Загальні контексти інтерпретації

1) Первинні історичні контексти

Сучасну структуру Книги Чисел, а також те богослов’я, яке ця книга засвідчує, можна приписати авторам-священикам. Священичі глави було написано на базі давніших (до вавилонського полону) джерел. От, наприклад, у гл. 13-14 священицьку розповідь зумовлює одна стародавня історія, що описує невдачу певної дослідницької місії в околицях Хеврона. Цю давню історію було поєднано зі священицькою, проте вже більш пізньою. Інші ранні традиції помітно в гл. 11-12; 22-24. Пізніше їх було інтегровано до суцільного корпусу священицького викладу подій, що пов’язує між собою різноманітні перикопи книги з допомогою значущих записів про маршрути й/або топографічні дані.

Численні законодавчі пасажі книги так само можна приписати письменникам-богословам. Деякі священицькі виклади є молодшими за інші: приміром, історії з гл. 16-17 і закони з гл. 15; 18-19.

Структура та богословська система Книги Чисел відображають домінантний священицький вплив, але окремі тексти висвітлюють різноманітні вектори задуму, – зокрема, Мойсеєве заступництво в 14:13-19 розвиває богословську систему гріха та прощення, подібно до перспектив Второзаконня, і з цієї причини його радикально протиставлено тому, що відображено в решті тексту цієї глави. Тоді як, згідно з авторами-священиками, кожне зумисне порушення закону кличе за собою покарання, у 14:13-19 наголос зроблено на прощенні. У першому випадку історію Ізраїлю розглянуто як те, з чого громада черпає приклади, що схиляють її залишатися побожною, виконуючи заповіді. У другому випадку етичний імператив залишається, а при перепрочитанні історії помітною стає Божа турбота про гріховний богообраний народ, а відтак це дає підстави сподіватися на краще.

Таким чином, Книга Чисел зберігає сліди суперечки між двома різними концепціями стосунків між Богом і людським родом. Хто ж у цій суперечці протагоністи? Після полону священицькі кола єрусалимського храму розгорнули богословську систему, яка мала на меті показати необхідність відокремлености Ізраїлю від інших народів. І від тих, хто сповідував такі погляди, ідентифікація суспільства теж вимагала відокремлености, підносячи священиків як привілейованих посередників, – це стає очевидним у пізніх текстах глав 16-19.

Ця богословська система, безперечно, домінує в Книзі Чисел. А проте 14:13-19 свідчить про радикальний виклик, що його можна приписати світським колам: вони гадають, що ціла історія Ізраїлю, а не тільки його богослуження, становить його ідентичність, адже це – історія спасення душі.

Два окремі пункти заслуговують на те, щоби їх обміркувати:

а. Множинність богословських перспектив у Книзі Чисел

Останні редактори Книги Чисел не намагалися гармонізувати зміст книги. Загальну її структуру заклали автори-священики, тоді як певне число доповнень і пізніх богословських та історичних додатків, так само як гармонізація зі Второзаконням і з Книгою Ісуса Навина, відображає вплив світських кіл, що перебували під впливом девтерономістичної богословської системи. Таким чином, Книга Чисел засвідчує різноманітність вираження віри в межах однієї й тієї самої громади. Це пропонує також і нам оцінити власну здатність сприймати відмінності й розмаїття в межах своїх громад.

б. Жорстокість і смерть в історіях Книги Чисел

Як нам слід розуміти жорстокість покарань, згідно зі священицькими розповідями в Книзі Чисел, для ізраїльтян, винних у невірі в Бога, а також суворість каральних заходів, перелічених у законодавчих текстах? Імовірно, найкраще пояснення має дати політична ситуація періоду після полону. Священицький стан потерпає через відносне безвладдя в юдейському суспільстві того часу, коли Юдею контролює чужоземна імперія (Перська), і священицькі кола позбуваються права рядити життям і смертю – права, якого їхня література, здається, потребує. Їхні богословські преференції, їхні концепції релігії та культу не здобувають одностайного схвалення. Таким чином, радикалізація їхніх висловлювань виявляє їхнє роздратування становищем у політиці, що його вони значною мірою не можуть контролювати; і це може бути визнанням безсилля.

Ця радикальна та жорстока манера мовлення змушує нас шукати власного способу вияву своєї віри, способу спілкування чи то з тими, хто не поділяє її з нами, чи то з тими, хто виражає її інакше, ніж ми. Послуговуючись іменем і образом Божими для утвердження своєї власної концепції релігії та своїх особливих і випадкових інтересів, чи не згрішили останні автори-священики супроти святости і поваги до Бога, бо ж ці два поняття є провідними в їхніх промовах? Зрештою, так чи так, а їхня література повсякчас ставить перед нами запитання: якою є наша моральна поведінка, якими є ті засоби, що ними ми користуємось, аби утверджувати наші власні переконання в християнських спільнотах, серед яких ми живемо?

Попередній запис

Основні характеристики Книги Чисел

Книгу Чисел часто трактують як збірку не надто впорядкованих законодавчих текстів і оповідань. Першу частину цієї книги (1:1-10:10) складають винятково ... Читати далі

Наступний запис

Загальні контексти інтерпретації (закінчення)

2) Канонічний контекст Хоча Книга Чисел і володіє справжньою літературною автономією, тож її можна вивчати окремо від інших книг, які ... Читати далі