СИЛА МОЛИТВИ

Наше християнське життя є духовним, внутрішнім життям Божої благодаті. Проповідь Євангелії має на меті внутрішнє освячення людини та осягнення спасіння, тобто вічне життя в злуці з Богом. Душпастирство священика має мету – освячення людських душ Божою благодаттю. Але щоб душпастирською працею приводити людей до святості, мусимо дбати про святість свого життя. Мусимо тривати в стані освячуючої ласки Божої, мусимо постійно стерегти себе під злого, від спокуси, бути певним того, що з чистим серцем приступаємо до Служби Божої, до Пресвятої Євхаристії. Однак знаємо з досвіду життя, що нелегко берегти своє серце чистим від злих думок, бажань чи діл, берегти себе від гріха серед щоденної боротьби.

Несхитною правдою нашої віри є те, що без особливої Божої помочі людина не може встояти перед упадком у гріх, не може довго перебувати в стані освячуючої благодаті, бо її природа зранена і первородним гріхом прародичів. А Бог дає Свою ласку перебування в добрі всім тим, хто наполегливо про це просить. Сам Христос заохочує нас: «Просіть і буде вам дано… стукайте і відчинять вам». Як сонце дає світло для тіла, так молитва дає світло для душі! Через м’язи і нерви тіло людини має можливість стояти, ходити, рухатися, тримати свою поставу. Підітнім нерви, і негайно порушимо гармонію людського тіла. – Так і життєдайними нервами душі людини є молитва, яка дає силу душі жити в Бозі і з Богом. Неможливою річчю є чесно й побожно жити без молитви. Бо саме молитва є причиною всякої чесноти і праведності. Все те, що веде до побожності і святості, душа не може придбати іншим чином, як лише через молитву. «Без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15:5). Тим більше без Христа Ісуса не можемо сповняти душпастирського служіння.

Як не спроможна гілка сама з себе плоду приносити, якщо не перебуває вона на виноградині, так і ми, якщо не перебуваємо в Ісусі. Він – виноградина, ми – гілки. «Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете» (Ів. 15:4). Перебувати в Христі Ісусі – це бути злученим з Ним Божою благодаттю. А для такої злуки треба постійної молитви, бо лише в молитві освячується наш розум. Воля і серце людини лише в молитві розпалюються любов’ю до Бога. Наша злука з Богом утримується молитвою.

У силі молитви Ісус постійно переконував нас: «Просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять» (Лк. 11:9-10). Ісус запевняє: «Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам… Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість» (Ів. 16:23-24). «І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите» (Мт. 21:22).

Усе це, що так наполегливо Ісус доручав Своїм учням, стверджував прикладом Свого життя, віддаляючись часто на самоту для молитви перед кожним важливим ділом Свого життя.

З історії Церкви знаємо, що великі справи в Церкві робили лише ті люди, які були тісно пов’язані з Христом, з молитвою, розуміючи належно слова Ісуса: «Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує» (Ів. 15:5). Таємниця святості – це молитва. Це єдина сила, що всіх Божих угодників освятила.

Запитаймо себе, як ми розуміємо, як цінуємо, як ставимось до молитви і як практикуємо її? За Церкву, за себе, за довірені нам людські душі, за народ та все людство? Можна твердити, що ми є такими священиками, якими є наші молитви. Добра, уважна, совісна молитва є повним знаком доброго священика. Занедбана, оспала, опущена молитва – це, без найменшого сумніву, ознака недбалого священика, священика поверхового, безвартісного, як це стверджував митрополит Андрей Шептицький. При благоговійній душпастирській праці, при старанній молитві будьте переконані, що Боже благословення потоками спливатиме на нашу родину, на нашу громаду, парафію і народ. Коли ж ми занедбаємо молитву, тоді наші особисті помилки, наші відомі і невідомі гріхи відбиватимуться на всіх нас відверненням від нас Божого благословення. Про це свідчить низький стан християнського життя деяких парафій.

Перший обов’язок і все наше старання ми мусимо віддати молитві, а на друге місце поставити працю. Цього вимагає від нас душпастирський стан як людини Божої, призначеної передусім до молитви за свій народ, за Церкву, за спасіння своєї і всіх інших людських душ. Пам’ятаймо, що не буде благословенною вся інша наша праця, яку ми виконуємо коштом щоденної молитви. З Богом жартувати не можна, бо Він – всемогутній і кожному віддасть за його ділами.

Так, це правда, що переживаємо багато бід економічних, нещасть моральних, а часом різних недуг своїх чи наших рідних. Але спитаймо себе: чи вміємо ми пізнавати знаки часу? Чому на нас це все спадає?

Знаємо, що життя і здоров’я – це найцінніший дар Божий. І то виключно дар Божий, який не можна купити за жодні гроші. Їх дає Бог, кому, коли і як захоче. На ці дари ми не маємо жодного права. Ми лише утримуємо те, що нам дане, – життя і здоров’я. А деколи ці дари Божі руйнуємо. І коли нам якогось дару Божого бракує, то хіба в тому не винні ми самі? Чому Господь має нам платити Своєю ласкою, якщо ми використовуємо її не за призначенням – на зло, на гріх, на беззаконня?

Нашим добрим життям, праведним і християнським, уміймо берегти мирне життя, здоров’я, силу до праці. А як Господь допустить на нас хрест терпіння, то вміймо і це прийняти з подякою – як компенсацію за наші гріхи, за гріхи рідних, громади, народу, грішників світу. А Бог миру буде з нами по всі дні нашого земного життя й у вічності.

Зробімо все по-Божому, що від нас залежить, і побачимо, що Бог зробить для нас чудо, якщо це буде потрібно. Але для цього треба мати в собі сильну віру в Бога і довести своїм праведним життям, вірним виконанням своїх обов’язків нашу синівську любов і всецілу відданість Господові і Богові нашому.

Попередній запис

ПРО ВИТРИВАННЯ В ДОБРІМ

У березні 1974 року американські й світові засоби масової інформації повідомили сенсаційну новину: «офіцер» японської армії Гіроо Онода майже 30 ... Читати далі

Наступний запис

ПРИЧИНИ НЕУСПІШНОСТІ СПОВІДЕЙ

Одна грецька легенда розповідає, що раз вороги схопили сина якогось царя, щоб помститись йому за батька. Завезли його на острів, ... Читати далі