Художник-карикатурист Джеймс Тербер розповідає в автобіографії, як завалив курс ботаніки. Інші студенти роздивлялися в мікроскоп структури рослинної клітини, а Тербер, в якого були проблеми із зором, скаржився: «Я нічого не бачу». Кожного разу професор спочатку терпляче налаштовував окуляри, а потім, коли Терберу все одно нічого не було видно, шаленів. У результаті до іспиту з ботаніки Тербер допущений не був. Рік потому він знову записався на цей курс і на першому ж практикумі навіть розгледів щось, гідне замальовки. Він із захопленням перемальовував точки, лінії, візерунки. Професор з посмішкою наблизився, але глянувши в мікроскоп, знову розлютився. «Це ж ваше око! – вигукнув він. – Ви налаштували лінзи таким чином, що вони відбивають ваше око. Ви намалювали власне око!»
…А ми, «повелителі історії», що втупили в навколишній світ око наукового пізнання, – чи не загубили щось суттєве? З християнського погляду, видимий світ лише приховує справжню природу речей: духовна реальність немов таїться за завісою. Людина, що вірить у світ невидимий, буквально тикає в нього пальцем, як той нещасний професор ботаніки, а скептики все одно не можуть нічого розгледіти. Поет і філософ Вільям Ірвін Томпсон порівнює таких людей з мухами, які повзають по стелі Сікстинської капели і гадки не мають про те, що їх оточують чудові образи, бо прекрасне – за порогом їх сприйняття.
«Де ти?» – гукав Бог Адама після рокового випадку в раю (Бут 3:9). Колись Бог і люди гуляли разом і дружньо розмовляли. Але несподівано між видимим світом Едему і невидимою божественною реальністю стався розрив. Адам і Єва залишилися – самотні і заблукалі – на пропащій разом з ними планеті.
Незважаючи на цей розрив, відгомони іншого світу доносилися до людей упродовж усієї історії, і більшість жителів планети не сумнівалися в реальності двох світів, видимого і невидимого. Вони жили у видимому світі дерев, скель, води і ґрунту, але завжди визнавали, що світ невидимий більш значущий і більш потужний. Те, що не піддавалося поясненню, – схід сонця, грім, вулкани – вони відносили до сфери дії Бога або богів. Більше того, невидимий світ створював опору світу видимому, наділяв його сенсом.
Лише в останні декілька віків, коли почала розвиватися наука і поширилися ідеї Просвітництва, багато хто засумнівався в існуванні невидимого світу. У 1900 році історик Генрі Адамс написав нарис «Динамо-машина і Свята Діва». Він висунув тезу: у нову індустріальну епоху електричний мотор замінив Діву Марію як рушійну силу історії. У наші дні багато хто назве замість динамо-машини комп’ютер або атомну енергію, але з основною позицією Адамса погодяться. Хто опановує матеріальний світ, той і визначає майбутнє. Який вам ще інший світ?
Одного разу ведучого популярного ток-шоу Ларі Кінга запитали: «Якби у вас була можливість узяти інтерв’ю в будь-якого з персонажів людської історії, кого б ви вибрали?» Знаменитий телеведучий відповів: «Ісуса Христа». І про що ж запитав би Ісуса єврейський скептик Кінг? «Я б поставив Йому лише одне питання: «Чи дійсно Ви були народжені від Діви?» Відповідь на це питання пояснила б для мене історію».
Генрі Адамс і Ларі Кінг визнали Богородицю вузловим моментом історії далеко невипадково. Адже для християн Різдво – найнаочніший момент зіткнення видимого і невидимого світів: Син Божий входить у матеріальний світ, утілюючись від Духа Святого і Марії Діви. Він втілився, стає людиною, але не має людини-батька. Кінг правий: така подія представляє нашу історію в абсолютно іншому світлі. Виходить, що ми – не космічні сироти, які населяють маленьку периферійну планету в другорядній галактиці, а центральні персонажі вселенської драми. Більше того, ця драма стосується не лише нашого світу, але також інших світів, які ми навіть уявити собі не можемо.
Сучасник Генрі Адамса Вільям Джемс, про якого я вже згадував у сьомому розділі, усе життя вивчав віруючих людей, читав оповідання про сотні містиків і опитав безліч людей. (Результати його роботи опубліковані в книзі «Різноманіття релігійного досвіду».) Джемс дійшов висновку, що для всіх релігій характерна віра в невидимий духовний світ, в якому черпає свій сенс світ видимий. Більше того, усім нам властиве почуття, що наша планета хвора. Зцілення ж можливе тільки через зв’язок з невидимим.
Джемс був агностиком і не приймав свідоцтва містиків за чисту монету, проте як чесний дослідник не міг від них і відмахнутися. Він помітив, що зв’язок з невидимим світом реально змінює людей. Бог реальний, оскільки віра в Нього приносить плоди, зробив висновок Джемс.
