СИЛА ЛЮБОВІ (ЗАКІНЧЕННЯ)

Павлова проповідь, храмова мозаїка

По-своєму висвітлює тему християнської любові апостол Павло. Павла теж можна назвати Апостолом Христової любові. Варто вдуматись у деякі тексти апостола Павла, щоб краще пізнати Христову заповідь любові, щоб пильно з вірністю і посвятою виконувати її в нашому житті. Згідно з Павлом, любов бере свій початок від Бога Отця, Який полюбив нас. Доброта Божа до нас виявилася в Христі Ісусі (Еф. 2:7). Отець засвідчив її в спасеннім діянні Христа. Ми від природи були дітьми гніву, та «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом» (Еф. 2:4-5).

Бог полюбив нас у Христі, і ця любов не гасне ніколи (Рим. 8:31-39). «Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?Христос ІсусВін і заступається за нас. Хто нас розлучить від любови Христової? Ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!».

Любов Божа засвідчена через терпіння і в терпіннях Христа: «Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас» (Рим. 8:32). Що більше: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8). Тому апостол Петро визнає: «Живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20). Тому нагадує ще раз апостол Павло: «Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі» (Еф. 5:1-2). Аналізуючи Христові терпіння, він каже, що любов до Христа спонукує в нас думку, «…що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2Кор. 5:14-15). Потрібно все більше заглиблюватися в цю любов Христа до нас, і вона наповнить нас повнотою любові до Бога (Еф. 3:17-18). Пізнати любов Христову до нас, яка перевищує всяке звання й уявлення, – це суть християнського життя і зародок синівської любові до Бога.

Любов до ближнього є правдивою любов’ю, наскільки ця любов випливає з любові до Бога. Тому Ісус є взірцем досконалої любові до ближнього. Бог полюбив нас у Христі Ісусі, і Христос полюбив нас у Бозі. Тому й констатує апостол: «Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе» (Еф. 5:1-2). Ходити в любові – значить жити в атмосфері любові, бути сповненим любов’ю.

Павло у своїх численних писаннях вказує на Христа як на приклад любові в різних формах і видах. Коли він пише до Коринтян, то зізнається: «А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою» (2Кор. 10:1). У терпіннях Ісуса він наголошує Його всепрощення людських зневаг і злоби (Кол. 3:12-13): «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!».

Апостол Павло відкриває нам Ісуса як приклад любові, яка хоче робити приємне ближньому, догодити йому: «Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. Бо й Христос не Собі догоджавПриймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави» (Рим. 15:1-3,7).

Святий Павло показує християнам приклад любові Ісуса у великому христологічному листі до Филип’ян (2:3-8) нагадуючи, щоб уникали духа поділу і партій, пустої слави та пошуків себелюбних інтересів і користей: Любов і покора щоденного нашого життя мусять черпати свою силу з живого прикладу Христа, Який став нам у всьому подібний, окрім гріха.

Апостол Павло наводить ще й інші мотиви, які спонукають нас наслідувати любов Христа. Цього вимагає єдність містичного тіла Христового (1Кор. 12:4-31, Еф. 1-3; 4:1-3). Любові домагається новий закон Христа, бо хто любить, той виконує всі заповіді (Гал. 5:13-15). «Любов – виконання закону» (Рим. 13:8-10). Обов’язок любові ніколи не вичерпується. Скільки б ми не любили, обов’язок завжди залишається. Тут ніколи не можна сказати: «досить!».

Любов – це дар найвищий і найнеобхідніший для нашого спасіння, – навчає апостол Павло (1Кор. 14:1-5). «Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте. Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!» (1Кор. 14:1; 12:31).

Любов – харизма найвизначніша, дар найбільший. Без неї всі інші дари маловажні. «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!» (1Кор. 13:1-3). Любов ніколи не минає, вона вічна. Тому нам треба бути сповненими любов’ю до Бога і до ближніх.

Апостол Павло навчає, як практикувати любов у щоденному житті. Він був Апостолом народів, мав справу з різними рисами і характерами людей. Особливу трудність мав із громадою християн у Коринті. Хто був за Павлом, хто – за Петром, ще інші – за Христом, чи за Аполлосом. Павло хоче поєднати цю громаду християн, тому навчає, як практикувати конкретно Христову любов. Він каже: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (1Кор. 13:4-7). Ось якою має бути християнська любов! Аналізуймо її прикмети кожного дня.

А ось наступні практичні вказівки братньої любові, що їх подає апостол Павло: «Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному! Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового» (Гал. 5:26-6:2). Допомагаймо один одному нести його власний тягар життя, не обтяжуймо тягаря інших своїми примхами, осудами, злобою, обмовами, безділлям, лінощами. Павло каже, що кожна християнська спільнота – це члени одного тіла, і кожний член вдовольняється тим, чим є, і працює за своїм призначенням для доброго функціонування цілого тіла (1Кор. 12:1-11; 12-13, Рим. 12:3-8).

Кожний член одного тіла має виконувати якнайкраще своє завдання і призначення згідно з даром, який одержав. Дари дані нам Богом, тож маємо віддати їх для добра Церкви, в якій реалізується містичне тіло Христове.

Любов у трактуванні апостола Павла – це служіння (2Кор. 4:5). «Ми ж самі раби ваші ради Ісуса», готові служити аж до самопожертви… Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої» (1Сол. 2:8). «Залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі» (Фил. 1:25).

Любов веде його до всіх у Христі Ісусі: «Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса» (Фил. 1:8). Цю любов він практикував ціле своє життя, нею він оживляв весь свій апостолят. Проповідуючи старцям Ефесу, визнає слова Христові, які можуть бути девізом любові: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35).

Тож віддаймо Ісусові любов за любов згідно з навчанням Ісуса, апостола Івана і апостола Павла.

Попередній запис

СИЛА ЛЮБОВІ

Ісус – учитель і гарант нашого синівства в Бозі. Центральною темою навчання і прикладу життя Христа є любов. Ісус, Син ... Читати далі

Наступний запис

ХРИСТОС СЬОГОДНІ ПОСЕРЕД НАС

Дорога в Еммаус, Роберт Цюнд Христос після Свого воскресіння стає абсолютним володарем. Він посилає Апостолів до ... Читати далі