Тут Р детально розповідає про виконання вказівок, які було дано Мойсеєві в гл. 25-31. Є спокуса пояснити гл. 35-40, а також гл. 34 як певне відновлення. Тому гл. 25-31 є сотворенням, а глави 32-33 – падінням. Так чи так Р використовує Сінай як місце розвитку своєї теології Божої присутности.
35:1-36:7 – Початок будівництва та щедрість народу Ізраїля
Тут базовою структурою розповіди Р є виконання безпосередніх чи опосередкованих Божих вказівок. Це вказівки щодо: а) дотримання шабату (35:1, а також заборона запалювати вогонь у в. 3); б) збору пожертв (35:4); в) пошуку майстрів (35:10); г) початку роботи над проектом. Р також розповідає, що народ Ізраїля жваво відгукнувся на наказ Ягве (35:20-29).
Власне, ізраїльтяни були надмірно старанними. Мойсеєві довелося спеціяльно розголосити по цілому табору, що збір пожертв припинено (36:2-6). І все-таки наслідком стало те, що матеріялів для виконання роботи виявилося забагато (36:7). Натхненних духом Божим Бецал’їла й Оголіява (пор. 31:1-11), а також інших майстрів змальовано такими, що реагують на Божий наказ виконувати будь-яку роботу. Цікаво порівняти таку щиру реакцію, описану в цій зразковій історії авторства Р, із неохотою відбудовувати Храм після вигнання (пор. книги пророків Огія та Захарії). Пишучи Біблію, ніхто ніколи не вагався записувати й ідеальне, і реальне.
36:8-39:31 – Виконання Божих вказівок
За винятком 38:21-31, ця частина детально розповідає про те, як насправді виконували вказівки, які Бог дав Мойсеєві в гл. 25-31. Але є певна різниця в послідовності. Хоча ковчег, стіл і світильник (25:10-39) очолюють список через те, що вони найбільш важливі, першим у порядку виконання вказівок є намет (26:1-37). Таким чином, бачимо просування з боків досередини. Загалом і переважно ця частина повторює гл. 25-31, невпинно наголошуючи, деталь за деталлю, на тому, як кінцевий продукт відповідає початковим вказівкам. Щодо накриття намету, килимів, дерев’яних рам і завіс (36:8-38) пор. 26:1-29,31-37. Щодо ковчегу з віком, стола та світильника (37:1-24) пор. 25:10-39. Щодо кадильного жертовника (37:25-28), а також олії для помазання та пахощів кадила (37:29) пор. 30:1-6,23-25,34-36. Щодо жертовника всепалення та подвір’я скинії (38:1-7,9-20) пор. 27:1-19. Щодо священицьких та інших риз (39:1-31) пор. 28:1-43. Оригінальний текст єврейською мовою, який описує модель намету і його начиння, часто має форму, подібну до пісенної, – це вияв радости і захоплення, який затрачається при перекладі.
У 38:8 Р зазначає, що мідяну вмивальницю (30:18-21) виготовлено з дзеркал тих жінок, котрі служили при вході до намету зборів. Про цих жінок знову читаємо в тлумаченні до 1Сам. 2:22. Хоча, можливо, жінок було в якийсь спосіб долучено до поклоніння Ягве, ця офіційна історія, в якій ідеться про служіння чоловіків, повністю прибрала жіночу присутність із культових справ, і тому тепер ми не можемо бути впевненими, чи взагалі було передбачено якісь ролі для жінок.
Фрагмент, в якому йдеться про кількість використаних металів (38:21-31), є пізнішою вставкою в текст. Податок на святиню (в. 26), який стягували під час першого перепису народу Ізраїля (пізніша згадка – в Чис. 1:45-46), очевидно, ігнорує розповідь у 35:21 і 36:3 про добровільні пожертви. Згідно з цими історіями, народ Ізраїля щедро жертвує добровільно. Вірш 21 розповідає про роль Ітамара, сина священика Аарона, главу племени левитів. Одначе левити (пор. 28:1-43) стануть інститутом аж у Чис. 3:5-10, а Ітамар отримає свій статус глави левитів лишень у Чис. 4:33.
39:32-43 – Мойсей оглядає роботу
Окрім переліку всіх закінчених культових об’єктів, які передали Мойсеєві, ця частина особливо точно вказує на теологію Р про постійну присутність Бога. Майстерно використовуючи різноманітні структури, Р пов’язує між собою сотворення світу, будівництво та зведення скинії в пустині й установлення цієї скинії в Обіцяній Землі (щодо останньої пор. 40:1-33). Незважаючи на невірність народу Ізраїля, Божих планів не буде перекреслено. Бог, Який сотворив на самому початку, продовжуватиме творити історію Ізраїля постійно. Таким чином, культ є основним способом засвідчення цієї креативної присутности Бога серед ізраїльтян.
Автор джерела Р не просто наново повертається до структури виконання вказівок (пор. 35:1-36:7), але і прикрашає її особливо врочистими формулюваннями. Вірш 32б можна дослівно перекласти так: «Зробили сини Ізраїля все так, як заповідав Господь Мойсеєві, так і зробили вони». Так само в. 42: «Усе, як повелів Господь [Мойсеєві], так і зробили сини Ізраїля усяку роботу». Р також використовує іншу структуру про успішне завершення роботи (в. 32а). Додатково в Р Мойсей висловлює судження про роботу народу. Вірш 43а можна дослівно перекласти так: «І оглянув Мойсей усю роботу, і переконався, що вони виконали її». За Р, одразу ж після цього судження Мойсей благословив людей (в. 43б).
Паралелі з історією про сотворення світу авторства Р є очевидними. У Бут. 1:31 Бог побачив усе, що створив, і сказав, що воно дуже добре. У Бут. 2:1 указано, що небо та землю з усіма оздобами вже завершено. Після шістьох днів сотворення Бог поблагословив сьомий день (Бут. 2:3). Тому що Бог не може давати вказівок Богові, історія про сотворення не допускає використання структури виконання вказівок. Як було згадано раніше (31:1-11), дух Божий (Бут. 1:2) сповнює Бецал’їла, головного інженера будівництва скинії.
40:1-33 – Зведення скинії
Тут Р дуже виразно розповідає, як Мойсей виконує вказівки Ягве при встановленні скинії в пустині. Крім точної вказівки на час (в. 2:17) і акценту на привілеях Ааронових нащадків (в. 13-15), Р докладає зусиль, аби підкреслити значення цієї події, використовуючи різні структури. Структуру виконання вказівок згадано щонайменше вісім разів (в. 16, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 32). І справді, в. 16 має більш урочисте формулювання, ніж дослівний переклад: «І виконав Мойсей усе, як заповідав йому Господь, так зробив він». Структура про успішне завершення роботи також наявна. Згідно з в. 33, Мойсей завершує все.
Р поєднує сотворення світу не лише зі зведенням скинії, а й зі встановленням цієї скинії в Обіцяній Землі, яку надав ізраїльтянам Ягве. У Чис. 27:18 і Втор. 34:9 Р описує Ісуса Навина як сповненого духу Божого очільника й архітектора плану поділу земель Ізраїля. В І. Н. 14:5, у розповіді про поділ земель, Р використовує ще більш урочисту структуру виконання вказівок. Дослівно її можна перекласти так: «Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля, і поділили землю». У цій самій книзі Р також використовує структуру про успішне завершення роботи, коли розповідає про остаточне виконання завдання – дослівно: «Так закінчили вони поділ краю» (І. Н. 19:51). Що більше, ця фінальна дія відбувається перед наметом у Шіло. Дотримуючись Божого наказу освоювати землю (Бут. 1:28), Р в І.Н. 18:1 зазначає, що землю таки освоєно. У цьому самому тексті Р зазначає, що спільнота Ізраїля зібралася біля намету зборів у Шіло. Тому, за Р, Шіло нагадує про Сінай, а Сінай відтак – про сотворення світу. Постійна присутність Бога в цій землі є знаком надії для відчайдушних вигнанців, котрих описує Р Аналізуючи останні фрагменти, бачимо, як ті з тьмяних стають сповненими життя.
40:34-38 – Постійна присутність Бога
Для Р Сінай є моделлю поклоніння. Згідно з 24:15б-16а, хмара вкриває гору і залишається там. Тут теж хмара вкриває святиню, й остання сповнюється Божої слави (в. 34). За Р, святиня в пустині є усвідомленням події на Сінаї та увічнює її.
Історія про те, як хмара вкрила святиню і залишалася там, також є знаком схвалення та легітимацією всього, що зробили Мойсей і ізраїльтяни. Ягве оселяється в скинії. Схожою є подія з історії Ізраїля, коли слава Божа сповнює Храм Соломона і священики не можуть правити через хмару (пор. 1Цар. 8:10-11). У Р об’явлення у вигляді хмари також передбачає тривалу подорож Ізраїля через пустиню. У Р хмара, яка тепер є у вигляді хмарового стовпа та вогненного стовпа (пор. 13:21-22; 14:19-20), є також сигналом. Він указуватиме, де та як надовго ізраїльтянам слід розбивати табір, а тоді знімати його (пор. Чис. 9:15-23).
У цих останніх абзацах Р постає перед нами як богослов-пастораліст. Для народу, який пізнав відсутність Бога під час падіння Єрусалима та подальшого вигнання, Р голосить добру новину про присутність Бога. Розуміючи, що Ізраїль позбавлений поклоніння в Храмі, бо зараз мешкає в чужій землі, Р оголошує, що Ізраїль знову матиме землю і що цю землю освятить присутність Бога в скинії. (Щодо умов повернення в землю пор. Лев. 26.) Тому ми повертаємося до проповіди про сотворення. За своє ретельне та поважне ставлення до культу ізраїльтяни вповноважені переходити від хаосу до космосу.
