2:1-25 – Народження Мойсея, його втеча

2:1-10 Народження героя

Є природне бажання знати щось про народження та дитинство героя. Люди намагаються віднайти незвичайні знаки, які свідчать про надлюдські можливості ще з моменту народження героя. Скажімо, Геракл задушив змію, коли ще був у колисці. Й у випадку з Мойсеєм Ягвіст підлаштовується під потреби своєї авдиторії.

У своїй теперішній формі цю розповідь пов’язано з оповіданням Е про знищення ізраїльського народу. Знов і знов історія фокусується на ролі жінок; чоловіки – у таємничий спосіб відсутні. Мойсеєва мати вчиняє акт громадянської непокори, плетучи кошик. У розповіді про плетення кошика з’являється те саме слово єврейською мовою, на яке ми вже натрапляли в історії про Ноїв ковчег (пор. Бут. 6:14). Дії матері створюють осередок безпеки для майбутнього визволителя Ізраїля, так само як дії Ноя дозволяють зберегти людство. Мойсеєва сестра – це немовби об’єднавча ланка між матір’ю та фараоновою дочкою. Те, що Мойсея залишили на березі річки, знижує шанс його викриття. Зрештою, фараонова дочка проявляє таке співчуття, якого указ її батька не допустив би. Саме завдяки діям Мойсеєвої сестри рідна мати вигодовує дитя. Саме завдяки діям фараонової дочки Мойсея виховували при єгипетському дворі. Якби всі ці жінки не вчинили актів громадянської непокори, Мойсей би загинув і визволення Ізраїлю ніколи би не відбулося. Таким чином, саме жінки під час тих подій мали вплив на долю Божого народу.

Мойсей – це єгипетське ім’я, що означає «народжений». Розуміючи чутливість ізраїльтян, ім’я єгипетського бога тут опущено (пор. ім’я «Тутмос», яке означає «бог Тот народжений»). Таким іменем у його єгипетській формі називали дітей, котрі народжувались у річницю правління фараона-бога. Подальшим свідченням походження Мойсея від єгиптян є єгипетські імена членів його сім’ї (див. 6:16 – Мерарі та 6:25 – Пінхас). Також потрібно зазначити, що в 2:19 доньки Реуїла кажуть про героя «якийсь єгиптянин». Але, крім цих свідчень, іншої інформації про Мойсеєве походження немає.

2:11-22 Втеча до Мідіян-землі

Автор цього епізоду, J, намагається зобразити Мойсея як особу, котра цікавиться своїм народом. Мойсей схильний до дій на випередження та до передбачення проблем, які з’являться згодом. Такою проблемою є питання, яке ставить єврей у в. 14: «Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами?» Саме перед цією проблемою вповноваження Мойсеєві доведеться постати вже незабаром. Мойсеєва втеча до Мідіян-землі є також передвістям і передбаченням інших подій. Як Мойсеєві доведеться втекти в пустиню, так у пустиню подасться і народ Ізраїля. Як Мойсей зустріне Бога на горі (3:1), так і народ Ізраїля пізнає Бога на горі (19:18).

Мідіян-земля, тимчасова Мойсеєва домівка, – це пустельна територія на Сінайському півострові. (Деякі авторитетні джерела вважають, одначе, що Мідіян – це територія на схід від Акабської (або Ейлатської) затоки на північному заході Аравії.) У пізніших розповідях (пор. Чис. 25:6-9; Суд. 6:1-7:25) мідіяни, котрі жили в пустині, стануть непримиренними ворогами Ізраїля. Проте в цьому епізоді мідіяни й ті, хто пов’язаний із Мойсеєм, – це близькі племена. (Реуїл – це племінне ім’я, а не особове.) Глава 18 показує, яких різноманітних практичних речей Мойсей навчився від мідіян.

Ягвіст зображає Мойсея як чоловіка з бурхливим минулим. Хоча J любить розповідати історії про криниці (напр., сцена з Ревекою в Бут. 24:15 і з Рахіллю в Бут. 29:10), цього разу він представляє нам жінку біля криниці, Ціппору, як неізраїльтянку. Таким чином, Мойсей – це ізраїльтянин із дому Леві (2:1), якого виховали як єгиптянина, далі він змушений утікати зі свого єгипетського дому до Мідіян-землі, а там він знаходить жінку, з котрою одружиться. Це не найкраща історія для людини, котру вповноважив Бог. Тому в повітрі застигає запитання: чи вдасться Мойсеєві, маючи таку історію, закласти початок звільнення від неволі/знищення ізраїльтян в Єгипті?

2:23-25 Вихід як літургія плачу

Цей фрагмент – не просто перехідна нотатка в цілій історії. Текст переконує, що впродовж дуже тривалого часу (в. 23а, автором якого, ймовірно, є Е) народ перебував у жалюгідному стані (в. 23б-25 авторства Р). Цей стан передано в мові плачу («стогнали» та «кричали»). (Зверніть увагу на повторення такої мови в 3:7,9; 6:5.). Дієслово «стогнати» є типовим для опису становища бідних і гноблених; це той стогін, якого Бог не може ігнорувати. Це стогін, пов’язаний із заповітом (в. 24). У богослов’ї заповіту проблема народу обов’язково стає проблемою Бога; нещастя народу стає нещастям Бога. Визволення завжди починається з визнання незадовільного становища знедоленого народу.

До цього моменту помітною була відсутність головного актора – Бога. Проте в цьому фрагменті слово «Бог» з’являється кілька разів у трьох віршах. Цікаво, що богослови-ізраїльтяни не роблять спроб пояснити затримку Бога в справі звільнення народу від страждань в Єгипті. І відсутність Бога, і Його присутність є інтегральними елементами віри ізраїльтян.

Попередній запис

1:1-22 – Утиски Божого народу в Єгипті

1:1-13:16: Ізраїль в Єгипті Перша частина Книги Виходу розповідає про передумови виходу з Єгипту. Останній редактор цієї книги (він працював, ... Читати далі

Наступний запис

3:1-22 – Покликання Мойсея

3:1-6 – Палаючий кущ Автори цього епізоду – і J, і Е, хоча з перевагою J (Е з’являється в деяких ... Читати далі