Завдяки Ісусу

«Мадам, – сказав я, – якби наш Господь був поганським божеством або богом інтелектуалів, – як для мене, це одне і те ж, – Він би ховався на найвіддаленішому з небес, поки наша скорбота не змусила б Його знову зійти на землю. Але ви знаєте, що наш Бог вже був серед нас. Ви можете погрожувати йому кулаком, плювати Йому в обличчя, батожити і розіпнути Його – що зміниться? Дочко моя, усе це з Ним вже зробили». Жорж Бернанос. Щоденник сільського священика.

Давайте запитаємо прямо: що змінюється в нашому розчаруванні в Богу завдяки Ісусові? Чи допоможе нам звістка про те, що і Він переніс розчарування?

Наслідуючи апостола Павла, богослови зазвичай підбирають юридичні терміни для діяльності Ісуса – виправдання, відшкодування, умилостивлення, проте ці слова – тільки натяк на те, що сталося. З пришестям Ісуса проблема розчарування в Богу кардинально змінилася, але ми усвідомлюємо це, лише звернувшись від загальноприйнятих термінів до самої історії про те, як Бог пристрасно шукав любові людини.

Згадаємо один з центральних образів у пророків: батько тривожиться і горює про сина, що втік з дому. Ісус завершує притчу про Блудного сина щасливим кінцем – батько дочекався сина, він відчиняє двері і поспішає назустріч бунтареві, веде його в дім, не ставлячи неприємних запитань.

Роздерта завіса

Що змінилося з Ісусовим пришестям? З’явилася можливість такої близькості між нами і Богом, якої не існувало раніше. Ізраїльтяни Старого Заповіту падали намертво, випадково доторкнувшись до Ковчегу, а люди, що торкалися до Ісуса, Сина Божого в тілі, отримували зцілення. Євреї не сміли ні вимовляти, ні писати ім’я Боже, а Ісус учив їх звертатися до Бога «Авва», «Тато». Бог підійшов до нас впритул.

Августин розповідає в «Сповіді», як подіяла на нього ця близькість. Грецька філософія вселяла йому образ досконалого, вічного, непогрішного Бога, але він не розумів, як може вступити в спілкування з Ним подібна до нього неприборкана, чуттєва людина. Августин перепробував різні сучасні йому єресі, але не знайшов у них задоволення, поки, нарешті, не набув євангельського Ісуса, Який з’єднав звичайнісіньких людей з Господом.

Послання до Євреїв розкриває цей новий, неймовірний етап зближення з Богом. Спочатку автор цього Послання детально викладає ритуальні приписи, що дотримувалися ізраїльтянами при наближенні до Бога. У Святе Святих входила лише одна людина – первосвященик – і тільки раз на рік, у день покути, Йом-кіпур. Заздалегідь він піддавався обмиванню, змінював одіж, приносив п’ять особливим чином обставлених жертвопринесень, але в скинію все одно вступав із страхом. Первосвященик пришивав дзвіночки до свого одягу, і до його ноги прив’язували мотузок, на випадок якщо він впаде намертво – почувши, що дзвіночки перестали дзвеніти, помічники, не входячи у Святе Святих, витягнуть його тіло.

Послання до Євреїв підкреслює вражаючий контраст: віднині ми можемо приступати «з відвагою до престолу благодаті» (Євр. 4:16), без страху. Зухвало вторгнутися у Святе Святих – блюзнірство в очах євреїв, поки вони не стали свідками, як у момент Ісусової смерті храмова завіса буквально роздерлася надвоє, і Святе Святих відчинилося. «Так увійдемо ж до Господа!» – закликає Послання.

От що зробив Ісус для вирішення проблеми людського розчарування: завдяки Йому ми можемо безпосередньо звертатися до Бога. Більше ми не потребуємо земного посередника, бо посередником для нас став Сам Господь.

Обличчя

Жоден персонаж Старого Заповіту не знав Бога в обличчя, ніхто з них не залишився б у живих, поглянувши на Нього впритул. Ті, кому довелося побачити лише відблиск слави Божої, самі починали сяяти, немов неземні істоти, і люди тікали в страху навіть від них. Але Ісус дозволив нам довго і пильно вдивлятися в лице Боже. «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Ів. 14:9), – каже Він. Бог – це Ісус.

У різних людей складаються неоднакові враження про Бога. Для когось Бог – ворог, для когось – поліцейський або батько, що зловживає своїми правами, а хтось і зовсім не бачить Бога, а відчуває лише Його мовчання. Та все ж, завдяки Ісусу нам вже не доводиться гадати, як виглядає Бог, що Він відчуває. У хвилини сумнівів Ісус допоможе нам виправити нечіткі, розпливчаті уявлення.

Якщо в мене виникає нерозуміння, і я хочу знати, як Бог ставиться до калік і інвалідів, я можу прочитати, як Ісус зціляв розслаблених і прокажених; якщо хочу знати, «як бути» з бідняками, і невже Бог прирік їх на убогість, мені слід пригадати слова Нагорної Проповіді; коли не можу знайти «духовне» рішення проблеми болю і страждання, найкраще вдивитися в реакцію Ісуса – Він приймав біль і смерть із страхом і трепетом, із сльозами і риданнями.

Попередній запис

Відкладене диво

Пасхальний ранок, Джеймс Мартін Коли король Франції Карл Великий уперше почув розповідь про арешт і страту ... Читати далі

Наступний запис

Ще не бачимо

Апостол Павло, Валантен де Булонь У Новому Заповіті відбувається явна зміна інтонації – приблизно на рівні ... Читати далі