але після цього Бог призвав його, щоб вивести Свій народ з Єгипту. У Числах 12:3 сказано, що Мойсей став найлагіднішим з усіх людей.
Давид скоїв перелюб з Вирсавією. Це не було добром. Щоб приховати свій гріх, Давид направив її чоловіка, Урію, у найнебезпечніше місце битви, де той і загинув. Не забувайте, гріх не сприяє просуванню Божого Царства на землі. Бог покарав Давида: дитина, народжена від перелюбу, померла. Але, коли Давид покаявся, Бог дав йому і Вирсавії ще одну дитину, яку назвали Соломоном, а Вирсавія стала однією з найбільших матерів в історії Старого Завіту.
Соломон, ставши царем, не послухався Бога і узяв безліч іноземних дружин. Він звів багато жертовників і зі своїми дружинами поклонявся чужим богам. Але наприкінці життя Соломон навернувся до Господа, і Святий Дух надихнув його написати книгу Притч і Пісні Пісень.
У ніч, коли зрадили Ісуса, Петро тричі відрікся від Нього. Це не було добром, але Бог усе перетворив на благо, і Петро став вірним Божим слугою.
Савл з Тарсу переслідував християн за віру, віддаючи їх на страту. Але по дорозі в Дамаск він зустрів Ісуса Христа, набув милості і став великим Божим слугою. Саме його Бог надихнув написати восьмий розділ послання до Римлян, двадцять восьмий вірш якого ми так часто цитуємо: “До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра“.
Йосиф сказав своїм братам: “Не засмучуйтеся і не шкодуйте“, усе сприятиме до добра (Бут. 45:5).
Йосиф міг багато що сказати своїм братам, але замість цього він підбадьорив їх. Вони боялися помсти і благали про пощаду, а Йосиф явив Того, Хто правив його душею: “Не бійтеся, тому що я боюся Бога; ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей” (Бут. 50:19,20).
Автор: Карл Г. Стівенс
