33:7-34:35 – Відступництво Ізраїля і подальше відновлення союзу (закінчення)

33:7-11 – Мойсей і намет зборів

Ця історія, яку зазвичай приписують Е, ставить питання Божої присутности, яке вже лунало у в. 1-6. Але сам текст не є цілісним. Згідно з в. 7, будь-хто з ізраїльтян може зайти до намету, проте, за в. 8, до намету може заходити лише Мойсей, тоді як решта людей із благоговінням перебуває у власних наметах. Згідно з в. 11б, священик постійно мешкає в наметі, проте з в. 11а можна припустити, що приватний діялог Бога та Мойсея виключає присутність будь-кого третього. Вірші 8 і 10 указують, що намет розташовано посеред табору (пор. 25:1-9 авторства Р), але в. 7 зазначає, що намет розбито збоку від табору і на деякій відстані від нього.

Здається, що Е вніс певні зміни до старішої – з часів перебування Ізраїлю в пустині – історії про намет зборів, аби продемонструвати, що об’явлення в наметі є мініятюрною репродукцією об’явлення на Сінаї. І гора, і намет є поза межами табору (в. 7; пор. 19:17). В обох випадках люди перебувають на певній відстані (в. 8; пор. 20:18). (Одне і те саме єврейське дієслово вжито в розповідях про те, як народ «став» (отаборився) у 33:8 і в 19:17.) В обох випадках Ісус Навин допомагає Мойсеєві (в. 11; пор. 24:13). Зрештою, в обох випадках Мойсей постає близьким другом Бога. Стосунки Ізраїля з Ягве значною мірою залежать від цього унікального посередника.

33:12-17 – Заступництво Мойсея

Цю частину присвячено перебуванню Мойсея та Ягве vis-a-vis (в. 11а) і наказу Ягве вести народ за собою (в. 1а). Згідно з в. 12, ангел як провідник не пасує. Апелюючи до свого статусу близького друга Бога, Мойсей починає сперечатися з Богом від імени народу (в. 13). Якщо Бог є справді провідником народу, то має бути турбуватися про нього. Вірш 14 показує, що цей аргумент подіяв. Але відповідь Бога стосується лише Мойсея. Усе ще незадоволений, Мойсей наполягає на своєму і вказує, що Боже втручання є справжнім лише тоді, коли воно стосується цілого народу (в. 15-16). Мойсеєві аргументи щодо спільноти ізраїльтян, урешті-решт, здобувають схвалення Бога (в. 17). Значення цієї аргументації не потрібно нехтувати. Воно передбачає, що добробут народу (тут – його відновлення в статусі народу Божого) в союзі закорінено в любові й у довірі між Богом союзу та посередником у союзі.

33:18-23 – Приготування до теофанії

З неабиякою відвагою Мойсей шукає подальшої певности для свого народу, бо промовляння імені Бога є гарантією його присутности, а відтак і милосердя (щодо милосердя пор. 34:6-7). Боже ім’я невіддільне від союзу. Через небезпеку, пов’язану з прямим виявом Божої слави, Мойсей перебуватиме в щілині в скелі, а Бог прикриє його рукою (в. 21-22). Те, що Мойсей побачить плечі Бога (проте не обличчя), є і обмеженням, і доказом Мойсеєвої близькости, але цю близькість пов’язано з добробутом народу. (При схожій теофанії був присутній пророк Ілля; пор. 1Цар. 19:9:11-13.)

34:1-9 – Теофанія

Автором цієї частини є переважно J (в. 1а, 2-4, 6а, 8). І справді, разом із рештою матеріялу в гл. 34 ця сцена є природним продовженням Мойсеєвого сходження на гору в 19:20 (J). Відповідно до базового плану укладення союзу, в історії авторства J є очікування вияву Божої волі. Цей вияв було забрано з того місця, де він був спочатку, тобто з 19:20, через невірність Ізраїля в історії про золотого тельця. Іншими словами, вияв Божої волі в початковій історії на горі (J) став виявом Божої волі в другій історії про відновлення союзу. Згідно з планом відновлення союзу, зараз відбувається саме відновлення. Створення нових таблиць символізує укладення нового союзу. (Згадки про перші, розбиті, таблиці у в. 16 та про хмару – у в. 5 є штрихами редактора, щоби помістити історію J у нові обставини.)

В історії про теофанію авторства J Мойсей спочатку витесує нові таблиці й сходить на гору сам (в. 1а, 2-4). Далі перед Мойсеєм проходить Ягве (в. 6а). Зрештою, з поваги до присутности Бога, Мойсей падає на коліна і поклоняється (в. 8). Вірші 6-7 і 9 завершують роль Мойсея як посередника, яка почалась у 33:12-23. Зараз відбувається теофанія, про яку йшлось у 33:19. Культове промовляння у в. 6-7 (пор. 20:5-6) у своїй теперішній формі є твердженням про Боже прощення та Боже покарання. Слово, яке часто перекладають як «милосердний» (в. 6), а також як дієслово «змилосерджуся» у 33:19, походить від єврейського слова, яке означає «лоно». Тому Мати-Ягве виявляє милосердя до народу Ізраїля так само, як і матір повинна проявляти милосердя до дитини, котра є в її утробі. Водночас Ягве не дозволить винним уникнути покарання (в. 7). Насправді прохання про милосердя (в. 9) укорінено в стосунках Мойсея з Ягве. Відновлення союзу може тривати, бо Мойсея ідентифіковано з народом Ізраїля.

34:10-26 – Додекалог

Немає чіткої вказівки на виражену реакцію народу Ізраїля на спроби примирення з Ягве під час відновлення цього союзу. Адекватними здаються заступництво Мойсея та розкаяння народу (пор. також 1 Сам. 12:16-25). Початкові вірші (10-11) виходять за межі місця подій і звертають увагу на небезпеки, які чекають на Ізраїль в Обіцяній Землі (пор. також 23:20-33). Таким чином, Сінай є вдалим місцем для передбачення цих небезпек завдяки зв’язку в союзі, який виокремлює народ Ізраїля серед його сусідів.

Хоч у в. 28 згадано Декалог, або Десять заповідей, цей перелік законів – насправді Додекалог, тобто Дванадцять заповідей. (Вислів «Десять заповідей» у в. 28 є пізнішим доопрацюванням.) Додекалог часто називають культовим декалогом, або ритуальним декалогом, аби відрізнити його від етичного декалогу (пор. про свята-паломництва у в. 23 та про закон викупу у в. 19-20). Але заборони ідолів (в. 17) і шлюбу з ханаанянами (в. 16) є виразно етичними. Що більше, майже всі ці заповіді сформульовано в другій особі однини (пор. 20:1-17). Для J ця збірка історій створює здорове напруження в його богословському підході. Згідно з Бут. 12:1-3, саме за посередництвом народу Ізраїля благословлятимуться всі племена землі. Та язичницьке середовище може створити певні проблеми для такого посередництва. Таким чином, цей культовий декалог є формою наполягання J на Божій вірності союзу навіть за язичницьких обставин (в. 12-15). Дехто правильно називає цей декалог законом привілеїв Ягве – твердженням про прерогативи Ягве, які вкорінено в Його характері Ревнивого Бога (в. 14). Вибірковість Ізраїля – наслідок вибірковости Ягве.

34:27-35 – Вплив теофанії

J згадує про наказ Бога записати умови союзу, а потому виконати ці умови на горі протягом сорока днів і сорока ночей (в. 27-28; пор. Втор. 9:9; Мт. 4:2). Далі J розповідає про те, як Мойсей збирає народ і передає йому ті накази та заборони, які Ягве продиктував Мойсеєві на горі (в. 31-32).

Традиція, закладена у в. 29-30, 33-35, розказує про те, як Мойсеєве лице стало променистим. Це пов’язано з місією Мойсея як посередника, про яку вже згадано в гл. 33 і 34. Згідно з цією традицією, Мойсей мав прикривати лице, коли не виконував своїх офіційних обов’язків (в. 33-34). Хоч би яким було походження традиції покривання обличчя, центральним у цій біблійній історії є променисте лице Мойсея як явище, що походить від Бога та слугує символом Мойсеєвого авторитету перед Богом. Чоловік, котрого відкидав народ (32:1,4), є тим, хто відновив роль народу в союзі, тож він справедливо носить символ своєї влади, якою його наділив Бог. (Пор., як апостол Павло використовує цю історію в 2Кор. 3:7-4:6.)

Попередній запис

32:1-33:6 – Відступництво Ізраїля і подальше відновлення союзу

Ця частина Книги Виходу рясніє великою кількістю складних місць. Розподіл джерел у гл. 32-34 є далеким від зрозумілого. Оригінальна подія, ... Читати далі

Наступний запис

35:1-40:38 – Виконання вказівок щодо побудови скинії

Тут Р детально розповідає про виконання вказівок, які було дано Мойсеєві в гл. 25-31. Є спокуса пояснити гл. 35-40, а ... Читати далі