Те, що Церква говорить про воскресіння – це догмат, а не просто богословська думка, що міститься в Символі віри: “Чекаю воскресіння мертвих”.
Більше того, це дуже важлива частина нашого віровчення, сенс якого полягає в тому, що ми всі обов’язково житимемо і після смерті. Причому життя наше – в духовно-тілесному образі, і ця духовно-тілесна природа дана нам Богом як справжній образ людини, а не як образ, який має розпастися. Навпаки, він має творитися.
І воскресіння має повернути людині її справжній образ, той, який був спочатку задуманий Господом.
Вже в Євангелії дані певні образи тілесного воскресіння у вигляді притч. І звідти можна укласти, що ми воскреснемо в цілісному, досконалому виді. Дуже важливо, що зовнішній образ наш буде тілесним, і тілесність виявиться індивідуальною для кожного. Тобто не просто якесь тіло чи “середньостатистичне” тіло, абстрактне, а з певними рисами, властивими кожній людині.
Священомученник Мефодій Патарський у своїй роботі про воскресіння пише, що ми не лише збережемо свій образ, але і будемо здатні один одного впізнати.
Це означає, що ми збережемо риси нашої тілесності. У тому числі так звані гендерні: чоловіки будуть з бородами, а жінки – з довгим волоссям. Збережуться і статеві відмінності. Адже і воскреслий Христос є Богомуж, як називав Його преподобний Анастасій, ігумен Синайський.
Воскреслі тіла будуть чоловіками і жінками. Інша справа, що Христос в Євангелії однозначно каже: “Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах” (Мк. 12:25); “а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж” (Лк. 20:35).
Значить, воскресле людство вже не матиме подружньої частини особистого життя, яке сьогодні для людей залишається дуже важливою.
Поза сумнівом, тілесність збереже риси нашого життя. Але як – цього ми не знаємо. Але наша тілесність являтиме собою і певний портрет нашого духовного і особистого життя, прийнятих рішень, нашої моральності. Це може бути вираз обличчя, образ тіла. Але як це саме буде виглядати – таємниця.
Важливо підкреслити, що вірити в догмат про воскресіння з мертвих було завжди важко. У всі віки зустрічалися християни, які готові були повірити в Нагорну проповідь, тобто в моральну суть місії Христової, але не готові – у тілесне воскресіння. Віра в чудеса в багатьох викликала труднощі, у тому числі – у чудо воскресіння.
Так, люди помирають у різному віці. Хтось у дев’яносто років, а хтось – через кілька тижнів після зачаття. Але ми всі воскреснемо в досконалому образі. Що це за досконалий образ – точного вчення не існує.
Воскресіння – не природний процес, не відтворення того ж генотипу, а диво, нове творіння. Але творіння того, що було. Із цього приводу згадується історія з Ньютоном, якого на засіданні Королівського товариства просили відповісти на питання про воскресіння тілесне: “Хто ж може зібрати тіла померлих, які перетворилися на порох, щоб утворити нові тіла для безсмертних душ?” Ньютон попросив учня принести трохи залізних ошурок, звичайний ґрунтовий пил і змішав їх: “Хто вибере ці залізні ошурки з цієї суміші?” Потім він узяв великий магніт і став водити їм над сумішшю. У ній виник рух, і почувся шелест. Порошинки заліза попрямували до магніту. Ньютон серйозно подивився на присутніх і сказав: “Той, Хто дав таку силу бездушному металу, невже не зможе зробити більшого? Коли наступить час воскресіння, Бог збере наші порошинки і воскресить наші тіла”. Це більше, ніж ми можемо чекати.
Автор: протоієрей Андрій Лоргус
