Справедливість наказує нам віддати кожному те, що йому належить. Коли хтось любить справедливість, тоді зберігає і любить інші чесноти: поміркованість, розсудливість, мужність, а над них немає нічого кориснішого в людському житті.
Ідея справедливості як заклик не є чужа християнській традиції, бо справедливість криє свої коріння в християнській любові та є складовою частиною проповіді Євангелії.
Справедливий є той, хто постійно віддає кожному те, що йому належить. Справедливість – це чеснота, щире прагнення віддати й залишити кожному те, що йому належить, тобто віддати Богові, що Боже, а кесареві, що кесареве. Ця чеснота вчить нас поважати права інших людей. Вона схиляє нас шанувати майно і добре ім’я ближнього, не красти, не очорнювати, не обмовляти ближнього. Ця чеснота вчить нас поважати Божі права, бо Бог має до нас повне право як Творець і Законодавець. Його кодекс маленький, бо має лише 10 заповідей. «Бо Бог – справедливий Суддя, Який за добро нагороджує, а за зло карає». Божа справедливість вимагає від нас справедливості до всіх, хто її лише потребує.
Божа справедливість полягає в тому, що Бог віддає кожному згідно з Його думками, словами і вчинками, відповідно до того, добрі вони чи ні. Бог справедливий, і людина є справедливою тоді, коли вона слухає Бога і дозволяє іншим втішатися Божими дарами. На грішника Бог допускає нещастя, на праведного зсилає Своє благословення. Бог добрих нагороджує, а злих карає. Бог – справедливий суддя – вимагає від нас, довір’я, надії і вдячності.
Чому ми мусимо бути справедливими?
Бо це воля нашого Творця, люблячого Отця Небесного. Він за добре нагороджує, а за зле карає. Це ж бо необхідне для збереження миру та порядку між людьми в цьому світі.
Як нам дбати про чесноту справедливості?
Постійно молитись про ласку Божу і світло ума. Не прив’язувати свого ума до речей минущих, часто думати про наш святий обов’язок бути завжди і всюди справедливими.
Що належить до чесноти справедливості?
Плекати сильну віру в Бога і Його справедливість. Шанувати право власності, бо маємо право на неї, плекати повагу до батьків і вихователів, бути вдячними за одержане добро, бути правдомовними і щирими, любити товариство, віддавати послух тим, кому підкоряємось.
Чеснота справедливості вимагає від нас релігійності, тобто старанно і постійно Богові – нашому Творцеві і Володареві усього – віддавати належну пошану й хвалу: молитвою, жертвою, обітами, присягами. Особливо уникаймо гріхів проти релігійності, як от ворожбицтва, спокушування Бога, вимагання від Бога чудес, втікаймо від богохульства, блюзнірства, порушення святих обітів, кривоприсяги тощо.
Чеснота справедливості вимагає від нас поваги до наших батьків. Господь велить дітям любити своїх батьків, даючи окрему заповідь Божу. Тож справедливість вимагає ніколи свідомо й добровільно не засмучувати своїх батьків, не соромитись їх, допомагати їм у потребі, приймати повчання чи покарання, зносити спокійно їхні немочі чи прикрості старості, а над усе часто за них молитися за життя і по смерті. І перш за все – бути вдячними батькам за всі добродійства, одержані від них.
Чому нам треба бути вдячними?
Бо це воля Божа. Вдячності чекають від нас наші благодійники. Вдячність показує, що ми гідні наших добродійств. «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18). Ми маємо часто дякувати Богові за ласку життя, опіку Божого Провидіння, відкуплення, наше релігійне покликання, а також дякувати за всякі терпіння, упокорення, недуги, інші випробування нашої віри.
Які ж найчастіші гріхи проти вдячності? Чим ми грішимо проти вдячності? Грішимо найперше тим, що швидко забуваємо про одержані добродійства; невідповідно дякуємо або й не дякуємо зовсім; платимо злом за добро. Чеснота правдомовності повинна йти разом з любов’ю, поміркованістю й мудрістю. Те, що ми говоримо, повинно бути правдою. Однак не завжди усю правду треба виявляти. Деколи з любові треба щось замовчати.
Ми повинні уникати брехні. Чому? Бо Бог не любить неправди. Неправда робить нас дітьми диявола. Неправда нищить наше добре ім’я, руйнує спільне життя: «Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба» (Пр. 12:22). Каже Ісус: «Сатана є батьком брехні!», тож маємо бути щирими перед Богом і людьми, щоби називатись Божими дітьми. А щирим є той, хто поводиться назовні так, яким є всередині, виявляючи стан своєї душі настоятелеві, духовному провідникові. Щирість мусить іти в парі з мудрістю і любов’ю, дотримуючись правил етикету.
Святий Тома Аквінський каже: «Справедливість – це чеснота, звичка, завдяки якій людина має постійну волю віддати кожному те, що йому належиться. Це чеснота, яка зберігає права усіх. Деякі автори поділяють справедливість на чотири частини.
Щоб назвати когось справедливим у повному значенні цього слова, потрібні дві речі: стриматись від злого і робити добро для ближнього або спільноти.
Які ж принципи справедливості?
- Поважати права власності інших людей.
Не шахрувати, уникати спекуляцій і сумнівних взаємовідносин, які призводять до втрати майна. Не робити боргів, коли ми певні, що не можемо їх повернути. Пильнувати позичені речі, як власні.
- Шанувати добре ім’я і честь ближніх.
Уникати суворого й несправедливого засудження свого ближнього.
- Стримуватись від наклепів, обмов, лихослів’я, брехні.
Ніколи не обманювати і не оббріхувати своїх ближніх.
- Найвищий мотив справедливості є Сам Господь Бог, Який справедливий і любить справедливість. Справедливість є необхідною, щоби людська спільнота могла розвиватися.
- Справедливість сприяє розвиткові сили і здібностей окремих людей.
- Хто має владу над іншими – мусить бути справедливим. Хто має владу, нехай не чинить ніякого зла, не приховує зла, не сприяє злу. Нехай розподіляє працю за здібностями, а не за своїм уподобанням, Христос любив найбільше апостола Івана, але управління Церквою передав Петрові.
Дотримуючись справедливості, має бути певне підкорення чи з мотиву природного, чи з надприродного.
Христос дав нам добрий приклад і принцип: «Віддай Богові Боже, а кесареві – кесареве».
Як нам вправлятися в чесноті справедливості?
Дотримуватися чесноти справедливості, щоб чинити добро і уникати зла, поширювати добро, перешкоджати злу, правильно застосовувати блага, зносити нещастя. Нам треба часто роздумувати над заповідями Божими. Бог завжди наказує все те, що справедливе.
Щоб уникати зла, треба завжди зважати на справедливість. Хто ж розсіває зло, збере беззаконня. Посідаючи багатства, треба завжди пам’ятати про небезпеку, яка криється в ньому.
У ділах справедливості треба мати на увазі заувагу Христа, Який пригадує: «Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне» (Мт. 5:20).
Найперше вимагається простоти серця, бо «справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю» (Пр. 11:6).
Для сповнення чесноти справедливості потребується чистота тіла у вчинках, тобто в словах придержуймось євангельської правди (пор.: Пс. 14:2), у справах вимагається побожність: «А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться» (Пр. 4:18-19).
Вади проти потенціальної частини справедливості
Вади проти релігії: забобони, ідолопоклонство, ворожіння, магія, спокутування Бога, неправдиве свідчення, святотацтво, симонія.
Вади проти побожності: безбожність, надмірна любов до земного; проти послуху – непослух. Проти справедливого покарання – жорстокість або надмірна поблажливість.
- Проти правди – брехня, ліцемірство, хвальба чи іронія.
- Проти приязні – підлещування.
- Проти щедрості – захланність, марнославство.
- Проти рівноправності – легальний фарисеїзм.
Дорогі в Христі, пізнавши природу і основні принципи чесноти справедливості, постановімо собі з Божою поміччю завжди і всюди практикувати і зберігати чесноту справедливості щодо Бога, щодо ближніх і щодо самих себе. Щоденно щиро молімося про світло Святого Духа і силу волі бути завжди справедливими, так як Бог і розум людини цього вимагає.
