Людина з природи має надзвичайну схильність до пізнання. А предметом пізнання є правда. Органом пізнання є розум, інтелект. Бог дав людині цей орган для того, щоб спонукати її йти за Ним, шукати Його Самого.
До пізнання правди розумна людина доходить трьома шляхами:
- власним розумом;
- зовнішнім спілкуванням;
- внутрішнім просвітленням.
Пізнання правди власним розумом
Спосіб, яким людина доходить до пізнання правди з допомогою власного розуму, залежить від її природи. За своєю природою людина є істота, що перебуває посередині між чистим духом і біологічним створінням. А оскільки людина має дві природи, то пізнання її складаються як із чуттєвого, так і з духового акту. Людське пізнання відрізняється від ангельського. Зі своєї природи людське пізнання не може прямо діяти без звернення до фантазії. Сама людина вища від тварин своїм незалежним від тіла життям. Водночас душа людини не є цілком незалежною від тіла, бо злучена з ним в одну суцільну субстанцію. Саме ця особлива обставина людської душі обмежує також спосіб пізнання людини.
Але душа людини – з волі Творця – не є невільницею тіла, а його володаркою. Вона користується тілом і може піднестися до духовних і розумних речей. «Поглянь на світ – і побачиш Бога!» Безпосереднє пізнання Бога в цьому житті неможливе, бо Бог є Дух. Тільки завдяки створінням з допомогою аналогічного мислення людина поступово може дійти до пізнання Бога. Але пізнання правди можемо також одержати через Боже просвітлення. Бог, Який є жителем душі, є світлом і просвітлює побожні душі, щоб показати те, що є Боже і помогти Його пізнати. Ці прямі Божі комунікації – суто інтелектуальні. Вони мають найвищу форму – пізнання вірою.
Пізнання правди з допомогою спілкування із зовнішнім світом
Для здобуття якого-небудь пізнання людина потребує тіла. Вона потребує його для здобуття пізнання через спілкування з іншими людьми. Жоден створений дух, навіть Ангел, не може втручатися в людський дух так, щоб людина одержала нове знання. Ангел є в душі наче мешканець, а не як її життя. Він не може входити в душу. Він може піддавати думки, але не наділяти. Може згадувати, але не творити. Те саме стосується впливу Ангела на волю людини.
Пізнання правди через Боже просвітлення
Бог є життя душі. Він є світлом, бо просвітлює побожні душі, щоб показати те, що Боже, і дати їй розуміння. Цей спосіб, яким Бог дає людині знання, ґрунтується на Його найвищій владі, яку Бог має над Своїм створінням. Для цього Він не потребує думок чи чуттів людини. Ці прямі Божі комунікації – суто інтелектуальні і передаються в найвищій формі пізнання – вірою. Віра є містичним тлумаченням, даром вищого знання. Бог може піднести людський розум до найвищого пізнання, що має місце в блаженному світі. З цього видно, яка сила сприйняття таїться в людському розумі.
