Чи вільна знову створювати сім’ю людина, яка отримала розлучення на біблійній основі? Ні мова, ні культура Біблії не дають нам жодної причини вважати, що людина може тільки розлучатися і не може знову одружуватися. І, навпаки, на свободу знову одружуватися ясно вказується і в Старому, і в Новому Завіті.
Під законом Мойсей каже, якщо чоловік законно розлучається з дружиною і відпускає її, вона вільна виходити за іншого чоловіка (Втор. 24:1-2). Звичайно, Мойсей не виключає перелюбу.
У Втор. 24:3-4 Мойсей каже, якщо другий чоловік цієї жінки розлучиться з нею або помре, її першому чоловікові не дозволяється знову брати її в дружини. Називаючи людину, за якою вона була заміжня раніше, “першим” чоловіком, Мойсей ясно показує, що перший шлюб був законно завершений.
У Новому Завіті Павло каже: «Чи з’єднався ти з жінкою? Не шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Не шукай жінки. А втім, якщо і оженишся, не згрішиш» (1Кор. 7:27-28).
Це вказує на те, що людина, яка звільняється від подруга (відповідно до Писання) і пізніше знову одружується, не грішить. Тому ніяке відчуття провини або неповноцінності не повинне відвідувати людину, яка отримує розлучення на законній, біблійній підставі і пізніше користується своїм правом знову одружитися. Така людина не є “другосортним християнином”.
На людському рівні питання розлучення зазвичай вирішується в суді, релігійному або світському. Але за усіма подібними людськими рішеннями лежать незмінні Божественні принципи справедливості. Один з таких принципів простежується через усю Біблію: до невинного не можна ставитися як до винного, а до винного – як до невинного.
У Второзаконні 25:1, Мойсей стисло підсумовує подвійну відповідальність суддів – виправдати невинного і засудити винного. У Притчах 17:15, Соломон вказує, що будь-який відступ від цього принципу буде дуже неугодний Богові: «Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного – обоє мерзота перед Господом». Також, перераховуючи хто накликає на себе Божий гнів, Ісая каже: «Горе тим…, які виправдовують винного і правих позбавляють законного!» (Ісаї 5:22-23).
Застосування цього принципу до питання розлучення очевидне. Застосовувати одне і те ж покарання до винного в “порнейа”, і до невинного порушує саму суть справедливості.
Іноді люди сперечаються, що при краху шлюбу беруть участь дві сторони і неможливо дізнатися, хто з подружжя винен насправді. Але це затемняє суть питання. Справа не в тому, чи була егоїстичність, чи бездушність, чи сварки з обох боків. Питання полягає тільки в наступному: чи скоїв один з подружжя “порнейа”, а другий ні? У багатьох випадках сьогодні один з подружжя відкрито визнає свою провину.
Принаймні, Бог явно констатував можливість того, що провина одного з подружжя, на відміну від другого, може бути встановлена, бо під законом Мойсеєвим Він встановив смерть викритому в перелюбі.
У певному значенні, шлюб – це законний контракт, в який вступають через обітницю. Межі цього контракту визначаються вимовленими обітницями. Шлюбна обітниця, що зазвичай використовується сьогодні, звучить приблизно так: “Я обіцяю… утримувати себе тільки для тебе (мається на увазі, у сексуальних стосунках)… доки смерть не розлучить нас”.
У цій обітниці є два важливі елементи: зобов’язання (“утримувати себе тільки для тебе”) і термін дії (“доки смерть не розлучить нас”). Ці дві частини речення пов’язані одна з одною і не можуть розглядатися окремо. Тобто, якщо один з подружжя порушує зобов’язання, скоївши “порнейа”, то другий з подружжя автоматично звільняється від терміну дії “доки смерть не розлучить нас”.
Дозвольте мені навести вам простий приклад з життя. Сміт дає майно Брауну в оренду на п’ять років, з 1986 до 1991 року. Але він включає одне доповнення: “Браун не може використовувати цю нерухомість для магазину спиртних напоїв. Якщо Браун дотримуватиме це зобов’язання і утримається від використання цієї нерухомості для магазину спиртних напоїв, тоді Сміт повинен перебувати в дотриманні терміну дії оренди; він не може анулювати оренду до 1991 року. Але якщо Браун порушить зобов’язання, використавши нерухомість для магазину спиртних напоїв, тоді Смит автоматично звільнений від терміну дії і може миттєво анулювати оренду”.
Подібно до цього, коли одна сторона шлюбу порушує зобов’язання, скоюючи “порнейа”, друга сторона, таким чином, звільняється від терміну дії (“доки смерть не розлучить нас”).
У встановленнях Нового Завіту існує ще одна ситуація, за якою християнин може бути звільнений від шлюбних уз. Вона описана Павлом у 1Кор. 7:10-15: «А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, – якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати своєї жінки. Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Господь».
У віршах 10-11 Павло говорить про випадок, коли в шлюбі перебувають двоє вірних. Фраза, “заповідаю не я, а Господь” вказує, що цей випадок вже був розглянутий Ісусом у Його вченні, записаному в Євангеліях. Ця позиція ясна і не двозначна: жодна із сторін не вільна розлучатися з іншою, окрім як через подружню невірність. (Оскільки Ісус сказав про це обмеження в Євангеліях, Павлу не було необхідності повторювати це тут). Але якщо вони все-таки розлучаються, вони повинні залишатися безшлюбними або знову одружитися один з одним.
У віршах 12-15 Павло розглядає випадок, коли вірний перебуває в шлюбі з невіруючим. Слова “кажу я, а не Господь“, вказують, що цей випадок не був розглянутий Ісусом в Євангеліях. По-перше, Павло зобов’язує віруючу сторону прагнути зберегти мир у шлюбі і завоювати невіруючу сторону для віри в Христа. Але коли невіруюча сторона відкидає цей підхід і відмовляється залишатися в шлюбі, але залишає вірного, тоді вірний звільняється від шлюбних уз і, таким чином, вільний вступити в новий шлюб. Проте, необхідно при цьому дотримати дві умови. По-перше, усі вимоги цивільного закону мають бути дотримані і, по-друге, новий з подружжя має бути вірним у Христі.
Автор: Дерек Прінс