Першоджерело

На два тижні я сховався у відокремленій хатині в Колорадо, щоб обдумати Ричардові питання у світлі ідей, узятих із Старого Заповіту. Я привіз із собою безліч книг, але розкрив тільки Біблію.

У перший же день, ближче до вечора, я почав з Книги Буття. Падав сніг. Навколишнє оточення дуже розташовувало до читання історії про створення світу. Хмари ненадовго розійшлися, відкриваючи приголомшливий альпійський захід, і снігові вершини гір перетворилися на солодку рожеву вату на паличці. До ночі хмари зібралися знову, і знову розпочався сильний, несамовитий снігопад.

Я читав Біблію підряд, сторінку за сторінкою, від корки до корки. Я дістався до Второзаконня, а сніг дістався до першої сходинки мого будиночка, я читав пророків, а сніг підповзав до поштової скриньки, коли ж я закінчував Одкровення, довелося викликати снігоприбиральну машину, інакше я не зміг би вийти з хатини. Я провів там два тижні, читаючи Біблію і дивлячись у вікно на присипані, немов цукром, смереки. За цей час випало близько двох метрів свіжого снігу.

Я замислився над тим, як відрізняються розхожі уявлення про Бога від того, яким Він з’являється в Біблії. Який же Він насправді? У церкві і в християнському коледжі мене учили, що Бог – невидимий і незмінний дух, всемогутній, всезнаючий і безпристрасний, тобто далекій від людських емоцій. Передбачається, що ці установки допомагають нам зрозуміти точку зору Бога, і що їх можна відшукати в Біблії, хоча вони приховані під різними нашаруваннями.

Перечитуючи Біблію, я бачив там не туманну примару, а Особу, не менш унікальну, живу, особливу, ніж будь-яка відома мені людина. Бог відчував сильні емоції, Він радів, гнівався, горював. Вустами пророків Він плаче і стогне від болю і порівнює Себе з породіллею: «Кричатиму, стогнатиму і задихатимуся». Знову і знову Бога шокує людська поведінка. Ізраїльтяни приносять у жертву немовлят, і всезнаючий Бог так приголомшений цим, що каже: «Не велів Я і не говорив, і що на серце Мені не приходило!» (Єр. 19:5). Необхідність покарати народ Він виправдовує зворушливим вигуком: «Що маю вчинити Я?» (Єр. 9:6) Знаю, знаю, усі ці людські риси Бога пояснюються нашою схильністю до антропоморфізму. Та все ж, коли Бог «запозичує» образи з людського досвіду, це вказує на якусь потужну реальність.

Читаючи в зимовій самоті Біблію, я дивувався, до якої міри поведінка людей зачіпає Бога. Я не був готовий до того, що Бог з такою радістю і з такою гіркотою, з такою пристрасністю сприймає наш світ. Я вивчав богослов’я, я приручав Бога, зводив Його до слів і концепцій – за необхідності їх можна було б розташувати в алфавітному порядку – і абсолютно забув, що понад усе Господь шукає близьких, особових стосунків. Люди, що найкраще знали Бога, – Авраам, Мойсей, Давид, Ісая, Єремія – поводилися з Ним з вражаючою фамільярністю, немов Він сидів поруч у кріслі, немов Він – душепопечитель, начальник, батько або коханий. Вони бачили в Ньому особу.

Після поїздки в Колорадо, три проблеми, що породжують розчарування в Богу, набули новий вимір. Це не загадки, що очікують на правильне рішення, і цим вони відрізняються від математичних завдань, комп’ютерної програми і навіть від філософії – це проблема стосунків людини і Бога, Який пристрасно бажає любити нас і бути улюбленим.

Я майже не зустрічався з людьми в ті два тижні відпустки, сидячи удома, за сніжною стіною, я читав. Можливо, самотність, ізольованість допомогли мені знайти відповідь: річ у тім, що я завжди дивився на цю проблему лише з людської точки зору. Я уставив полиці книгами, що описують труднощі і муки людського існування. Серед цих книг є і забавні, і сумні, іронічні і філософські, але усі вони відбивають одну і тільки одну точку зору – вони говорять про те, як бути людиною. Люди, що розчарувалися в Богу, виступають з тієї ж позиції. Ми запитуємо: чому Бог несправедливий? Чому Він мовчить? Чому Він таїться? – але насправді маємо на увазі: чому Він несправедливий до мене? Чому Він не говорить зі мною? Чому ховається від мене?

Я спробував забути про свої насущні проблеми і про особисті розчарування і зрозуміти Божу точку зору. Чому Він взагалі вступає в якісь відносини з людьми? Чого Він шукає в нас, і що заважає Йому це знайти? Я повернувся до Біблії і спробував, ніби уперше, вслухатися в Божі слова. Він говорить тут про Себе, а я раніше не звертав уваги на це. Я був так зайнятий власними переживаннями, що і не думав про Його почуття.

З Колорадо я повернувся з абсолютно іншим уявленням про Бога. Після двотижневого читання Біблії я дійшов висновку, що Богові абсолютно не потрібні наші міркування – Йому потрібна наша любов. Майже кожна сторінка Біблії повторювала мені цю звістку. Я повернувся додому, твердо вирішивши досліджувати стосунки між Богом, Який пристрасно шукає любов Свого народу, і людьми. Наше розчарування в Богу викликане розривом цих стосунків. Я вирішив зайнятися проблемою, про яку ніколи раніше не думав: як бути Богом?

Багато людей бояться Бога і в глибині душі не люблять Його, бо не довіряють Його серцю і уявляють Його у вигляді суцільного мозку або годинникового механізму.

Попередній запис

Якби тільки…

«Якби тільки», – так сказав Ричард. Якби Бог вирішив ці три проблеми, віра розцвіла б всюди, точно весняні конвалії. Чи ... Читати далі

Наступний запис

Ризикований задум

Щоб зрозуміти, як бути Богом, треба почати з моменту творіння. Ми часто читаємо першій розділ Буття як прелюдію, поспішаючи до ... Читати далі