Христос сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною». Ісус обіцяв нам не радість, а хрест. Але наслідування Христа ощасливлює, ще більше – наслідування Його дає єдине, найбільше щастя людини на землі. Що означає наслідувати Христа? Чому і як Його наслідувати? Розважмо про це сьогодні.
Дорогі в Христі, людство віками вело й веде страшну боротьбу, щоби опанувати світ і поширювати свою культуру. Звідкіль ця нестримна туга за чимось більшим, вищим, скорішим, досконалішим поміж людьми й державами? Частково змушує нас до того боротьба за існування, вроджене бажання людини реалізувати себе. Але чи тільки це? Звичайно, ні! Основним поясненням того, чому людський дух постійно тужить, є бажання і стремління, якими нас Бог обдаровує. Він неустанно нам каже прагнути до праджерела нашого існування – до Бога, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. Цю правду дуже влучно пояснив святий апостол Павло: «Поки ми в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа»[1] (2Кор. 5:6). Це безустанне шукання Бога переростає тісні межі всіх матеріальних вимог, спонукає нас завжди прагнути до чогось вищого. Як спраглий за ідеалами душі показався Христос, Спаситель людства, і тим людям, які хочуть наслідувати Його, обіцяє допомогу, щоб звільнилися із матеріальних пут.
Тому наслідування Христа є найсильнішим рушієм, більшою вершиною і найбільше запамороченою глибиною!
Але Христос Богочоловік потребує визнавців, які б не тільки слухали і захоплювалися Його наукою, а й тих, які б Його наслідували, йшли за Ним Його шляхом, повним трудів, терпінь, самовідречення і посвяти, шляхом, який певно веде до Бога і щасливої вічності.
Задля тієї мети Христос прийшов на наш світ. Бог став людиною, навчав, лікував, чудесно зцілював, терпів голод і холод, переслідування і помер розп’ятий на хресті, щоби ми відродилися до нового життя в Бозі і з Богом. Це стверджує апостол Павло: «Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення» (2Кор. 5:18). Отже, у Христі ми як люди, що вірують у Нього, повинні відродитися, щоби могли про себе сказати: «Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал. 2:19-20). Христос виразно сказав про Себе дуже важливі слова: «Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Ів. 10:11). Втілене Слово Боже стало людиною, щоби дати нам, людям, взір, як жити, що робити і як поступати, аби пізнати, наслідувати, полюбити щиро Бога Отця Небесного, невидимого Духа на небесах. Христос Бог, маючи людську природу, міг звертатись до нас і надземською любов’ю: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28). Але Ісус учив виразно: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (Лк. 9:23). Тож ми як християни зобов’язані наслідувати Христа. Це найважливіша мета нашого життя і водночас обов’язок, щоби здобути вічну щасливість у Бозі і з Богом.
[1] У перекладі о. Івана Хоменка
