Астрологія – це не просто вчення про вплив на нас далеких зірок, астрологія – різновид окультизму з усіма його наслідками.
У давнину волхв або маг поєднував у собі обов’язки чаклуна, астролога, тлумача снів – загалом, був повноцінним окультистом. І в наші дні той, хто мислить про навколишній світ у магічних категоріях, захоплюється зоряними гороскопами. Сучасний чаклун для кращого ефекту заклинання обов’язково враховує астрологічну ситуацію на даний момент. А прості смертні, наївно захопившись “зоряною мудрістю”, вислуховують прогноз на тиждень, тим самим, ввіряючи своє життя не Богові, а холодному розташуванню космічних брил.
Автор цих рядків прекрасно пам’ятає, як провідні астрологи Росії – подружжя Глоби натхненно передбачали надзвичайні події, які повинні чекати нас у 1990-х і на початку 2000-х років. Зокрема, Павло Глоба пророкував як про доленосні, так і про цілком прагматичні речі: що Союз соціалістичних республік не розвалиться[1], що в середині 2000 року відбудеться грошова реформа, від якої ми дуже постраждаємо[2], що в 2004 році Росія стане духовним центром Землі, дасть їй нового спасителя, якого нібито згадували ще Христос і арійський пророк Заратустра[3], що президентом США стане Хіларі Клінтон[4], а в Україні Віктор Янукович ніколи не стане президентом[5]. Нічого не виконалося, проте впродовж усіх цих років сама ейфорія слухачів астрології стала основою прищеплення окультизму сотням тисяч людей.
Астрологія говорить про вплив на життя і долю людини небесних тіл: Сонця, Місяця, планет, залежно від їх розташування відносно зодіакальних сузір’їв. Якщо наприклад, ворожіння по картах відразу кидає тінь на подібний спосіб як явно окультний, то астрологія претендує на роль якоїсь науки, хай і не зовсім традиційної (для більшої схожості на науку при складанні гороскопів використовуються навіть комп’ютерні технології).
Чи можна сказати щось із цього приводу, ґрунтуючись на Священному Писанні? До речі, самі астрологи іноді згадують євангельських волхвів зі сходу, які побачили зірку новонародженого Царя і прийшли вклонитися Йому. Але святитель Іоанн Златоуст, а за ним блаженний Феофілакт Болгарський у Тлумаченні на святого євангеліста Матфея кажуть, що це було явлення божественної і ангельської сили, що привела східних магів до Христа, тим самим символічно скасувавши магію.
Але не лише про це можна дізнатися з Писання стосовно стосунків людей і небесних тіл. В Євангелії ми читаємо про те, як після Преображення до Спасителя підійшов батько одержимого нечистою силою юнака з проханням про допомогу, оскільки учні Христові не змогли зцілити його сина (див. Мф. 17:14-18). Причому в даному випадку одержимість мала одну особливість – біс мучив хлопчика в молодик, так що він падав на землю, скреготав зубами, випускав піну, кидався у вогонь і воду з кожною новою появою місяця. Чому ж подібні речі відбувалися саме в молодик? Згідно з поширеним тлумаченням, демон намагався приховати свої дії, так щоб люди гадали, ніби провиною страждань юнака був Місяць – створене Богом небесне тіло (згадаємо, що в оповіданні про творення світу Біблія особливо відмічає світило менше – місяць – див.: Бут. 1:16). Зціляючи юнака, Господь забороняє мучити отрока не Місяцю, а демону, показуючи, хто є справжній винуватець людських мук і страждань. Нечиста сила старається і в наші дні використати той самий прийом – впливати на життя людини, наочно, співвставляючи події, що стаються з нею, з розташуванням небесних тіл.
Втім, читач книги Буття помітить, що світила були створені, у тому числі і для знамень. – І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній для освітлення землі і для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років (Бут. 1:14). Що ж це за знамення? Яскравий приклад подібних знамень стався під час хресних мук Спасителя, коли «настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. І сонце затьмарилось» (Лк. 23:44,45). Оскільки на землі здійснилося велике беззаконня – люди убили Того, Хто прийшов дарувати їм світло вічного життя, духовна пітьма тимчасово восторжествувала, і на знак цього земля вкрилася на три години пітьмою. На Хресті помер Христос – Джерело вічного світла, Сонце правди, і знаменням цього стале видиме нами сонце, що померкнуло.
Знамення бувають і більш нижчого порядку. Преподобний Іоанн Дамаскін у своїй відомій роботі “Точний виклад Православної віри”, дає наступну характеристику астрології: “Елліни кажуть, що сходженням, заходженням і зближенням зірок, а також сонця і місяця управляються всі наші діяння, і цим займається астрологія. Ми ж, навпаки, стверджуємо, що ними даються ознаки дощу і бездощів’я, сирої і сухої погоди; але ознаками наших дій вони жодним чином не бувають. Насправді, ми, створені Творцем вільними, є панами наших справ”. Тобто небесними світилами даються лише ознаки погоди, а для людини, яка наділена вільною волею і розумом, зірки і планети на її долю впливати не можуть.
Проблема астрології (так само як і хіромантії – ворожінням по лініях руки, а також нумерології – ворожінням по числах, що складаються, приміром, з номерів року, місяця і дня народження) багато в чому пов’язана з найсильнішою спокусою людства – вірою в долю (тому вирішення цього питання розкриває суть не лише астрології, але заразом хіромантії і нумерології). Доля і свобода – поняття, що суперечать одне одному. Свобода є найбільший дар Бога людині.
Астрологія ж спонукає перекладати відповідальність за власні вчинки на небесні світила, вселяє думку про визначення. По суті, астрологія перетворює людину на іграшковий механізм, усі дії і вчинки якого прописані зоряними схемами. Що ж поганого в тому, що життя зв’язується з фатальним визначенням долі?
По-перше, це принижує гідність людини, створеної за образом Божим, відповідно людина – вільна, покликана розумно творити своє життя.
По-друге, віра в долю заздалегідь виправдовує всі гріхи і вади, до яких людина здатна скотитися.
По-третє, доля не здатна освятити якимсь піднесеним змістом трагічні обставини людського життя, наприклад, раптову інвалідність, передчасну загибель, крах життєвих надій або смерть дитини – так “на роду написано” і все. Християнство ж показує, що всі, навіть найскорботніші події життя, є не тільки результатом сліпого випадку чи чийогось злого наміру, а вписані в Божий Промисел, тобто Його живу турботу про нас, головною метою якої є наше вічне спасіння.
Навіть нещасний випадок, що несподівано присікає життя, не є сліпою грою долі, а пророзумовою турботою Бога про людину. Апологет II століття Татіан Ассірієць у своїй “Промові проти еллінів” писав: “Але ми вищі за долю, і замість блукаючих демонів знаємо одного Господа незмінного; і, не підкоряючись долі, відкидаємо і її законоутворювачів”.
Помічена одна дивовижна особливість – багато людей, далеких від віри в Бога, вважають, що астрологічні прогнози мають до їхнього життя пряме відношення, що їх характери точно відповідають їхнім астрологічним характеристикам. Коли ж людина набуває своєю душею Бога і приходить до церкви, то вона раптом прозріває, наскільки її душа і характер незалежні від зоряних прогнозів, що її життя вже не підкоряється астрологічним закономірностям, не узгоджується з розташуванням зірок, а спрямовується дивовижним, милосердним і премудрим Промислом Божим.
Суть цього феномену полягає в тому, що забобонні люди самі у своєму розумі підганяють під астрологічний прогноз події свого життя, яке в кожної людини настільки різноманітне і глибоке, що в цій палітрі обов’язково знайдуться кольори, схожі із жалюгідними мазками гороскопу. Коли ж людина звільняється від забобону, вона бачить і відчуває, що справжнє життя відрізняється від гороскопів так само, як жива дитина відрізняється від ляльки.
Блаженний Августин у тлумаченні на книгу Буття присвятив цілий розділ розбору вчення астрологів: “Що стосується їхніх всіляких просторікувань про вплив зірок та їх уявних дослідів астрологічної науки, то ми всемірно повинні охороняти від них чистоту своєї віри”. Блаженний Августин пише, “що наші душі за своєю природою не підпорядковані небесним тілам”.
Господь, закликаючи людину до піднесеної мети, має про неї Свій план. Заздалегідь відаючи глибини душі і майбутні бажання нашого серця, Бог, звичайно, може показати людині її подальший шлях. Так, молодшому сину старозавітного патріарха Якова святому Йосифу в снах було явлено його майбутнє підвищення перед братами. Він у простоті серця передавав сни сім’ї, і коли брати із заздрості вирішили його погубити, вони сказали: “Вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів” (Бут. 37:20). Намагаючись зруйнувати Божий намір про підвищення їх молодшого брата, вони самі мимоволі сприяли виконанню Божої волі про нього – Йосиф потрапив в Єгипет, де через багато років став високопоставленим чиновником, а його брати приїжджали до нього в голодний час з проханням про допомогу.
Проте подібні передвказівки не є неминучим визначенням, саме тієї дорогою, якою має пролягати шлях людського життя. Буття особистості визначається не передбаченням або співзвуччям небесних світил, а Божою турботою про людей. У цьому плані велике значення має до чого добровільно схилиться серце людське. Щира молитва і покаяння здатні змінити навіть Боже рішення про людей.
У Священному Писанні ми читаємо про те, як Бог повелів пророкові Іоні йти в Ниневію і провіщати, що за нерозкаяні гріхи місто незабаром буде зруйноване. Іона ходив містом і говорив: “Ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!” (Іони 3:4). Далі в Писанні наводяться цікаві слова: “І повірили ниневитяне Богу” (Іони 3:5), тобто, вони повірили, що незабаром Бог дійсно покарає їх за їхні гріхи. Тоді вони стали постити, каятися, і Бог прийняв розкаяння людей, помилував місто, змінивши Своє рішення – руйнування не сталося. “І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів” (Іони 3:10). На формування історії суспільства і доль окремо взятих людей впливають найрізноманітніші чинники, у тому числі і внутрішні, наприклад, вільне самовизначення людини.
У пророка Єремії ми читаємо: “Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. Бо устави народів – порожнеча” (Єр. 10:2,3). Ще раз повторимо, що наше життя визначається не сузір’ями, а Промислом Божим, Який враховує самовизначення кожної конкретної особи. У такому разі немає строгого шаблону життя, в який конче повинна вписуватися своїми вчинками людина. Значить, переживаючи про свою майбутню долю чи своїх близьких, треба звертатися не до гороскопів, хіромантів, гадалок або віщунів, а до Бога. Бо що найкраще влаштує наше життя, як не благодать Духа Святого, що подається за допомогою молитов і духовного життя?
Автор: Валерій Духанін
[1] Павел Глоба. «Комсомольская правда», 27.03.91.
[2] Павел Глоба. «АиФ» № 1-2. 01.98.
[3] Павел Глоба. Газета «Нижегородский рабочий» за 21.03.91.
[4] Павел Глоба. «Комсомольская Правда» за 17.01.08.
[5] Газета «Факты» от 10. 07. 2009 г.
