Чи є Божа справедливість?

Іов і його друзі, Ілля Репін

Люди, які втратили близьких, часто ставлять питання: «Чи є взагалі справедливість? Чи справедливий Бог?» Ми спостерігаємо контраст – помирають діти, а багатий старий злочинець живе. Помирає багатодітна жінка, діти якої приречені на сирітське життя, а п’яниці помирати не збираються. У свідомості формується висновок, що хороші люди помирають, а погані – живуть. Побачивши несправедливість Божу, люди йдуть з Церкви, втрачають віру. Скільки разів доводилося чути: «Якщо Бог є, то як Він допускає страждання безневинних людей?!»

Подумаємо про справедливість Божу.

Розмовляти про правду життя з людьми непросто. Судження у всіх різні, і коли зустрічаєшся з людиною, в якої інше уявлення про справедливість, ніж у тебе, відчуваєш сильну неприязнь на свою адресу. Це логічно – зрозуміти один одного можуть тільки ті, у кого погляди більш менш однакові. Тому, кажучи про те, чи є справедливість і чи справедливий Бог, мабуть, варто почати із справедливості у світлі Біблії.

«Несправедливість» смерті

Візьмемо найяскравіший приклад: безгрішного Христа мучителі жорстоко розпинають на Хресті. Справедливо? Хіба при цьому не розпинається разом з Христом наше поняття про справедливість? Усі учні, що спостерігали за муками Спасителя, вважали, що це не невірно, неправильно і незаслужено. Але сталося Воскресіння Христове, і усе стало на місце, і ніхто з них вже не сумнівався, що усе було справедливо і потрібне. Саме після Воскресіння раптом стало зрозуміло, що те, що сталося на Голгофі – це не трагедія, не горе, а справжнісінька Велика Перемога над пеклом. І питань про справедливість більше не виникало.

Ще одна відома історія – про праведного Іова, якого Бог усім нагородив, усе дарував. Здавалося б, справедливість є. Але з’являється сатана із словами: «Це несправедливо. Чому б йому ні бути праведним, якщо йому все дали, про усе потурбувалися. Ось відніміть це в нього, і тоді подивіться, хто він, як поведеться». Ця теж вимога про справедливість – але з боку сатани. Він намагається перевірити, довести свою «правду». І щоб встановити істину, Бог йде на це. Іову доводиться пройти через найсильніші випробування, щоб зрештою справедливість Божа восторжествувала над «справедливістю» темних сил. Іов усе витримав, і віра його не похитнулася, тому Бог повністю повернув йому його втрату і послав ще удвічі більше того, що він мав раніше. Але ні дружині Іова, ні його друзям, та і йому самому ця справедливість не була очевидна на момент випробувань. Швидше навпаки, ті труднощі, з якими зіткнувся праведний Іов, здавалися оточуючим зовсім не заслуженими. Але врешті-решт справедливість перемогла, а сатана осоромлений. А хіба це не справедливо?

Можна навести приклад і з нашого життя. Будь-якій маленькій дитині багато раз на день здається, що батьки несправедливі стосовно неї. Несправедливо укладають спати, примушують їсти, відводять з гуляння, не дають на гірці прокотитися, у школу примушують ходити, на піаніно грати. У неї, що не крок, то образа на батьківську несправедливість. Але ми з вами, дорослі люди, розуміємо, що все це не так. І що всі батьківські вчинки (ми, звичайно, маємо на увазі хороших батьків) диктуються не самодурством і жорстокістю, не злісним бажанням покарати дитину за якусь провину, а як раз любов’ю, кращим розумінням користі і бажанням їй блага.

Це свідчить про різний рівень розуміння справедливості: з погляду маленької дитини і мудрого дбайливого дорослого. Так от для Бога ми всі малюки. І коли нам здаються несправедливими Його дії, ми повинні подумати про те, що Бог набагато краще розуміє наслідки того, що відбувається, що Він шукає нам блага і дає тільки краще, нехай навіть це здається нам доки невірним і неправильним (у дитини, на жаль, не завжди виходить зрозуміти вчинки дорослого).

Якщо говорити про несправедливість смерті, можна навести такий приклад. Кішка народила кошенят. Через місяць хазяїн починає роздавати кошенят у добрі дбайливі руки. З погляду мами-кішки твориться волаюче свавілля. Маленькі кохані пухнасті дітки відбираються в неї і відносяться невідомо куди. Але на думку хазяїна якраз усе вірно, адже не можуть же усі кошенята жити разом з мамою вічно, вони вже повинні почати своє самостійне життя. І справедливість поведінки хазяїна нам очевидна. Чи, наприклад, хазяїн пересаджує рибок з одного акваріума в іншій. Для частини рибок, що залишилися в старому акваріумі, ці дії незрозумілі: їх розлучають з милими серцю родичами, з якими вони росли, грали, – для них це може здатися катастрофою. Але хазяїн знає, що робить це на якийсь час, і трагедії в цьому немає.

Може, ці приклади не можна повністю спроектувати на стосунки Бога і людини, все-таки ми не рибки і не кошенята, але, проте, вони яскраво ілюструють різний рівень розуміння справедливості.

«Якби Бог був справедливий, ми були б у пеклі»

Цікаво, що багато святих казали: «Не смійте думати, що Бог справедливий. Він – милостивий, але не справедливий. Якби Він був справедливий, то ми б вже давно були в пеклі».

Яка різниця між справедливістю і милістю? Наприклад, якщо маленька дитина зламає дорогу річ вдома, батьки не примушують її відпрацьовувати витрачені на неї кошти, а просто ставлять у кут. І не щоб покарати, а щоб на майбутнє навчити не робити так. Це показник не справедливості, а милості, мудрості, любові і співчуття. Але Бог, на відміну від нас, справедливий. Хоча в першу чергу Він до нас милостивий.

Часто в згорьованих людей виникають претензії до Бога про несправедливість Його дій і ставлення до них. Це виглядає безглуздо. Люди вважають несправедливим, що «Бог забрав до Себе», але ніхто не може сказати, чи дійсно це саме Бог зробив. Адже безліч наших бід трапляються не тому, що Бог виявив Свою волю, а тому що ми робимо свій поганий вибір. Якщо людина, наприклад, скоїла суїцид (ми не беремо випадки психічнохворих), то вона сама зробила свій вибір, інакше самогубство не вважалося б смертним гріхом. Тоді просто казали б «покінчив життя по волі Божій». Якщо п’яна людина сіла за кермо і розбилася на смерть або під дією наркотиків брала участь у злочині, під час якого її убили, то при чому тут Бог? Хіба Бог наливав їй і примушував сідати за кермо?

Бог дав закони, за якими влаштований світ. І не лише фізичні, але і моральні. Де ці закони порушуються, там, відповідно, і відбуваються катастрофи. Відбуваються вони не тому, що Законодавець поганий або закони погані, а тому що ці закони не дотримуються. Через неувагу, через незнання, за злим вибором – з різних причин. Не справедливо звинувачувати Бога в тому, що ми самі порушуємо Його ж закони. Як несправедливо дитині звинувачувати батька, який сказав їй, що не можна робити категорично, а та скоїла вчинок, який мав погані наслідки. Хто винен: батько або дитина? На жаль, претензії до Бога ми пред’являємо часто, а про вдячність думаємо значно рідше.

А де вдячність?

Часто, коли помирає людина, ми говоримо про несправедливість Божого промислу, і не думаємо про те, скільки разів Бог рятував цю людину від смерті. Вона могла померти, загинути, бути убитою десятки тисяч разів з різноманітніших причин, але Бог зберігав її, оберігав. А хіба ми щиро дякували Йому за це? Тобто на нашу думку Його Промисел про покійного впродовж життя був справедливий, і ми його приймали практично без вдячності. А от коли людина померла, ми відразу ж заговорили про Божу неправоту.

Хіба може бути справедливий цей докір Тому, Хто створив людину, яку ми любили, вів її життям, опікав, оберігав, давав таланти, унікальність та інші блага. А найголовніше – Він створив її душу, яка в ці хвилини перебуває перед Ним і чекає нашого заступництва. А ми в цей час Богові висловлюємо претензії та образи.

Подумайте, якщо ви дали від щирого серця в тимчасове користування дуже дорогу річ, то, погодьтеся, ваше прохання повернути її в призначений час буде цілком доречне. За що вас можна докорити, якщо ви просите своє? Так і Бог на якийсь час дає нам земне життя. Чи не Йому належить право його і забирати? Як ми сміємо говорити про несправедливість Хазяїну будь-якого життя?

Дари від Бога ми звикли приймати, як звичне явище. Коли Бог дає, ми з радістю приймаємо і не думаємо про Дарувальника, а коли забирає – починаємо протестувати і шукати винуватого.

Знову згадаємо праведного Іова, який перед Богом був безгрішний. Коли він позбувся усіх багатств, дітей, здоров’я, з його вуст прозвучала чудова фраза: «Бог дав – Бог узяв». Так повинні чинити і ми. Але щоб стати на духовну висоту Іова, треба намагатися зрозуміти Бога, Його закони, почати спілкування з Ним, як це робив Іов.

Автори статті: ігумен Володимир (Маслов), Хасьмінський Михайло, психолог

Попередній запис

Божий порядок

Деякі слова в нашому лексиконі мають яскраво виражене негативне значення. І мова не про лайливі слова, або ж слова, які ... Читати далі

Наступний запис

Чи є Божа справедливість? (закінчення)

 «Бог забирає кожну людину в найбільш відповідний момент життя» Гадаю, у кожного рано чи пізно виникає питання: якщо Бог є, ... Читати далі