– Чи спасуться мусульмани, буддисти, індуїсти, а не тільки християни? – Певно, таким питанням задавався багато хто з нас. Зі стовідсотковою вірогідністю стверджувати не можемо, але більш за все, що так. Навіть можемо припустити, звичайно, теж без стовідсоткової впевненості, що спасуться навіть атеїсти. Втім, не всі, але деякі, хоча саме поняття «деякі» носить доволі невизначений характер і може мати на увазі, як і «майже» всі, так і лише кілька осіб, так що і тут немає певності.
Якщо вже розпочали, мусимо просуватися далі. Немає певності, що всі люди, які вважають себе віруючими, християнами потраплять на небо. Взагалі, стосовно потрапляння до вічних небесних осель у Біблії немає чітких критеріїв. Критерії якраз є, а от чіткості в них… хоча багато людей вважають, що вони є, от тільки в їх аргументах більше проглядається самовпевненість у своїй непомильності, а не певність у прочитаному в Біблії.
Для прикладу візьмемо цитату з Книги Діянь святих апостолів: «“Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?” Вони ж сказали: “Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій”» (Діян. 16:30,31). Здається, усе просто, от тільки, що має на увазі під собою поняття віра? «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Євр. 11:1), – це біблійне визначення багатьом добре відоме. Але чи багато хто пробував розібратися в цьому визначенні?
Зазвичай біблійні визначення запам’ятовують, щоб їх цитувати при нагоді і без, а от розібратися, принаймні особисто для себе… до цього вдається значно менша кількість людей. От спробуємо розібрати на складові частини біблійний вірш про визначення віри – Віра ж є:
- здійснення очікуваного і
- впевненість у невидимому
Стосовно першого пункту: А ви задумувалися над тим, що саме ми очікуємо? Бо якщо не можемо точно сказати, що очікуємо, як ми його можемо здійснити? Стосовно ж предмету (предметів) очікувань висувається багато припущень, через що важко знайти згоди між вірними однієї парафії, вже не кажучи про Церкву в цілому. Отже в цьому питанні немає чіткої визначеності.
Стосовно другого пункту – тут так само спостерігається явна невизначеність. І це не дивно, адже якщо люди не можуть порозумітися між собою відносно видимих речей, як вони можуть дійти до спільної згоди, міркуючи про явища невидимі? А якщо не можемо дійти до спільної згоди, то як можемо стверджувати про чіткість критеріїв відносно спасіння? Адже завжди знайдеться чимало людей, яку зможуть цілком ґрунтовно, принаймні, для самих себе, довести зовсім іншу, часто протилежну нашій, позицію стосовно цього питання. Як бачите, одні лише питання без чіткої відповіді.
Втім, у цьому немає нічого нового, подібними питаннями задавалися люди і дві тисячі років тому: «Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються?» (Лк. 13:23). Що ж Христос відповів на це? «Намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть» (в. 24). Як бачите, немає чіткої відповіді на те, хто саме врятується, а хто – ні. Зате є констатація факту, що хтось спасеться, а хтось – ні. Але це ще не все, показовий кінець Христової відповіді: «І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми» (в. 29,30). Саме ці Христові слова дають нам привід стверджувати, що спасуться і мусульмани, і буддисти, і індуїсти, і навіть атеїсти. Але не всі, про що свідчить початок Христової відповіді. І це стосується не в меншій мірі християн…
«Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного» (Мф. 5:20), – а от ще один Христовий вислів, який не дає чіткої відповіді на те, хто саме спасеться, а хто ні. Адже Христос тільки вказав на той факт, що треба мати праведність, що перевищує праведність книжників і фарисеїв, а от наскільки ця праведність має перевищувати їхню, Він не вказав. Також треба враховувати, що ці слова стосувалися більшою мірою Христових слухачів, ніж нас, яким вже відомо, що «ділами закону не виправдається ніяка плоть» (Гал. 1:16б).
«Людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону», – так звучить початок щойно наведеного вірша з Послання апостола Павла до Галатів, і в цьому можна було поставити крапку, сказавши: «Амінь, саме так», проте ми з’ясували, що не можна знайти одностайності у чіткому визначенні поняття «віра»…
– Навіщо взагалі все це? – цілком доречне запитання, яке має виникнути в людини, яка спромоглася дочитати допис до цього місця. Уся річ у тім, що Біблія – це Одкровення Боже, а не збірник улюблених цитат на всякий випадок життя, і тим більше, не інструкція, в якій усе чітко і ясно прописано. Зважаючи на це, ми не можемо зі стовідсотковою впевненістю заявляти, що конкретний біблійний вірш треба тлумачити саме таким чином і ніяк інакше, адже іншою людиною він може сприйматися зовсім інакше. І не факт, що це сприйняття буде хибним, а наше – вірним, все може бути навпаки, або ж дві сторони помилятимуться, або ж виявляться правими, тільки в іншій час та в іншому місті… Отже, може бути безліч комбінацій.
Нам же з огляду на все це найкраще «твердо триматися сповідання нашого» (Євр. 4:14), але не вважати свою точку виключно правильною, залишивши іншим триматися власної, адже «кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:12).
P.S. Взагалі, як на нашу думку, чіткий критерій того, хто спасеться, проглядається в Христовому описі Остаточного суду (див. Мф. 25:31-46). Проте це наша особиста думка, яку ми намагаємося нікому не нав’язувати.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Чи спасуться…
