Розділи 13-14 – Амнон, Тамара і Авесалом

2Сам. 13

Біблійний текст не обмежується історією особистого життя Давида: він знайомить і з тими подіями, котрі, розгортаючись у його житті та житті Ізраїлю, дедалі більше виходили в публічну сферу. В оповіді, що перед нами, рушієм сюжету стає закоханість Давидового сина і спадкоємця Амнона в Тамару, вродливу сестру іншого сина Давида, Авесалома. Тамара, однак, залишається недосяжною, бо, як сказано в тексті, «вона була дівчина»: вочевидь, тут наголос на відсутність доступу до неї в палаці; принаймні, питання кровної споріднености (хоч і зазначено, що Тамара – сестра Амнона) не наголошується. Через свою жагу до Тамари Амнон аж занедужав.

Амнон мав приятеля Йонадава, про якого мовиться, що то був дуже мудрий чоловік. У деяких перекладах його названо хитрим. У єврейській мові є окреме слово на позначення хитрости: його вжито щодо змія в райському саду (Бут. 3:1); тут натомість маємо єврейське слово, що означає мудрість. Отже, мудрість може служити і добрій, і злій меті. Йонадав дораджує Амнонові спосіб, яким наблизитися до Тамари: удати хворого і попросити, щоб вона для нього куховарила (13:5). Амнон послухався поради і попросив Давида прислати Тамару до нього.

Варто зауважити, що в тексті Амнон двічі наголошує на фізичному наближенні до Тамари: вона мала готувати страву в нього «перед очима», щоб він «їв з рук її». Навіть єврейське слово, що означає «млинці», перегукується зі словом, що означає «серце». Чи мав би Давид вловити ці тривожні сигнали? У тексті про це не сказано, але сигнали нікуди не діваються. Чи мав би Давид поцікавитися, що за дивна хвороба в його сина? Чи мав би належно подбати про безпеку незайманої доньки у своєму палаці? Чи не зображено Давида в усій цій історії як винятково немудрого? Текст мовчить, але питання нікуди не зникають.

Коли прибула Тамара, Амнон велить усім вийти – і вони виходять. У тексті не сказано, ким були ті «всі», але якби вони так боягузливо не скорилися й не вийшли, Тамара, можливо, не була б збезчещена. Суспільна солідарність, яка мала б захистити Тамару, підвела її. Потім їй уже дарма ридати: ті, хто міг би врятувати її, покинули її. У тексті про це сказано двома короткими реченнями, натомість оповідач міг би вдатися до розлогішого опису.

Залишившись на самоті з Тамарою, Амнон пропонує їй близькість, на що та відповідає вельми розсудливо та мудро: називає збезчещення божевіллям, таким, що не водиться в Ізраїлі (ст. 12); напоумлює, чим це обернеться і для неї, і для Амнона (ст. 13). Далі Тамар радить, як вийти із ситуації: попросити її руки в царя (там само). Для нас ця порада виглядає проблематичною: ми не знаємо, які закони діяли в Давидові часи і чи цар міг уможливити такий союз. Амнон відразу відкидає цю пораду, чи то як нездійсненну, чи то як небажану – причина нам невідома. Невідомо нам і те, чи Тамара просто намагається виграти час, сподіваючись, що хтось підоспіє на допомогу, а чи висуває реальну пропозицію. Для того, щоб оповідь була правдоподібною, другий варіянт не мав би бути цілковито неприйнятним: він мусив би зберігати хоч якусь імовірність.

Амнон не слухається і силоміць безчестить Тамару. Відразу по тому його пожадання перетворюється в ненависть і він виганяє її. Знову Тамара промовляє з розсудливістю та мудрістю: проганяти її – ще більша кривда, ніж щойно скоєне (ст. 16). Тоді Амнон виявляє брутальну черствість: наказує вивести Тамару і замкнути за нею двері. Наскільки нам відомо, за законом Амнон мав би або одружитися, або заплатити відшкодування (Вих. 22:16-17; Втор. 22:28-29); проте статус і безпеку в суспільстві забезпечувало саме одруження.

Перед вигнаною на вулицю Тамарою постає гіркий вибір: тримати свій сором у таємниці чи розголосити його? Текст не залишає варіянтів: вона привселюдно побивається і невпинно ридає (ст. 19).

Наратив подає наслідки цієї брудної історії зі зґвалтуванням. Кожна подальша дія неоднозначна. Авесалом радить зберігати мовчанку (ст. 20); Давид дуже розгніваний (ст. 21). У деяких давніх текстах додається, що Давид не зробив нічого, бо не хотів карати свого первородного сина; Авесалом, натомість, затаїв ненависть до Амнона (ст. 22).

Авесалом виношує свою ненависть цілі два роки, аж поки йому таки вдається підлаштувати вбивство Амнона на святкуванні стрижки овець. У тексті Давид постає ледве не співучасником майбутнього злочину. Подібно до того, як він було послав Тамару до Амнона, так само й тут: цілих чотири вірші триває Давидова суперечка з Авесаломом, чи йти йому на святкування, а врешті він посилає туди своїх синів – серед них і Амнона, прирікши його на вірну смерть. Після скоєння вбивства той самий Йонадав, чия премудрість на початку втягнула Амнона в халепу, закінчує тим, що достеменно розповідає Давидові все, що сталося, і чому. Більше ми про нього не чуємо. Залишається питання: якщо Йонадаву все було так добре відомо, чому Давид залишався в такому цілковитому невіданні? Хай там як, засів безчестя та вбивства, що їх скоїв Давид, почав сходити. Амнон збезчестив Тамару; Авесалом убив Амнона. Настав час пожинати зло.

2Сам. 14

Авесалом на три роки втікає до свого діда по матері (див. 3:3) – Талмая, царя Ґешуру, що на північний захід від Генісаретського озера. Давид тужить за Авесаломом, але нічого не робить. Тоді Йоав вправно влаштовує виступ жінки з Текої із оповіддю, яка й переконує Давида подбати про повернення Авесалома. Це досягнення вказує, наскільки важливі ролі були доступні для жінки в ті часи. Йоаву доручено повернути Авесалома в Єрусалим, але не до Давида. Деталі Авесаломового особистого життя вказують, що минув деякий час (14:25-27). Збігло цілих два роки, а Авесалом усе ще не з’явився перед Давидом. Навіть з Йоавом він домігся аудієнції, щойно влаштувавши пожежу в його полях. Та врешті-решт Авесалома приводять до Давида і відбувається формальне примирення.

Попередній запис

Розділи 11-12 – Вірсавія, Урія і Давид

Обрамленням цієї позірно простої, та насправді незмірно складної оповіді служать повідомлення про початковий і завершальний етап військового походу на столицю ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 15:1-16:14 – Заколот і втеча

Розділи 15-20 – Давидова остаточна поразка З огляду на приписувану Давидові вправність полководця і державця, ця оповідь розповідає про подію, ... Читати далі