Божа поява

Бог відповідає Йову, Вільям Блейк

Приголомшлива розповідь про людську трагедію і відчай, про героя, що бив себе в груди в розпалі жорстокої суперечки, про космічну ставку, програну і відіграну знову, – уся ця приголомшлива розповідь закінчується добре: Йов у блаженній старості няньчить своїх праправнуків. Ретельно перераховуються і відновлені багатства Йова: 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 ослів і 10 знову народжених дітей.

Такий благополучний кінець дратує деяких читачів, зокрема і Елі Візеля, письменника, лауреата Нобелівської премії[1]. Він вважав Йова дисидентом, що повстав проти Божої несправедливості, але Йов, за словами Візеля, здався. Йому не варто було прощати Бога. Жодне благополуччя не може спокутувати перенесених ним страждань. І як же бути з десятьма померлими дітьми? Хто з батьків повірить, ніби новий виводок малюків тамував тугу Йова за тими, кого він втратив?

Але нехай Йов сам говорить за себе. Ось що він сказав, вислухавши величну Господню промову, що доносилася з осереддя урагану: «Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів…Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе… Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…» (42:3, 5,6).

Мабуть, Божа «ні-відповідь» цілком задовольнила Йова.

З іншого боку, деякі читачі саме добре завершення вважають найкращим рецептом від розчарування в Богу. От бачите, кажуть вони, Бог рятує Своїх вірних, Він відновив дім Йова і його багатство і те ж саме Він зробить для усіх нас, коли ми навчимося довіряти Йому, як довіряв Йов. Проте ці читачі випускають з уваги одну дуже важливу деталь: Йов «покаявся» перш, ніж отримав втрачене назад. Він все ще сидить на купі сміття, голий, вкритий гнояками, і в цих обставинах навчається віддавати хвалу Богові. Змінилося лише одне: Бог дозволив Йову побачити цілісну картину всесвіту.

Мені здається, Бог міг говорити з Йовом про що завгодно – хоч зачитувати вголос телефонну книгу – і це справило б не менш приголомшливе враження. Важливе не те, що Бог сказав, важливий сам факт Його появи. Бог наочно відповів на головне питання Йова: є тут хтось? Щойно Йов заглянув у невидимий світ, усі сумніви, що терзали його, відступили.

З Божого погляду щастя або нещастя Йова несуттєві – як би жорстоко це не звучало – у порівнянні з укладеним Ним космічним парі. Битва завершилася в той момент, коли Йов відмовився зректися Бога і тим самим забезпечив поразку сатани. Після цієї перемоги, що дісталася високою ціною, Бог поспішає винагородити Йова. Біль? Я з легкістю зцілю його. Діти? Верблюди, воли? – Будь ласка. Зрозуміло, Я хочу, щоб ти був щасливий, багатий, радів життю. Але ти маєш зрозуміти, Йове, – цього разу йшлося про щось незмірно важливіше, ніж щастя.

Два світи

Ричард як і раніше вважає Книгу Йова «справжнісіньким», найщирішим текстом Біблії, але до кінцівки цієї історії він ставиться інакше. Для нього вона майже не має значення: «Йов отримав від Бога особисте одкровення – йому пощастило. Усі ці роки я просив про те саме, але Бог відмовився з’явитися мені, так що Книга Йова нічим не допоможе в моєму замішанні».

Вважаю, йдеться про дуже суттєву помилку віри. Наш стан нині дуже нагадує становище Йова перед з’явленням Бога в бурі. Ми теж підбираємо, де натяк, де слух, і багато що з того, що чуємо, суперечить вірі у всемогутнього і люблячого Бога. Ми повинні спиратися на віру, але в нас немає впевненості.

Ричард всю ніч молився у своїй кімнаті, благаючи Бога «відкритися» йому. Він поставив всю свою віру – збереже він її чи ні, залежало від готовності Бога увійти до матеріального світу, як Він це зробив для Йова. Ричард програв свою ставку. Чесно кажучи, я сумніваюся, щоб Бог почував Себе «зобов’язаним» такими способами підтверджувати власне існування. Він багато разів робив це упродовж старозавітної історії, остаточно – у служінні Ісуса. Яке ще втілення нам потрібне?

Зрозуміло, потрібно міркувати з великою обережністю, та все ж мені здається, що наполеглива, несамовита вимога дива, навіть якщо йдеться про зцілення, свідчить часом про брак, а не про надлишок віри. Той, хто благає, ставить умови Богові, як це робив Ричард. Коли ми жадаємо дивовижного вирішення усіх труднощів – чи не ставимо ми свою вірність Богові в залежність від того, чи погодиться Він знову з’явитися в доступному нашим почуттям світі?[2]

Вимагаючи від Бога наочних підтверджень, ми самі заводимо себе в стан постійного незадоволення. Істинна віра полягає не в тому, щоб маніпулювати Богом із власної волі, а в тому, щоб самим погоджуватися з Його волею. Я шукав у Біблії зразки віри і був уражений тим, як рідко на долю праведних і подвижників випадало щось хоч би віддалено схоже з особистою зустріччю Йова з Богом. Усі інші реагували на прихованість Бога не вимогою до Нього негайно відкритися, а завзятістю, стійкістю віри всупереч Його прихованості. Послання до Євреїв, роз. 11, підкреслює, що найбільші мужі віри померли «не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали» (в. 13).

Ми, люди, підсвідомо сприймаємо видимий світ як єдино «реальний», невидимий же для нас нереальний, але Біблія учить нас іншому: вірою невидимий світ поступово набуває контурів реального світу і вказує нам шлях, звіряючись з яким і слід жити у видимому світі. Жити в ім’я невидимого Бога, не приміряючись до інших людей, – так наставляє Ісус, кажучи про невидимий світ, про «Царство Небесне».

Апостол Павло, принаймні, одного разу безпосередньо приступив до проблеми розчарування в Богу. Він пише до коринтян, що не втрачав мужності, незважаючи на нечувані труднощі: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!» (2Кор. 4:16-18).


[1] Elie Wiesel Messengers of God, 233.

[2] Бог у Своїй милості може відповісти на молитву, викликану змішаними спонуканнями, може допомогти тому, хто волає: «Господи, убережи», – але це в Його волі, а не в нашій

Попередній запис

Три відповіді

Очікування Даниїла На жаль, я занадто добре знаю, як сам реагую на прихованість Бога: я відвертаюся ... Читати далі

Наступний запис

Передчуття прийдешнього

Павло переніс багато негараздів долі і прийняв мученицьку смерть, передчуваючи, але не отримавши за свого життя нагороду. Йов зазнав випробування, ... Читати далі