«Істинну силу будь-якого суспільства видно з того, як воно ставиться до своїх найуразливіших членів… Антрополог Маргарет Мід під час лекцій часто ставила аудиторії питання: «Що, на ваш погляд, є найпершою ознакою цивілізації?» Вона вислуховувала відповіді на кшталт «глиняний посуд», «залізні знаряддя праці» і «перша окультурена рослина», а потім оголошувала: «От моя відповідь», – і піднімала над головою людську стегнову кістку – найбільшу в нозі – і вказувала на потовщення в місці зрощеного перелому.
Як відмічала Мід: «Подібні ознаки лікування ніколи не виявляють серед останків найперших і диких співтовариств. В їх скелетах ми знаходимо ознаки насильства: пробите стрілою ребро; проломлений палицею череп, – але ця кістка, що зажила, показує, що хтось піклувався про травмовану людину: полював замість неї, приносив їй їжу, служив їй, жертвуючи чимось на шкоду собі». На противагу природному правилу «виживання найсильнішого», ми, люди, оцінюємо цивілізованість на підставі нашого ставлення до найбільш уразливих і стражденних» (З книги Філіпа Янсі «Чому? Питання, яке залишається завжди»).
Апостол Павло стосовно цього виразився лаконічніше: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо. І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи» (1Кор. 13:2,3). Тобто єдине, що в підсумку буде мати значення в нашому житті – це любов, а також те, що ми робили заради любові і в ім’я її.
Усе в цьому світі колись рано чи пізно досягне свого фіналу… окрім любові: «Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1Кор. 13:8). Любов, її наявність або ж її брак, визначатимете нашу посмертну долю: чи підемо ми в життя вічне, чи ж потрапимо «у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:30). Що ще можна додати до цього всього? Які біблійні цитати про важливість любові треба навести?
Загалом, про важливість любові можна говорити нескінченно довго, наводити безліч біблійних цитат, – добре і мало відомих, – проте від цього часто, на жаль, буває мало користі. А все через те, що більшість з нас настільки звикли до Біблії, що не відносимо написане в ній на власну адресу, звичайно, окрім тих місць, які обіцяють нам Божі благословення.
У такому підході до Біблії, слова Божого немає нічого нового, апостол Яків попереджав про подібне майже дві тисячі років тому: «Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22). Через те, цей допис ми б хотіли завершити словами Матері Терези Калькуттської, яка все своє життя присвятила любові, яка передусім проявлялася в служінні ближнім: «Я часто відповідаю людям, які кажуть мені, що вони, як і я, хочуть служити бідним: “Те, що можу робити я, не зможете робити ви. Те, що можете робити ви, не можу робити я. Але разом ми зможемо зробити щось прекрасне для Господа”».
«Давайте зробимо щось прекрасне для Господа», – було б чудово, щоб ці слова стали нашим життєвим кредо.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Робити для Господа
Ваш коментар:
