Що таке обережність? Обережність пильнує, щоб оминути зло, особливо зло, яке ховається під маскою добра. Обережність – це зважання на свої слова, вчинки, поведінку, на наших ближніх, на обставини, час і місце. Хто хоче берегти себе, мусить дотримуватися двох принципів: знати, що є справжнє добро, де воно є і рішуче за ним іти; знати також, що є зло, щоб його оминати; треба визначитись зі своїми справами, тобто розрізняти їх, які добрі, а які злі. Людина – як розумне створіння – повинна бути обережна в словах, у ділах, у поведінці. Ми повинні зважати на наші вчинки й звички, поміркувати: правильні вони чи ні. Таким чином збережемо свою душу від вічної погибелі.
Це правда, що дар мови допомагає нам вести гармонійне життя, бути веселими в товаристві. Так треба робити завжди. Але мусимо бути дуже обережні в словах. Мова – це дар Божий, щоб прославляти Бога, і дар, даний також на добро людині, передання знання, звістки, болю, радості тощо. Пророк Давид каже: «Зі святими будеш святий і з чоловіком певним будеш певний, а з вибраними і ти будеш вибраним, а коли зі злим, то і ти злим станеш». Велика це річ – добре говорити між злими, бо добра розмова засоромлює ворога, підтримує ближнього, прославляє Бога. Невелика це річ: бути добрим серед добрих. Але бути добрим серед злих – дуже важко. Яка розмова, таке й життя. За мовою пізнається, що в кого на серці. Як береги річки збирають води, щоб вони не розливалися, так і розум зберігає язик, щоб легковажно не розливався. Коли Арістотеля запитали, що в житті найважче, він відповів: «Замовчати те, що ми не повинні говорити, тобто мовчати тоді, коли нас пориває злість».
Мусимо також бути дуже обережними в ділах. Головнішими за слова є наші діла. Тут ми показуємо справді, хто ми є. Бог вимагає, щоб наші діла були добрі й правильні. Ніколи не платити злом за зло, а тільки добром. Святий апостол Павло каже: «І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха… Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду… на будування, а не на руйнування» (2Кор. 13:7-10).
Вельми потрібна також обережність у поведінці. Наша зовнішня поведінка повинна спонукати інших людей до добра. Наші слова, справи, поведінка мають бути бездоганними. Наше поводження завжди і всюди повинно свідчити про те, що ми люди добрі й духовні.
Чому треба бути обережними? Від кого і від чого берегтися? На підставі чого українці склали приказку: «Береженого Бог береже»? А це тому, що є наказ Христа: «Будьте хитрі як змії, чувайте і моліться». Згадаймо притчу про нерозумних дів, яким не вистачило оливи, коли прийшов Жених. Не були готові, не чували, тому почули від Жениха таке: «Я вас не знаю!»
Поширення зла, яке нині є всюди – на вулиці, у вітринах, у театрі, у фільмах, у телевізорі, в інтернеті, у бібліотеках, у приватних будинках, – змушує нас бути дуже обережними. Тоді й будемо мудрими управителями нашого єства, яке готуємо віддати Богові. Треба стерегтися блудів, бо вони нас зводять під виглядом чесноти. Так гордість стає немов прикрасою, помста – справедливістю, заздрість – наслідуванням, лінощі – збереженням здоров’я. Саме під такими масками криється нинішнє зло, яке руйнує найкращий Божий твір – людину. Наші пристрасті тягнуть нас до злого. Наша немічність є недостатком сильної волі й характеру. Які ж закони обережності?
Обережність мусить бути пропорційна небезпеці. Не можна в муху стріляти з гармати або ж рукавом відганяти розлючену тварину. Не сміємо легковажити обережність, але й перебільшувати її не можемо. Піддавати себе небезпеці нерозумно, а втікати від небезпеки – розумно. Протистояти небезпеці – це доля сильних, втікати – це доля слабких.
Які ж засоби обережності?
- Передбачати небезпеку і запобігати їй.
- Пам’ятати про минуле: були перемоги чи поразки.
- Треба слухати тих, хто має життєвий досвід.
- Вправляння найліпше вишколює духовних атлетів.
- Треба зважати на свої вчинки, слова, поведінку, рухи і жести.
- Пам’ятання слів Ісуса Христа: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу».
- Бути обережними на обставини.
- Пильність, старання і спритність; всього зауважування.
- Молитва та Святі Тайни.
- Шанувати себе і ближнього.
- Увага і правда – це обов’язкові риси для обережності.
Тож постановімо собі щиро, з любові до Бога та до спасіння й освячення своєї душі бути завжди обережними у своїх думках, словах, бажаннях і ділах. Про це треба щиро молити Божої ласки, світла Святого Духа і сили волі. Щоденно слід вправлятися в чесноті святої обережності.
