День Господній

Плач Єремії, Гюстав Доре

Бог відповідав пророкам, Він відстоював Свій спосіб управляти світом. Він гнівався, бушував, плакав. Він повторював: «Я не мовчу, Я говорю через Моїх пророків».

Ми схильні оцінювати одкровення за його драматичним ефектом: над усе ставимо особисте з’явлення Бога, потім – надприродні події, чудеса, а найнижче – слова пророків. Так вогонь, що зійшов на гору Кармел, переконує нас більше, ніж сумна проповідь Єремії. Проте в Бога зовсім інша шкала. От парадокс: коли пророки обурювалися мовчанням Божим, Він нагадував, що саме вони – доказ Його піклування про людей. Як може скаржитися на Боже мовчання народ, що має Єзекіїля, Єремію, Даниїла, Ісаю?!

Бог ніколи не розглядав «просто слова» як нижчу форму одкровення. Чудеса так і не вплинули на віру Ізраїлю, але тексти пророків збережуться навіки, вони передаються з покоління в покоління, залишаючись свідоцтвом стосунків Бога з народом. Іноді Бог нагадує про колишні чудеса як про знаки Своєї любові, але частіше говорить приблизно так (і ця інтонація напрочуд нагадує голос стомленого батька): «Від того дня, коли ваші батьки вийшли з краю єгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно. Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними, зло чинили ще більш від батьків своїх…» (Єр. 7:25,26). Бог дійшов висновку, що людям не потрібне слово Боже, і люди з готовністю підтвердили це, зажадавши від Ісаї: «Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе… заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого!» (Іс. 30:10,11).

І Я забрався.

Пророки голосно кричали про прихованого Бога, а Бог не заперечував їм. Він погоджувався з ними і пояснював, чому вважає за краще триматися на відстані.

Єремії Господь повідав про Свою відразу до усього, що бачив в Ізраїлі: неправедне збагачення, пролиття безневинної крові, пригноблення, здирство. Він закриває очі, – так сказав Господь – щоб не бачити рук, протягнутих до Нього з благанням, бо руки ці в крові.

Єзекіїлю Бог казав, що коли бунт ізраїльтян перейшов певну межу, Він просто «залишив їх» їхнім гріхам – відійшов убік, надавши людям самим вибирати свій шлях і розплачуватися за наслідки вибору.

Захарії Бог каже: «І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати».

Я зволікаю з відповіддю не із слабкості, а з милосердя.

Якщо Бог не карав злочинця відразу ж, ізраїльтяни вважали, що Він втратив силу: «Він нічого не робить. Нам нічого не буде, Він ніколи не уразить нас ні мечем, ні голодом». Але вони помилялися. Бог утримувався від покарання, з милосердя давав відстрочення, призначав Ізраїлю час для випробування. І лише нехотя, немов батько, що вичерпав усі інші способи виховання, Бог вдавався до покарання.

Кара Ізраїлю, як правило, набувала форми іноземного вторгнення. Крім того, пророки попереджали про «День Господній» наприкінці часів. Серед сяючих видінь неба і землі вони передають також найжахливіші передвістя, які колись втілювалися в слова. Чим більше я учитувався в оповідання пророків про останні дні, тим більше мене радувало, що Бог доки «утримується» від втручання в справи людські.

Коли мене спіткало розчарування в Богу, я просив, навіть вимагав, щоб Він якось виявив Свою владу. У своїй молитві я повставав проти тиранії, несправедливості, беззаконня і наполягав на диві, на видимому доказі Божої присутності, проте, коли прочитав у пророків опис того Дня, в який Бог зніме останній покрив, то мої колишні молитви розчинилися в одній: «Господи, хоч би мені не дожити до цього дня». Бог каже, що стримує Свою всемогутність – обмежує її заради нашого ж блага. Усім невдоволеним, що кваплять пряме втручання небес, пророки грізно відповідали: «Зачекайте!»

Суд Мій суворий, але Я страждаю разом з вами.

Бог відкривав пророкам якнайглибші Свої почуття. Ось що переживав Він при загибелі Моава, супротивника Ізраїлю: «Тому стогне серце Моє за Моавом, немов та сопілка» (Єр. 48:36).

І коли Його народ, Ізраїль, зазнавав приниження і осоромлення, Бог страждав разом з ним. Ізраїльтяни в жаху дивилися, як вавилоняни рубають сокирами храмові колони з ліванського кедра, – але ж тим самим вороги знищували власний дім Божий, і вороже вторгнення стало для Нього також особистим приниженням. Храм був зруйнований, зруйновано житло Боже; євреїв повели в рабство, і разом з ними в оковах повели Бога. Завойовники ділили здобич і сміялися не над Ізраїлем, а над його безсилим Богом. «І коли прийшли вони до тих народів, куди поприходили, то зневажили святе Моє Ймення, коли стали до них говорити: Вони народ Господа, та з землі Його повиходили!» (Єз. 36:20).

Одна проста і витончена фраза Ісаї передає Божу точку зору: «В усякому утиску їхньому тісно було і Йому» (Іс. 63:9). Бог може приховати Своє обличчя, але воно залите сльозами.

Всупереч усьому, Я завжди готовий простити вас.

Часто Бог перериває найсуворіший докір, перериває на півслові – і знову заклинає Ізраїль одуматися. Ахаву, гіршому з царів Ізраїлю, після дива на горі Кармел надається ще один шанс, потім ще і ще. «Не прагну смерти несправедливого», – каже Господь Єзекіїлю, – Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?» (33:11) Бог обіцяв Єремії, що і заради одного праведника пощадить Єрусалим.

Ніде Боже бажання прощати не виражене так явно, як у Книзі Йони. Ця книга містить лише одне пророцтво: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!» (3:4) До обурення Йони, достатньо було оголосити про суд, що насувається, щоб у ненависній Ніневії почалося духовне відродження, і Бог скасував вже призначене покарання. Зігнувшись під кущем, що зіщулився від спеки, Йона похмуро повідомляє, що із самого початку підозрював Бога в лагідності: «Я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло» (4:2). Отже, увесь цей вражаючий сюжет з пророком, що тікає від Бога, штормом, ув’язненням в утробі великої риби заснований на недовірі Йони до Бога – Йона не вірить, що Бог буде суворий і невблаганний до Ніневії. Роберт Фрост виразив це так: «Після Йони на Бога не можна покластися – раптом Він знову виявить милосердя?»

Попередній запис

Вогонь і слово

Пророк Ілля на вогненній колісниці, Роберт Ляйнвебер Майже тридцять віків тому, з неба зійшов вогонь, і ... Читати далі

Наступний запис

Страждання

Пророк Єремія, Юліус фон Каролсфельд Хоча Бог не ухилявся від питань пророків, Його відповіді не задовольняли ... Читати далі