7:1-13 – Умовляння фараона, вступ до історій про кари

7:1-7 – Умовляння та згода

Відповідаючи на сумніви Мойсея, пов’язані з відсутністю в нього ораторських здібностей (6,12,30), у Р Ягве переконує Мойсея в тому, що той виконуватиме квазібожественні функції. Результатом цього Божого втручання буде те, що саме Ягве виведе народ Ізраїля з Єгипту (в. 4-5). Але потрібно, щоб в Єгипті пізнали Ягве. Визволення має відбутись у такий спосіб, аби воно продемонструвало повноту сили Бога Ізраїля.

Дослівний переклад початку в. 3 такий: «А я зроблю твердим серце фараона». В авторів книг Біблії серце є осередком мислення та волі (пор. Іс. 6:10; 29:13); використання цього слова описує людину як суб’єкта мислення і волі. Треба зазначити, що в Книзі Виходу є три різні способи опису затверділости серця фараона: а) серце фараонове затверділо (7:13,14,22; 9:7,35); б) фараон сам зробив своє серце твердим (8:15,28 [11:28]); в) фараонове серце робить твердим Господь (7:3; 9:12; 10:1,20,27). Таким чином, Книга Виходу визнає і людську свободу, і всемогутність Бога. Як і решта книг Біблії, Книга Виходу не шукає вирішення філософської проблеми примирення людської свободи та Божої волі.

Крім повідомлення про те, що Мойсей і Аарон виконали Божі доручення, у в. 6 Р також указує вік двох провідників. Відповідно до хронологічних уподобань Р, вік людини є межовим каменем на життєвій дорозі. Після сорока років блукання пустинею, як повідомляє Р, Мойсей помирає у віці ста двадцяти років (пор. Втор. 34:7).

7:8-13 – Вступ до історій про кари

У цій сцені Р веде мову про перший випадок демонстрації сили Ягве перед фараоном, адже, згідно з Р, це перша зустріч фараона та посланців Ягве (щодо J пор. 5:1-6:1). Як було зазначено раніше, Р перемінює чудесну палицю Мойсея: зі знаряддя засвідчення його статусу перед народом (у J пор. 4:2-4) на знаряддя для отримання фараонового дозволу на вихід із Єгипту. Не дивно, що Аарон тут відіграє головну роль. Як передбачав Ягве (7:4), фараон не послухається, незважаючи на чудесну палицю, яка пожерла палиці єгипетських чаклунів.

Ця вступна сцена має слугувати підказкою, як слід розуміти історії про кари. Палиця, яка перетворюється на гадюку, й річка, яка береться кров’ю, – це вказівки на світ фольклору, якого не пояснити науково. Незважаючи на це, інтерпретатори намагалися знайти так звані природні пояснення цих феноменів. Згідно з космічним тлумаченням, відбулося зіткнення комети зі Землею, і ця комета залишила слід у вигляді червоного пилу, малих метеоритів, землетрусів тощо. Згідно з геологічним тлумаченням, усі ці кари стали результатом масштабного виверження вулкана в XV ст. до Р. Хр., яке спричинило величезну хвилю. Третій погляд припускає, що тоді дійсно трапилася низка природних лих, починаючи з надзвичайно масштабної повени ріки Нілу в липні, а кульмінаційним моментом були вітри сироко в березні й у квітні, які знищили всі ярі посіви, проте не первенців. Зрештою, треба зробити висновок, що автори книг Біблії мали доволі приблизне уявлення про ситуацію в Єгипті. Наприклад, про сарану (восьму кару) знали і в Єгипті, й в Ізраїлі. Проте про кров у Нілі (першу кару) та про жаб (другу кару) знали тільки в Єгипті, тоді як град (сьома кара) є незвичним для Єгипту, проте не для Ізраїля.

Сам біблійний опис містить повтори та невідповідності, а це, унеможливлюючи наукове пояснення, дає натомість поле для трактування цього опису як популярної літератури. Скажімо, четверта кара (мушня) є повтором третьої кари (воші). Так само шоста кара (гнояки – епідемія, що вразила і домашню худобу, і людей) є повтором п’ятої кари (мор – епідемія серед скотини). Бачачи такі невідповідності, читач може поставити певні питання. Якщо вся худоба загинула під час п’ятої кари (9:6), то як її могло пообкидати гнояками в карі шостій (9:10), градом – у карі сьомій (9:25) і смертю первенців – у десятій карі (12:29)? Якщо жаби вже вкрили Єгипетську землю (8:2), то як єгипетські чаклуни змогли повторити ці чари (8:3)?

Перш ніж перейти до питання літературного оформлення історій про кари, потрібно зазначити, що в цих історіях присутність автора Е є нез’ясованою. Тому потрібно обережно мовити про спільне авторство J і Е (поєднання найдавніших джерел П’ятикнижжя), не роблячи детальних розрізнень між цими двома авторами. Щодо розподілу авторства, то про п’ять кар (четверту, п’яту, сьому, восьму та дев’яту) розповідають J і Е, про дві (третю і шосту) – Р, а ще три (перша, друга та десята) є поєднанням авторства J, Е і Р

Різниця між авторами J-Е і Р полягає в кількох моментах. Щодо ролей, то в J-Е пророком є Мойсей, тоді як у Р головну роль відіграє Аарон, а Мойсей відходить на задній план. Щодо формули, то в J-Е Мойсей використовує формулу посланця, а в Р спочатку Ягве промовляє до Мойсея, а пізніше той переказує все Ааронові. Зрештою, щодо персонажів, то в J-Е кари є справжнім нещастям, якими фараона покарано за те, що він не дозволив народу Ізраїля вийти з Єгипту. Проте в Р вони є знаками та чудесами, які легітимізують Мойсея й Аарона як представників Ягве, а не суто карами. (Пор. кару вошами авторства Р у 8:16-19 [12-15] із карою мухами авторства J-Е у 8:20-32 [16-28].)

Наявність різноманітних біблійних традицій породжує подальші питання. Як останній редактор звів усе це докупи? Чи редактор хотів досягнути чогось конкретного, а якщо так – то що на це вказує? Намагаючись відповісти на ці запитання, потрібно пам’ятати про два моменти. Перший – це те, що розповідь про кари насправді починається в 7:8-13, адже ця сцена містить схожі позиції та лексику на ті, які є, власне, в історіях про кари. Другий – це те, що десяту кару (смерть первенців) вилучено з цього переліку, бо її композиція та літературні ознаки є дещо іншими. Відтак маємо десять епізодів: вступ у 7:8-13 і дев’ять кар у 7:14-10:29.

Що більше, ці епізоди впорядковано концентрично в такий спосіб, що вступ, перша кара, друга кара (і так далі) мають аналоги приблизно однакової довжини і з такими самими формулами в дев’ятій, десятій (тощо) карах. (Пор. 8:12-15 із 9:8-12.) Таке концентричне впорядкування не є випадковим. Його здійснено спеціяльно для того, щоб указати на певний розвиток подій, який ми бачимо в процесі читання цих історій.

Розповідь про кари є не стільки низкою розповідей про спустошливі лиха, скільки низкою суперечок між фараоном та Мойсеєм, і ці суперечки є пов’язані з питанням у 5:2: «Хто Господь [YHWH], що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля?» Невдачі Мойсея та Аарона в спілкуванні з фараоном не є остаточними, бо ця історія переростає в історію про перехід Червоного моря. Історії про кари є лише провісниками ще більшого чуда біля Червоного моря.

Попередній запис

5:1-6:30 – Перша зустріч із фараоном, родовід Мойсея

5:1-6:1 – Перша зустріч із фараоном Тому що ізраїльтяни вже почули і прийняли наміри Ягве, про які їх повідомили Мойсей ... Читати далі

Наступний запис

7:14-11:10 – Кари єгипетські

7:14-25 – Перша кара: вода, що перетворилася на кров Тут бачимо поєднання джерел J-Е (в. 14-18,20б-21а,23-25) і Р (в. 19-20,21б-22). ... Читати далі