«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував!»
Дорогі в Христі, проблема смерті до приходу Христа була невирішеною. Христос перший показав, як треба жити, боротись, працювати, терпіти, молитись, жертвуватись і щоденно плисти по розбурханих хвилях земного життя, вкінці померти, творячи добро, уникаючи всього злого. Христос Богочоловік тріумфально перейшов боротьбу земного життя і Своїм воскресінням відкрив людині країну вічного життя. Це великий дар Христа Господа, яким Він обдарував усе людство світу цього – Христос дав нам вічне життя. Христос дав нам ясне пізнання вічного життя.
Людство старого світу мало якесь поняття і теорію, що є якесь потойбіччя, що людина існує поза світом. Христос Богочоловік розвіяв це мряковиння непевності про життя вічне, подаючи ясну науку, яка стає основою нашої святої віри. Ісус виразно говорив про існування вічного життя. Життя вічне! Яка незбагненна глибина криється в цих словах! Хто ж живе вічно? Тільки Бог! Тобто життя вічне означає життя Боже. Від того часу, як ці чудові слова Христові прозвучали, знаємо певну мету і нашого життя. Під час земного життя спостерігаємо, що на землі все перехідне. Земля скоро мчить у просторах Всесвіту. Куди? Хто відповість на це питання? Не знаємо того! Одне є правдою – всі планети, цілий Всесвіт об’єднується і прямує до Творця і Бога. І від появи Христа Бога знаємо, що устремлінням усіх людських душ є безконечна любов Бога – Творця вселенної. Так, як камінь чи інший предмет, що падає, підлягає притягуванню землі, і душа людська підноситься до Бога і підкоряється законові любові. Єдиною і остаточною метою наших безсмертних душ є вічне життя в Бозі, бо дух, якого Бог вдихнув у нас при нашому зачатті, повертається до нього при нашій смерті: «А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя» (1Ів. 2:25). Саме це й була ціль діла нашого відкуплення. Тому людська душа відважно бореться в «надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог» (Тит. 1:2). Служимо вічно Богові «щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя» (Тит. 3:7). «Щоби наші імена були записані на небі» (пор.: Лк. 10:20). Знаємо від Христа і те, що Бог віддасть кожному за його вчинками: тим, що витривалістю в доброму ділі шукали честі, слави і нетління – життя вічне (пор.: Рим. 2:5-7).
Дорогі в Христі! Чого ж нас учить віра про вічне життя?
Христос змінив наше розуміння, наш погляд на життя, на нашу потребу творити добро й боротися зі злом, гріхом і беззаконням. Ісус дав нам ясний погляд на людське життя і смерть. Він навчив нас зріти всі пригоди нашого життя і смерті з погляду вічності та нашого життя в ній. Тому щоденно стараймося піднестися над всю сірину нашого земного життя до ясних висот вічності. Пам’ятаймо, що тільки той запанує над хаосом дочасності, хто зрозуміє його у світлі вічного життя, у дусі слів Ісуса Христа: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мт. 16:26).
З тої миті, коли Ісус Христос виголосив Свою Божу науку про вічне життя, відкрилися очі людей і ми пізнали вічне життя та минущість цього дочасного світу.
Ісус навчає не тільки про те, що Бог є нашим Небесним Отцем, але Він наказав нам, щоб ми стали Його гідними дітьми (пор.: Мт. 5:45): «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48). Саме від того часу, коли Христос так ясно повчив нас про це, дороги земного життя, що справді сповнені терпінь і трудів, але вільні від втоми й розпуки, формують нашу правдиву й здорову побожність до Бога.
Ми віримо, що Бог є милосердний, але не забуваємо, що Христос навчав про вічне щастя і про вічне прокляття для людини. Святий апостол Павло навчає виразно і без вагань: «Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:8). І Христос напоминає нас про карність та умертвіння: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мт. 7:13-14). Тож пам’ятаймо про цю вічну правду, якої навчив нас Христос, що це наше земне життя є тільки вступом до вічного життя.
О, наше прецінне, прекрасне вічне життя в Бозі і з Богом! Запитаймо себе, хто сьогодні думає, говорить, почує в ефірі телебачення чи радіо або прочитає в журналах, часописах про вічне життя? – Нині цінується добрий бізнес, посада, достаток, вигода, розкіш і гроші.
Загально в людських очах, навіть багатьох християн, сьогодні перше місце займає земний добробут, але й на таких чекає хвилина опритомнення, застановлення і гірке розчарування, що не кар’єра, не земний добробут, не гроші й життєві вигоди мають правдиву вартість, бо все дочасне – це марнота марнот і все марнота! Прийде хвилина, коли час земного життя для кожного з нас скінчиться, дістанемо чотири дошки і землі трошки. І все, що ми з великим трудом і жертвою життя придбали, заберуть інші люди й, може, не помоляться за нашу безсмертну душу. Нас ніхто не спасе для вічності життя без нас. Про свою вічність маємо дбати самі! Тож блаженні ці хвилини й для нашого опам’ятання. Не відкидаймо від себе таких думок, але стараймося з них скористати та з їхньою допомогою загляньмо у свою душу, розум, совість і поведінку. Не біймось поважних настроїв, страхітливих сцен життя, бо все це пригадує нам минущість світу цього і скеровує наші думки на стежину до життя вічного. Не біймось деколи піти на цвинтар, помолитись на могилі батьків чи близьких нам осіб. Не біймось відвідати тяжко хворих чи вмираючих – тоді ми більше застановимось над своїм життям.
Нині часто можемо побачити промовисті плакати: мовляв, хочете довго жити – вживайте ось такі медичні препарати, робіть таку фізкультуру, приймайте такі купелі, які продовжать вам життя! І справді, люди шукають різні способи й засоби, щоби жити довго, – це цілком природно. Та ось прийшов на світ Лікар усіх лікарів, Учений над усіма вченими світу – Ісус Богочоловік – і запевняє продовження нашого життя не на місяці чи роки, а на цілу вічність: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:54). Так, Христос – Втілене Слово Боже – через віру у вічне життя цілковито змінив дотеперішнє розуміння смерті. Смерть людини є найпромовистішою правдою життя людини, бо де життя, там і смерть. Від миті, коли зачинаємо існувати, розпочинається боротьба зі смертю, що завжди закінчується нашою поразкою. Цього ніхто не заперечує. Немудро поступає людина, котра не зважає на кожну хвилину й імовірність піти з цього світу.
Христос навчив нас великої правди, що слід боятися не смерті, а образи Божої, гріхів, беззаконня, збезчещення нашої душі та втрати вічного життя. Христос Господь запевнив нам вічне життя, тож маємо бути завжди приготованими на перехід з цього світу до вічності. Ось напоминає Ісус: «Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Мт. 24:44).
Тож молімося щиро: Господи Ісусе, я вірю у вічне життя і вічне щастя в небі! Господи, я вірю, що колись стану перед Твоїм обличчям. Господи, дай нам Свою ласку, щоб ми колись вічно жили в Тобі і з Тобою. Амінь.
