Біблія про повторний шлюб

Чи вільна знову створювати сім’ю людина, яка отримала розлучення на біблійній основі? Ні мова, ні культура Біблії не дають нам жодної причини вважати, що людина може тільки розлучатися і не може знову одружуватися. І, навпаки, на свободу знову одружуватися ясно вказується і в Старому, і в Новому Завіті.

Під законом Мойсей каже, якщо чоловік законно розлучається з дружиною і відпускає її, вона вільна виходити за іншого чоловіка (Втор. 24:1-2). Звичайно, Мойсей не виключає перелюбу.

У Втор. 24:3-4 Мойсей каже, якщо другий чоловік цієї жінки розлучиться з нею або помре, її першому чоловікові не дозволяється знову брати її в дружини. Називаючи людину, за якою вона була заміжня раніше, “першим” чоловіком, Мойсей ясно показує, що перший шлюб був законно завершений.

У Новому Завіті Павло каже: «Чи з’єднався ти з жінкою? Не шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Не шукай жінки. А втім, якщо і оженишся, не згрішиш» (1Кор. 7:27-28).

Це вказує на те, що людина, яка звільняється від подруга (відповідно до Писання) і пізніше знову одружується, не грішить. Тому ніяке відчуття провини або неповноцінності не повинне відвідувати людину, яка отримує розлучення на законній, біблійній підставі і пізніше користується своїм правом знову одружитися. Така людина не є “другосортним християнином”.

На людському рівні питання розлучення зазвичай вирішується в суді, релігійному або світському. Але за усіма подібними людськими рішеннями лежать незмінні Божественні принципи справедливості. Один з таких принципів простежується через усю Біблію: до невинного не можна ставитися як до винного, а до винного – як до невинного.

У Второзаконні 25:1, Мойсей стисло підсумовує подвійну відповідальність суддів – виправдати невинного і засудити винного. У Притчах 17:15, Соломон вказує, що будь-який відступ від цього принципу буде дуже неугодний Богові: «Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного – обоє мерзота перед Господом». Також, перераховуючи хто накликає на себе Божий гнів, Ісая каже: «Горе тим…, які виправдовують винного і правих позбавляють законного!» (Ісаї 5:22-23).

Застосування цього принципу до питання розлучення очевидне. Застосовувати одне і те ж покарання до винного в “порнейа”, і до невинного порушує саму суть справедливості.

Іноді люди сперечаються, що при краху шлюбу беруть участь дві сторони і неможливо дізнатися, хто з подружжя винен насправді. Але це затемняє суть питання. Справа не в тому, чи була егоїстичність, чи бездушність, чи сварки з обох боків. Питання полягає тільки в наступному: чи скоїв один з подружжя “порнейа”, а другий ні? У багатьох випадках сьогодні один з подружжя відкрито визнає свою провину.

Принаймні, Бог явно констатував можливість того, що провина одного з подружжя, на відміну від другого, може бути встановлена, бо під законом Мойсеєвим Він встановив смерть викритому в перелюбі.

У певному значенні, шлюб – це законний контракт, в який вступають через обітницю. Межі цього контракту визначаються вимовленими обітницями. Шлюбна обітниця, що зазвичай використовується сьогодні, звучить приблизно так: “Я обіцяю… утримувати себе тільки для тебе (мається на увазі, у сексуальних стосунках)… доки смерть не розлучить нас”.

У цій обітниці є два важливі елементи: зобов’язання (“утримувати себе тільки для тебе”) і термін дії (“доки смерть не розлучить нас”). Ці дві частини речення пов’язані одна з одною і не можуть розглядатися окремо. Тобто, якщо один з подружжя порушує зобов’язання, скоївши “порнейа”, то другий з подружжя автоматично звільняється від терміну дії “доки смерть не розлучить нас”.

Дозвольте мені навести вам простий приклад з життя. Сміт дає майно Брауну в оренду на п’ять років, з 1986 до 1991 року. Але він включає одне доповнення: “Браун не може використовувати цю нерухомість для магазину спиртних напоїв. Якщо Браун дотримуватиме це зобов’язання і утримається від використання цієї нерухомості для магазину спиртних напоїв, тоді Сміт повинен перебувати в дотриманні терміну дії оренди; він не може анулювати оренду до 1991 року. Але якщо Браун порушить зобов’язання, використавши нерухомість для магазину спиртних напоїв, тоді Смит автоматично звільнений від терміну дії і може миттєво анулювати оренду”.

Подібно до цього, коли одна сторона шлюбу порушує зобов’язання, скоюючи “порнейа”, друга сторона, таким чином, звільняється від терміну дії (“доки смерть не розлучить нас”).

У встановленнях Нового Завіту існує ще одна ситуація, за якою християнин може бути звільнений від шлюбних уз. Вона описана Павлом у 1Кор. 7:10-15: «А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, – якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати своєї жінки. Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Господь».

У віршах 10-11 Павло говорить про випадок, коли в шлюбі перебувають двоє вірних. Фраза, “заповідаю не я, а Господь” вказує, що цей випадок вже був розглянутий Ісусом у Його вченні, записаному в Євангеліях. Ця позиція ясна і не двозначна: жодна із сторін не вільна розлучатися з іншою, окрім як через подружню невірність. (Оскільки Ісус сказав про це обмеження в Євангеліях, Павлу не було необхідності повторювати це тут). Але якщо вони все-таки розлучаються, вони повинні залишатися безшлюбними або знову одружитися один з одним.

У віршах 12-15 Павло розглядає випадок, коли вірний перебуває в шлюбі з невіруючим. Слова “кажу я, а не Господь“, вказують, що цей випадок не був розглянутий Ісусом в Євангеліях. По-перше, Павло зобов’язує віруючу сторону прагнути зберегти мир у шлюбі і завоювати невіруючу сторону для віри в Христа. Але коли невіруюча сторона відкидає цей підхід і відмовляється залишатися в шлюбі, але залишає вірного, тоді вірний звільняється від шлюбних уз і, таким чином, вільний вступити в новий шлюб. Проте, необхідно при цьому дотримати дві умови. По-перше, усі вимоги цивільного закону мають бути дотримані і, по-друге, новий з подружжя має бути вірним у Христі.

Автор: Дерек Прінс

Попередній запис

Що каже Біблія про розлучення

Розлучення – одна з головних сучасних соціальних проблем. Його шкідлива дія поширюється набагато далі за подружжя, яке розлучається. Якщо в ... Читати далі

Наступний запис

Інші випадки, при яких допустиме розлучення

Ми розглянули два випадки, про які ясно сказано в Новому Завіті: коли один з подружжя винен у подружній невірності і ... Читати далі