Що каже Біблія про розлучення

Розлучення – одна з головних сучасних соціальних проблем. Його шкідлива дія поширюється набагато далі за подружжя, яке розлучається. Якщо в нього є діти, вони неминуче зазнають величезного емоційного тиску. Часто в них залишається збочений, негативний погляд на шлюб і сім’ю.

Окрім ураження окремих людей, розлучення – один з головних важелів, що використовується силами зла, щоб зруйнувати життя сім’ї і таким чином поставити під загрозу усю громадську систему. Будь-яка культура або цивілізація, яка відкриває шлях для розбещеного, неконтрольованого розлучення, виковує інструмент для власного знищення. Так само, як вона посіяла вітер, вона збере бурю.

Трагічно, але розлучення стало майже звичним явищем серед Церкви, що називає себе християнською, також, як і в нехристиянському світі. І в цій сфері остаточним наслідком неминуче має стати розпад Церкви.

Що відкрило шлях тому, що розлучення стало таким частим явищем серед християн? Можна виділити дві головні причини. Перша – це неправильний погляд на шлюб, через який Церква відійшла від Божих і Біблійних стандартів. Замість них вона прийняла світські стандарти. Хтось проілюстрував це наступною притчею: “Корабель у морі – це абсолютно нормально, море в кораблі – це абсолютно ненормально”. Церква у світі – це нормально, світ у Церкві – це ненормально.

Друга головна причина сплеску розлучень серед християн полягає в тому, що багато хто отримав, у кращому разі, неадекватну підготовку до шлюбу. Вони одружилися без чіткого розуміння його природи і своїх обов’язків. Дуже часто, крім того, вони не отримали навчання і настанови, які дозволили б їм виконати ці обов’язки. У результаті виникає пара, схожа на двох у човні, що знаходиться в морі, які не знають ні як гребти, ні як поводитися з кермом.

Багато століть Церкві часто не вдавалося підійти до проблеми розлучення реалістично, або вона нав’язувала правила, які не відповідали ні справедливості, ні Писанню. Однією з головних причин, можливо, була примусова безшлюбність (обітниця цнотливості) священнослужителів. Ті, хто відповідав за складання правил, заздалегідь знали, що самі вони ніколи не зможуть жити за ними. Ісус цілком міг сказати про таких людей те саме, що Він сказав про фарисеїв у Свої дні: “Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх” (Мф. 23:4).

Подібно до фарисеїв, лідери Церкви розробили геніальні шляхи обходити власні правила, коли це було для них необхідно. Для багатих і впливових “анулювання” робило ті ж практичні результати, що і розлучення без порушення букви закону.

Звичайно, намір Божий ніколи не полягав у тому, щоб шлюб закінчувався розлученням. Якщо простежити до джерела розлучення, то можна побачити, що він завжди є результатом відступу людини від Божих шляхів і стандартів. Проте немає виправдання ставленню до розлучених, яке є осуджуючим і небіблійним.

Намір Божий ніколи не полягав у тому, щоб люди грабували один одного. Грабіж, як і розлучення, є творінням гріха в людському серці. Проте, грабежі кояться, але і Церква, і суспільство визнають необхідність ставитися до них справедливо і реалістично. Жодна розумна людина не приєднається до такої думки: “Грабіж – це зло, тому ми повинні ввести закон проти обох сторін. Ми саджатимемо у в’язницю і того, хто скоїв грабіж, і того, кого пограбували”. Звичайно, це було б пародією на правосуддя!

Але часто в питанні розлучення Церква вибирала схожу лінію, відмовляючись визнавати відмінність між невинною і винною сторонами. “Розлучення – це зло, – проголосила Церква, – тому ми караємо однаково обидві сторони. Ми заборонимо знову одружуватися їм обом”. По суті справи, невинна сторона втрачала щось дорогоцінніше, ніж матеріальне майно, і покарання, що застосовується до такої людини, – суворіше, ніж термін фізичного ув’язнення.

Багато релігійних людей схильні ставити під сумнів фразу “невинна сторона”. Хіба не є винними обидві сторони в розлученні? Хіба не слід однаково ставитися до обох сторін? Було б також логічне припустити, що при грабежі винні обидві сторони, і до них слід ставитися однаково.

Знову ж таки, дехто запитає: “Чи дозволяє взагалі Біблія розлучення на якійсь основі?” Негайною відповіддю на це питання буде однозначне: “Так”. За часів Ездри, коли деякі юдеї переступили закон Мойсеїв, одружившись на жінках з навколишніх язичницьких народів, Ездра не лише дозволив їм розлучатися з дружинами, але навіть зажадав цього від них (див. Ездра 9-10).

Для отримання біблійної перспективи ситуацій, в яких одна із сторін шлюбу може бути звільнена від шлюбних уз, необхідно розглянути три послідовні фази Божих стосунків з людством: період до закону Мойсеєвого, період під законом Мойсеєвим і період, що настав з Ісусом через Євангеліє.

Період до закону Мойсеєвого. В Ізраїлі до Мойсея покаранням за перелюб була смерть. Це ілюструється випадком у житті Іуди. Одного разу в Іуди були сексуальні стосунки з жінкою, яку він прийняв за блудницю, але яка насправді була його невісткою Фамарю. Фамар у той час була обручена молодшому синові Іуди, Шелі. Взаємини при заручинах розглядалися настільки ж зобов’язуючими, як і в шлюбі, і їх порушення вважалося блудом.

Через три місяці виявилося, що Фамар вагітна. Миттєвою реакцією Іуди було: “Виведіть її, і нехай вона буде спалена” (Бут. 38:24). Коли він виявив, що він сам був винен у вагітності Фамарі, він більше не вимагав, щоб її убили. Проте, цей інцидент показує, що визнаним покаранням за блуд у ті часи була смерть.

Таким чином смертельний вирок винній стороні в шлюбі автоматично звільняв невинну сторону для нового шлюбу.

Період під законом Мойсеєвим. Під законом Мойсеєвим покаранням за перелюб, що був скоєний або чоловіком, або жінкою, була смерть (див. Втор. 22:22-24). І знову ж таки, смертельний вирок для винної сторони автоматично звільняв невинну сторону для нового шлюбу.

Люди часто цитують слова Павла в Римлян 7:2: “Заміжня жінка зв’язана законом із живим чоловіком“. Але вони забувають додати, що той же закон, який прив’язував дружину до її чоловіка на все життя, виголошенням смертельного вироку стороні, винній у перелюбі, автоматично звільняв невинну сторону для нового шлюбу.

Більше того, Новий Завіт постійно підкреслює, що закон Мойсеїв завжди повинен застосовуватися як єдина, усеосяжна система, усі вимоги якої однаково значущі.

Наприклад:

  • «Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому» (Як. 2:10)
  • «Бо написано: “Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону”» (Гал. 3:10)

Приймати вимогу закону, що прив’язує жінку до її чоловіка на все життя, і ігнорувати вимогу того ж закону, яка автоматично звільняє її через смертельний вирок, якщо її чоловік коїть перелюб, суперечить і логіці, і Писанню.

Період, введений Ісусом через Євангеліє. У Новому Завіті Ісус конкретно санкціонував розлучення через подружню невірність.

  • «А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує» (Мф. 5:32).
  • «Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує» (Мф. 19:9).

Грецьке слово, що перекладається як “любодійство”, – порнейа. Традиційно це слово перекладається як “розпуста”, обмежуючи його, таким чином, сексуальним гріхом, що коїться особами, які не перебувають у шлюбі. Але в усьому грецькому Новому Завіті слово “порнейа” використовується для опису будь-якої форми незаконного або неприродного сексу. Ось деякі визначення “порнейа” дані визнаними авторитетами.

  • Воно означає, або включає перелюб. (Словник новозавітних слів Ч. Е.Вайн).
  • Проституція, нечистота… будь-які незаконні сексуальні стосунки… подружня невірність, що проявляється в статевій формі. Сексуальна невірність заміжньої жінки. (Греко-англійський лексикон Нового Завіту Арндта і Джінгрича).
  • Незаконний статевий акт у цілому. (Греко-англійський лексикон Тейера).

У Новому Завіті “порнейа” разом з похідним дієсловом “порнео” вживається в наступних випадках (окрім інших), які означають більше, ніж сексуальний гріх неодружених людей.

У Діяннях 15:20,29, християнам з язичників наказано стримуватися від “порнейа” – поза сумнівом, не лише від сексуального гріха між людьми, що не перебувають у шлюбі.

У 1Кор. 5:1, Павло описує людину, що живе з дружиною свого батька, як “порнейа”. Тут це включає і кровозмішення і перелюб.

У 1Кор. 5:9-11, Павло наказує вірним не сполучатися з тими, хто називає себе християнами, які винні в “порнейа”. Поза сумнівом, він не обмежує їх число тими, хто лише перебуває в шлюбі. Павло використовує “порнейа” і “порнео” так само в 1Кор. 10:8 і в 2Кор. 12:21.

У вірші 7 свого послання, Іуда застосовує “порнейа” до сексуальної поведінки Содому і Гоморри. Головним гріхом цих міст був гомосексуалізм, і немає жодного приводу вважати, що він практикувався тільки неодруженими.

Отже, стає ясним, що “порнейа” включає перелюб, гомосексуалізм, скотолозтво, кровозмішення і блуд, і що Ісус санкціонував розлучення (відповідно) при будь-якому з усіх цих випадків.

Таким чином, і закон, і Євангеліє дійшли одного висновку відносно “порнейа”: це звільняє невинного партнера від його шлюбних обітниць.

Існує, проте, різниця. Під законом звільнення забезпечується обов’язковим смертельним вироком винному партнерові Під владою Євангелія невинний партнер може або зажадати звільнення від шлюбу через розлучення, або запропонувати винному партнерові альтернативу прощення і примирення за умови задовільного доказу і плоду покаяння.

Автор: Дерек Прінс

Попередній запис

Шлюб, розлучення, повторний шлюб…

Частина 1 Законних причин для розлучення в Біблії лише дві: це випадок зради і коли невіруючий з подружжя не хоче ... Читати далі

Наступний запис

Біблія про повторний шлюб

Чи вільна знову створювати сім’ю людина, яка отримала розлучення на біблійній основі? Ні мова, ні культура Біблії не дають нам ... Читати далі