Дорогі в Христі, у попереднім повчанні ми розглянули питання: «У чому полягає суть християнства та чого навчав нас Христос?» І розважили, що Христос дав нам пізнання Бога, учинив наш світогляд теоцентричним і наказав нам любити Бога над усе, бо в Ньому маємо дбайливого Отця, а також любити ближнього свого, як самого себе. Що ж нам ще дав Христос? – це наступне питання, на яке треба дати відповідь. І тут треба признати, що другу важливу науку дав людству Христос про людську душу і напрям життя людини.
Саме Христос, наш Спаситель, об’явив людству, що людська душа безсмертна й походить від Бога, а після життя на землі переноситься до Бога й буде змушена здати звіт зі своєї діяльності на землі. Отож головне завдання християнина – зберегти душу для вічного життя, бо «яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить» (Мт. 16:26). До часів Христа єдиною людиною, котра цінувала себе, був тиран, сатрап, всевладний монарх, решта людей існувала тільки для того, щоби йому догоджати своїм життям і смертю. Так було в східних і західних народів. Лише з приходом Христа народжується нова епоха відліку часу. Людство поділило історію на дві ери, тобто на часи перед і по Христі. Чи справді народження Христа є так важливим, що людство від тої пори рахує нову еру життя свого на землі? Так, народження Христа є найважливішою датою в історії людства. Історія двадцятивікової цивілізації не знає більшого факту і з подивом стоїть перед постаттю засновника християнства, хоч ми, може, лише на порозі чудової ідеї та ери Христа. Бо Христос, Втілене Слово Боже, прийшов на наш світ і дав людині душу, щоби людство вважало той час, у котрім це сталося, за початок нової ери. Ось чому рахуємо нову еру від народження Христа. Христос опанував стихійну силу душі, до певної міри, шкідливу, облагородив її і зробив корисною. Подібно, як електрика у вигляді блискавки палить, нищить життя, а, будучи підкореною, є тяговою силою, світлом, забезпечує зв’язок у всьому світі через радіо, телебачення. Те саме зробив Христос Своєю наукою і життям.
Прихід Христа був необхідним, щоби протистояти попередній ері, колективному думанню про людську вартість людини. Ісус проголосив гідність кожної людини і так навчив людину розуміти, ким вона є для самої себе. Христос перший із людей проголосив відважно, що душа людська безсмертна, що вона твір, дар Божий для вічного життя людини, що кожна людина, незважаючи на стать, вік і суспільне становище, має безсмертну душу, що для всіх людей є одне і найголовніше завдання: зберігати Закон Божий природний і позитивний, добрими вчинками спасти свою душу для вічного життя в Бозі й з Богом після смерті свого фізичного тіла.
Христос навчив людство, що єдиною небезпекою для людської душі є гріх. Саме для того, щоб спасти людину від безодні гріха, Бог післав Свого Єдинородного Сина нам допомогти і нас навчити, як цю нашу душу спасти, отже, з цього бачимо, яку велику вартість має наша душа.
Христос через Свою науку про безсмертність душі, про покликання її до вічного життя став учителем братньої любові поміж народами. Бо, згідно з наукою Христа, кожен, без винятку, – багатий чи вбогий, король чи жебрак, хворий, каліка чи здоровий, – мають безсмертну душу, створену для вічного життя в Бозі й з Богом. Отцем Небесним усіх народів є Господь і Бог наш. І саме цю правду нам відкрив Христос Богочоловік.
Ця наука Христа про безсмертну душу та вічне життя її становить істотну різницю між християнством і поганством.
Пам’ятаймо, дорогі в Христі, що всі «ми – діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі» (Рим. 8:16-17). Тож в усіх обставинах нашого земного життя не забуваймо про те, що ми – діти Божі, покликані Богом до вічного життя. Завжди вгору піднімаймо свої втомлені серця і душі, кличмо, благаймо Отця Небесного про Його захист, силу й поміч у життєвій боротьбі, молячись: «Господи Боже мій, дякую Тобі за ласку віри, за безсмертну душу, бо з Тобою я щасливий навіть серед найтяжчих терпінь і хрестів життя, я бо свідомий того, задля кого і чого веду й зношу цю тяжку боротьбу мого земного життя».
Христос нам дав також єдиний напрямок нашого земного життя як нормальної, досконалої людини в різних обставинах.
Христос стоїть перед нами, обтяженими трудами життя, спрагненими надії, полегші й потіхи, й чуємо Його милі слова: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28). Саме в цих словах міститься відповідь на наше останнє запитання, яке дав нам Христос. Він показав нам найпростіший приклад Свого життя.
Найперше Христос голосив правду про надприродне життя. Крім цього, знаємо, що Він не був ворогом земного життя людини, а проявляв велику й щиру любов до всіх сотворінь. Христос любив природу і не захоплювався безладною матерією. Очевидно, що зі всіх сотворінь найбільше Він любив людину. Не був Він байдужим до недолі й терпіння, а терпів разом із стражденними, що давало добрий приклад для всіх терплячих. Він навіть заплакав при гробі Лазаря (пор.: Ів. 11:33).
Ісус визнавав піст і умертвлення, але робив це радо, у доброму настрої, кажучи: «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри… А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6:16-18). Христос приймав запрошення на весільну гостину. Сідав до столу з людьми погорджуваними, як з митиками. Христос не уникав світу, але також не був його невільником. Та Він переміг світ – і саме це є живою вказівкою і водночас духовним і культурним джерелом, яке веде людство вже дві тисячі років від перемоги до перемоги.
Дорогі в Христі, на жаль, мусимо ствердити факт, що сьогоднішній світ і людство розпочало своєрідний рух відвернення від Христа, який з кожним днем зростає. Тож ми, християни, не можемо байдуже дивитися на твердження світових понять про запеклу боротьбу, яку оголошує нинішній світ християнським засадам, святій вірі й моральності Христовій. Цілу західну Європу саме християнство зробило великими, культурними державами, але сьогодні на наших очах ці народи помалу відходять від Христа. Що сталось з могутнім Совєтським Союзом, який заперечив існування Бога, потоптав науку, мораль Христа і Його Церкви? Багато з вас, дорогі в Христі, були і є живими свідками цього царства й новітньої імперії зла без Бога, без Христа і Його Церкви. Сьогодні прихильники й творці царства сатани можуть кликати, як колись римський цезар: «Галилейчику, Ти мене побідив».
Це правда, що більшовики зачиняли Христові церкви, монастирі, руйнували хрести і все те, що нагадувало їм Бога, але за те доводилося їм масово будувати в’язниці, концтабори та садили туди численних злочинців і порушників большевицького ладу. Від часів Христа знаємо, що основним завданням людського життя є виконання волі Божої. Тому як колись, так і нині завданням батьків, учителів, виховників, соціологів, Церкви Христової та всіх працівників на суспільному полі й головно держави є допомогти людям спинити приголомшуючий потоп кіножахів, затруєння ефіру неморальними, злочинними передачами, зочистити світ від бульварних публікацій у газетах, журналах і книжках. Ми, християни, мусимо активніше й переконливіше закликати своє оточення повернутись до пристані правди науки Христової, запевняючи нинішню молодь, захоплену спортом, забавами, вільною любов’ю і розпустою, що життя людини є набагато глибше й відповідальніше, ніж вони собі його уявляють у танцювальних залах. Ми, батьки, учителі, духовники, маємо тяжкий обов’язок промовити до розуму і сердець людей зрілих, що людина – не машина, а створіння Боже, суспільне і з природи релігійне.
Дорогі в Христі, пам’ятаймо, що розкоші й приємності не знають меж і людина легко може душевно, морально згоріти в огні своїх пристрастей та інстинктів. Невгамовні людські інстинкти і пристрасті можуть погубити ціле суспільство, а невладний егоїзм убиває любов, загрожує суспільному життю, – саме це тепер переживаємо.
Маємо бути вдячними Господу Христові, що Він показав нам певну дорогу, абсолютно певну правду та Свою всежертвенну любов до кожного з нас. Христос – наш Спаситель, наша дорога, правда і життя. Молімось щиро до Христа Ісуса, щоб Він допоміг нам цією дорогою, цією правдою дійти до Царства Небесного і вічного життя в Бозі й з Богом.
З нами Бог, з нами Христос Євхаристійний. Лише від нас залежить, чи хочемо завжди бути з Богом і з Христом. Наша сила і зброя боротьби зі злом – це молитва, віра і любов.
