Союз

«Союз» – це щось більше, ніж «вірність» чи «урочистий договір». На Сінаї між Богом і людьми було укладено «контракт». Союз із Авраамом (Бут. 15:17) було скріплено клятвою дарування землі Авраамові та його нащадкам. Єврейською мовою це слово – berit (= умова, контракт). У Септуагінті це слово перекладено грецькою як diatheke (= умова, воля). Усе це виражає різні аспекти одного й того самого явища.

Християни найчастіше чують слово «союз» («заповіт») із уст Ісуса під час Таємної Вечері. Слова Ісуса над чашею (Мт. 26:26-29) стосуються крови (пор. Вих. 24:6,8) Нового Заповіту (пор. Єр. 31:31-34), яка за багатьох проливатиметься (пор. Іс. 53:11). Смерть Ісуса на хресті стається під час Таємної Вечері. Ми перебуваємо в серці зустрічі Бога та людства. У багатьох Церквах таїнство хрещення також уважають союзом між Богом і окремими вірними (пор. 1Пет. 3:21). Тому що шлюб є «союзом» двох людей (пор. Мал. 2:14), ідея союзу також відшліфувала християнські духовні уявлення про шлюб. Наша Біблія складається з двох частин, які відповідають двом етапам історії спасення, старому та новому союзам (пор. Єр. 31:31-34; 2Кор. 3:3-4:6; Євр. 7:1-10:18). Ціла традиційна герменевтика численних значень Писань залежить від зв’язків між двома «Заповітами», бо вона закликає читати їх єдино та цілісно. Від цього також залежить християнсько-юдейський діялог. Чи є християни та юдеї членами одного й того самого чи різних союзів? Чи багато є союзів Божих, серед яких і союзи з іншими релігіями? Чи можемо ми вважати союз із Ноєм (Бут. 9:1-17; Іс. 24:5) таким, приписи якого продовжують зобов’язувати так само, як старий союз зобов’язує народ Ізраїля, бо так і такою мірою народи не вступали в інший союз? З боку Бога союз із Ноєм є обіцянкою ніколи надалі не насилати на людей лихо, яке знищує цілий світ. Тому біблійний союз із Ноєм може бути важливим для актуального тепер питання збереження довкілля. Та центральним союзом у Біблії є союз із народом Ізраїля, з Авраамом і на Сінаї, а також союз із Давидом, помазаником Божим, разом із обіцянками пророків про новий, вічний, союз.

Біблійна ідея союзу не вміщається в єдину систему мислення. Окремі писання розвивають різні погляди. Деколи вони пропонують цілісну систему історії про союзи, як-от девторономічну систему чи священицьку (пізніші богословські концепції «теології федерації»). Деколи значення цього слова зведено до «релігії» чи «віри». Деколи божественний союз є спільною згодою, а в інших випадках це – суверенний односторонній інститут Бога. Новий Заповіт також демонструє різноманітність підходів. Що більше, Біблія може мовити про союз, не згадуючи самого слова «союз», як-от у формулі союзу: «Я буду вашим/ їхнім Богом, а ви/вони будете/будуть Моїм народом». Старий Заповіт згадує багато союзів, але на канонічному рівні різноманітні форми вираження тлумачить разом у такий спосіб, що справді можна вести мову про єдиний союз із народом Ізраїля. Коментарі до кожної з книг Біблії вказують на ці нюанси, коли вони трапляються.

Ми можемо лише метафорично говорити про стосунки між Богом і Божими створіннями, а метафори завжди можна вживати в нових контекстах. Метафора союзу проводить аналогію між стосунками Бога та Божого народу, з одного боку, і певними стосунками між людьми (клятвами, даруваннями, зобов’язаннями, контрактами) – з другого боку. Це є особисті й часто юридичні стосунки. У деяких формулюваннях теології союзу бачимо сліди мови дипломатії та союзів, яка властива стародавньому Близькому Сходу. Інші релігійні метафори звертаються до світу природи чи ремісництва. Метафора «союз» відрізняється від останніх згаданих метафор, адже стосується особистого, суспільного й історичного досвіду. Вона змушує мислити категоріями «стосунків». Зробити цю особисту метафору центральною було головним богословським досягненням Ізраїля. Водночас Старий Заповіт намагається не зображати Бога як партнера людських істот на їхньому-таки рівні. Та саме ця метафора союзу проклала шлях христології: лише тоді, коли «стосунки» не здаються онтологічною випадковістю, як-от у греків, а триєдиною сутністю особи Бога, можна тввердити про саме втілення (Й. Ратцингер).

Важливими є в Біблії взаємостосунки між союзом і Законом (Торою). Союз є зрозумілим терміном: Бог започатковує стосунки з Божим народом. Народ Ізраїля перебуває в цих стосунках, коли дотримується Божої волі. Очевидно, не завжди, та союз із Богом – це щось більше, ніж невдачі Ізраїля. Тут з’являється доктрина виправдання, про яку пише апостол Павло у своєму Посланні до галатів і в якій союзна обіцянка Авраамові, втілена в Христі, є важливішою за закон на Сінаї. Теологія священицьких документів Старого Заповіту вже продумувала аналогічні тактики, наголошуючи на тому, що вірність Бога союзу не залежить від покірности людей. Пророча обіцянка нового союзу була іншим підходом до цієї справи: у новому союзі Бог дасть закон, якого не потрібно буде вчити, бо його буде записано в людських серцях і гріх ніколи не розіб’є цього союзу.

Обіцянка нового союзу в Єр. 30-31, яку асоціюють із поверненням з вигнання, є обіцянкою лише народу Ізраїля: на цьому етапі її початково було виконано до Ісуса. Та в канонічному пласті Псалтиря, у Пс. 24 і 25, її було поєднано з обіцянкою есхатологічного паломництва народу Сіону, де він мав би стати частиною в союзі Ізраїля (Пс. 25:14). Як обіцянку нового серця вперше її було втілено в Ісусовому серці, яке було розбито на хресті й започаткувало новий етап в історії спасення, де всі народи також могли стати частиною союзу Ізраїля. Зв’язок між старим і новим союзами започатковано ще в Єр. 31 як протиставлення (не як союз після Виходу з Єгипту), а також як тяглість (та сама Тора!). У Новому Заповіті також є обидва аспекти, наприклад, у 2Кор. 3 обидва Заповіти мають «славу», проте в Новому Заповіті на ній уже не буде заслони.

Попередній запис

35:1-40:38 – Виконання вказівок щодо побудови скинії

Тут Р детально розповідає про виконання вказівок, які було дано Мойсеєві в гл. 25-31. Є спокуса пояснити гл. 35-40, а ... Читати далі

Наступний запис

Цінність Книги Левит

На перший погляд, зміст Книги Левит, здається нам зовсім чужим. Головна тема книги не викликає широкої зацікавлености. Книга, що містить ... Читати далі