32:1-33:6 – Відступництво Ізраїля і подальше відновлення союзу

Ця частина Книги Виходу рясніє великою кількістю складних місць. Розподіл джерел у гл. 32-34 є далеким від зрозумілого. Оригінальна подія, яка стоїть за історією про золотого тельця, не є очевидною. І все-таки при загальному тлумаченні кінцевого тексту не потрібно впадати у відчай. Хоча походження історій у цих главах є незрозумілим, виразно видно самоусвідомлення народу Ізраїля як народу в союзі. Що більше, велика кількість історій указує на центральність цього епізоду для саморозуміння Ізраїля. Багато істориків упевнені, що за історією про золотого тельця стоїть реальна подія, яка відбувалася під час перебування в пустині. Можливо, в опозиції до Мойсея була група людей, котрі виступали проти його символу ковчегу завіту. Ця група під орудою Аарона могла відсторонитися від Мойсея і наполягати на фігурі бичка, що була їхнім символом божественної присутности. Проте бути більш точним означало би вийти за межі наявних свідчень.

Потрібно зазначити, що золотий телець не порушує приписів Десяти заповідей, які стосуються ідолів (20:4-5). Там заборона стосується особи Ягве, тоді як золотого тельця (власне, бичка) орієнтовано на одну з ознак Ягве – силу. Такі бички могли слугувати підтримкою для трону Ягве (пор. херувими в 25:10-22). Проте історія Ізраїля показує, що люди не завжди розрізняли божество та його ознаки і тому асоціювали бичка з Ягве (пор. Ос. 13:2).

Єровоам І (931-910 рр. до Р. Хр.), перший правитель Північно-Ізраїльського царства, поставив фігури таких бичків у Дані й у Бет-Елі (пор. 1Цар. 12:26-32) як культову противагу Храму Соломона. Єровоамове звернення до ідолів свідчить про те, що це вже тоді було старою традицією. Тому Вих. 32 не потрібно інтерпретувати як безпосереднє засудження культових змін цього царя; радше цю главу треба вважати непрямим осудом культових реформ Єровоама.

У своєму теперішньому вигляді гл. 32-34 відображають теологію відновлення союзу. Елементами такого богословського конструкту є: а) гріх, тобто віровідступництво; б) покарання; в) розкаяння; г) відновлення союзу (пор. Чис. 13-14, Суд. 3:7-11). Такий план має богословську вагу. Він передбачає, що об’явлення Ягве вкорінено не просто в народі (це справді було би плюсом), а в народі грішному. Щодо цього Ізраїль уважає себе притулком грішників.

32:1-6 – Золотий телець

Гріх у цьому плані відновлення союзу – це бажання народу позбутися Мойсея і отримати нового провідника (в. 1,4). Авторами цієї історії точно не є теологи. У таких історіях Аарона ніколи не називають священиком чи нащадком священиків; насправді тут він навіть виступає проти провідника, котрого обрав Ягве (пор. Чис. 12:1-8). Аарон радо пристає на бажання людей, виготовляє золотого бичка і закликає до святкування, яке передбачає всепальну та мирну жертви (в. 2-5). Не до кінця зрозуміло, чи бенкет і пиятика у в. 6 є певною формою розпусти. Гріх відступництва Ізраїля полягає у відкиненні Мойсея як провідника, а отже – й у відкиненні Ягве.

32:7-14 – Гнів Ягве та посередництво Мойсея

Мойсей – це посередник у союзі, той, хто обстає за народ, а тут, у контексті заслуги на прощення, – той, хто домагається відновлення союзу. Таким чином, народ Ізраїля передбачає особливу роль заступництва, за якого стосунки народу з Ягве пов’язані зі стосунками певного обдарованого індивіда з Ягве. Цікаво також зазначити, що Мойсей здатний протистояти Богові Ізраїля й усе-таки не вважатися невідданим.

Жорстка реакція Ягве – це виразна протилежність до тієї реакції, на яку очікували прихильники золотого бичка. Ягве планує стерти цих людей із лиця землі й вивести новий люд (в. 7-10). Мойсей береться до своєї ролі посередника, спираючись на аргумент історичної тяглости. Винищення цього народу в пустині лише викличе глузування ворогів Ізраїля в Єгипті. Дії, які почались в Єгипті, повинні тривати аж до їхнього повного завершення. Покинути народ Ізраїля зараз – це означало би зрадити обіцянки патріярхам (в. 11-13). Зрештою, Ягве дозволяє Мойсеєві перемогти в цій суперечці (в. 14).

32:15-24 – Знищення таблиць

Таблиці відіграють значну роль у цій історії. У в. 15-16 ці таблиці є унікальними. Хоча зазвичай написи робили тільки з одного боку, ці були пописані з обох боків. Тут є натяк на історію авторства Е (Присутність Ісуса Навина у в. 17 Е уже пояснив у 24:13.) Боже об’явлення, яке Мойсей мав переповісти людям, тепер змушує його розповісти про невірність Ізраїля і вимагає Мойсеєвого повернення на гору, щоб отримати нові таблиці. Хоч у J таблиці вирізьблює Мойсей (34:28), ця розповідь наполягає на тому, що їх вирізьблює сам Бог (пор. Р у 31:18). Таким чином, ця історія виходить за межі розуміння Божого письма на Близькому Сході, де божества фізично не створюють жодних документів. Тому письмо Ягве наголошує на вартості й на авторитетності цих таблиць. Тобто руйнування таблиць є руйнуванням союзних стосунків між Ягве та народом Ізраїля. Дії народу під час виливання золотого бичка спричинили руйнування зв’язків у союзі.

Після згадки про розбиття таблиць уміщено історію про створення та подальше знищення золотого тельця. Хоч у в. 21-24 зроблено кволу спробу виправдати Ааронові дії у в. 2-5, ці вірші особливо важливі з погляду виготовлення культових об’єктів. У стародавній ханаанській літературі культові об’єкти самі набували тієї форми, якої для них бажали. Палац Ваала було завершено через шість днів після того, як над сріблом і золотом попрацював вогонь. Тому Ааронова відповідь у в. 24 мовляв, бичок вийшов сам собою, – добре зрозуміла. Знищення є навіть цікавішим. Згідно з в. 20, Мойсей виконав узаємно заперечні дії: він спалив бичка і розтовк його на порох. У стародавній ханаанській літературі так само знищено Мота, бога смерти. Анат, Ваалова дружина, спалила, потовкла на порох, а тоді розвіяла Мота. Остання дія, коли Мойсей дав ізраїльтянам пити воду, змішану з порохом тельця (пор. Втор. 9:21), чимось нагадує те, як Анат розвіяла над полями Мотові останки, де їх додзьобали птахи. У Книзі Виходу тельця, як і Мота, повністю і незворотно зруйновано.

32:25-29 – Завзятість левитів

Є дві історії про покарання народу. Згідно з в. 35, Ягве покарав народ за його гріховні дії. Згідно з в. 25-29, члени покоління Леві зібралися на Мойсеїв заклик озброїтись і страчувати ізраїльтян, котрі приносили жертви золотому тельцеві, не щадячи навіть своїх родичів. За таку відданість вони опісля матимуть привілей бути священиками (пор. Втор. 33:9). Ця історія не засуджує Аарона як предка всіх його нащадків. У ній написано про ставлення левитів, котрі відкинули культ, що його запровадив Єровоам І в Бет-Елі, одному з міст, де цар поставив фігуру золотого бичка. Цей епізод також засуджує дії царя за те, що він призначав священиками людей не з покоління Леві (пор. 1Цар. 12:31).

32:30-35 – Покаяння

Ця історія наголошує на єдності Мойсея з народом. Якщо Ягве – невблаганний, то посередник союзу хоче розділити долю людей. Концепція Божої книги була відомою на стародавньому Близькому Сході, і зона може бути пов’язаною з військовою повинністю, бо на життя всіх, записаних у книзі, чигала небезпека. У цій частині Ізраїль приймає таку історію: народ Ізраїля – це народ, який вважає себе військом Божим. Під час перепису (30:11-16) обходили обряд покаяння й імена ізраїльтян уписували до таблиць. Ті, кого було вписано, мали права членів війська Божого: скажімо, право власности на землю та право поклоніння у святині. Того, кого викреслювали зі списків у таблицях, «переміщували» до мертвих, тобто його відмежовували від спільноти.

33:1-6 – Вказівки перед рушенням

Ця частина продовжує розповіді з 32:33-34 про подорож до Обіцяної Землі в супроводі ангела. Проте ангел у 32:34 просто підтверджує роль Мойсея як провідника. Головна тема тут – особиста присутність Ягве поруч Мойсея та серед ізраїльтян (в. 2-3). Ангел – це не Ягве. На цьому ще раз наголошено у в. 4-6, і цю гірку звістку супроводжує каяття ізраїльтян, увиразнене тим, що ніхто не одягав своїх прикрас. Тепер народ перебуває під осудом Ягве. І природно постає питання про дієвість Мойсея як посередника.

Попередній запис

28:1-31:18 – Вказівки для спорудження скинії (закінчення)

28:1-43 – Священичі ризи Корисно, а може, й необхідно добре знати історію постання інституту священства в Ізраїлі, щоб оцінити політичний ... Читати далі

Наступний запис

33:7-34:35 – Відступництво Ізраїля і подальше відновлення союзу (закінчення)

33:7-11 – Мойсей і намет зборів Ця історія, яку зазвичай приписують Е, ставить питання Божої присутности, яке вже лунало у ... Читати далі