Поняття «любов» пронизує Біблію із самого початку до самого кінця. Це поняття не ділиться на старо– і новозавітне і ніяк не змінювалося впродовж століть. З однієї простої причини: Бог є любов. Так про це сказав Іоанн. Не «Бог був любов», не «Бог став любов», а Бог завжди і в усьому є любов. Бог не змінюється. Це Він створив наш світ, де усе було «дуже добре», це Він вислав Адама і Єву з Едему, щоб не їли, згрішивши, з дерева життя, це Він змив водами потопу збожеволіле у своїх гріхах людство, зберігши єдиного праведника, що залишився вірним, і його сім’ю. Це Він подарував Саррі сина, і Він же привів Авраама на гору Моріа, це Він вивів єврейський народ з Єгипетського рабства, і це Він був тим, Хто відправив цей народ до рабства Вавилонського. І це Він народився в хліву, щоб потім померти на Голгофському хресті.
На жаль, багато християнських проповідників навмисно або ненавмисно протиставляють заповіді Божі, дані на горі Синайській, заповідям, про які говорив Господь Ісус Христос. Перші, ніби були тільки, щоб приборкати і покарати, а другі, щоб дати тепло і радість. А ми прості овечки-парафіяни, слухаємо і киваємо у відповідь, навіть не намагаючись поставити собі елементарні чесні питання: «Що це за БОГ такий, який 4 тисячі років каже одне, а потім усе різко змінює? Чи можна, взагалі, довіряти такому БОГОВІ? А що коли ВІН і зараз усе знову змінить?» Я вже не кажу про те, щоб узяти і відкрити Біблію в бажанні зрозуміти Бога «з перших рук»… Давайте проведемо невеликий експеримент? Я наведу декілька цитат з Біблії, а ви скажете, звідки вони, на ваш погляд, узяті: з тієї частини, що зветься Старим Завітом, або з тієї частини, яка називається Новим Завітом.
- І люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми.
- Люби ближнього твого, як самого себе.
- Не ворогуй на брата твого у серці твоєму; викрий ближнього твого…
- Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним…
- Ось настають дні, – говорить Господь, – коли Я укладу… новий завіт…
- Ця чаша – Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається…
- Будьте святі
А тепер перевірте себе:
- Втор. 6:5;
- Лев. 19:18;
- Лев. 19:17
- Мф. 18:15;
- Єр. 31:31;
- Лк. 22:20
- Лев. 11:45; 1Пет. 1:16
Бачите? Божі ідеї відносно любові ніяк не змінилися. Біблія – це цілісна книга, і якщо ми хочемо зрозуміти Бога і Його любов, нам доведеться попітніти над тим, щоб прочитати її усю, а потім вивчати Його слово, упокорюючись перед Ним. Але поставлене в заголовку питання не про це, звичайно. Давайте перейдемо до суті цього питання.
Про яку любов говорить апостол Павло? «І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи». Далі Павло дає її детальний опис, чи не так? Чи схожий він на почуття ніжності, яке ми відчуваємо, коли цілуємо кохану людину або беремо на руки тепле пухнасте кошеня? Давайте перечитаємо її характеристики?
- довготерпить,
- милосердствує,
- не заздрить,
- не вихваляється, не пишається,
- не безчинствує,
- не шукає свого,
- не гнівається,
- не замишляє зла,
- не радіє з неправди, а радіє істині;
- усе покриває, всьому йме віру,
- всього сподівається,
- все терпить
- ніколи не минає
Це почуття? Чи тут описані дії? «Якщо ти, дійсно, любиш, ти будеш довготерпіти, ти ніколи не позаздриш, не станеш думати, що ти кращий, не зможеш гніватися і т. д». Зверніть особливу увагу на те, про що тут не сказано. Тут не сказано, що любов – це допомагати бездомним, годувати сиріт, піклуватися про хворих. Чому? Бо усе це можна робити і без любові… просто за зарплату, наприклад. У когось виходитиме краще і більше, у когось гірше і менше, але всі ми так чи інакше можемо одного разу дати грошей тому, хто просить, або нагодувати голодного.
Павло ж говорить про те, яким буде наше серце в цей момент. Якщо я даю милостиню, але при цьому злюся на того, хто просить, або думаю, що він гірше за мене, або даю, щоб відв’язатися від докучливого жебрака і т. ін. – тоді, за Біблійними мірками, я нікчемна людина: «Мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить» (1Кор.13:1).
Любов, про яку каже Павло, – це не почуття і не дія, а стан серця, налаштованого на добро для інших людей. Щоб не відбувалося навколо, це серце бажає людям тільки добра …навіть якщо розуміє, що люди можуть прибити його до хреста.
Так от якщо робити це над силу, можна і з глузду з’їхати, ну або принаймні стати цинічним лицеміром. Як можна не змусити себе ніколи не гніватися або ніколи не заздрити? Ну давайте по-чесному! Як можна не змусити себе ніколи не гордитися, якщо усередині так і стрибає: «Я ж зробив! Я ж зміг! От як я усім допоміг!» А потім, коли обставини затискають у лещата безвиході і люди, яким ти тільки нещодавно допомагав, яких любив, починають відвертатися від тебе… що тоді? Любов же ніколи не минає… ніколи.
Проте Павло не жартує, коли говорить про те, що вірні мають бути сповнені цією незбагненною нашому розуму любов’ю. Проблема, чи не так? Як же налаштувати своє серце, відповідно опису, даного в 1Кор.13?
Відповідь знаходимо тут:
- «Любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» Рим. 5:5;
- «Бачите, яку любов дав нам Отець» 1Ін. 3:1;
- «Любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога» 1Ін. 4:7;
- «Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас» 1Ін. 4:12;
- «Любов Христова обіймає нас» 2Кор. 5:14;
- «Плід же духа є: любов» Гал. 5:22;
Іншими словами: якщо ви хочете набути любові, описаної в 1Кор.13, вам доведеться просити Бога дати її у ваше серце і навчити вас жити, керуючись нею. Здатність так любити може прийти тільки згори (Як. 1:17). При цьому хочу попередити про те, що наша пропаща плоть завжди чинитиме опір Святому Духові, Який намагається навчити нас жити за правилами Небесної любові (Гал. 5:17). Але якщо ви довірятимете Ісусові, вчитиметеся в Ісуса, шукатимете допомоги тільки в Ісуса, то ваше нове серце стане все більше відбивати Його серце – серце Бога, Який дуже любить людей.
Автор: Олександра Ланц
