Книга Виходу як цілість

Детальна схема змісту

Раніше було наведено схему поділу Книги Виходу на три головні частини відповідно до географічного перебування народу Ізраїлю під час розповіди. На противагу цьому, подана нижче схема є уточненою та деталізованою, щоби допомогти читачеві якнайкраще оцінити драматичний розвиток історії Виходу.

Ізраїль в Єгипті (1:1-13:16)

  • Зростання чисельности Ізраїля (1:1-7)
  • Неволя Божого народу (1:8-14)
  • Знищення Божого народу (1:15-22)
  • Народження героя (2:1-10)
  • Втеча до Мідіян-землі (2:11-22)
  • Вихід як «літургія плачу» (2:23-25)
  • Палаючий кущ (3:1-6)
  • Посланництво Мойсея (3:7-15)
  • Розширення посланництва (3:16-22)
  • Мойсеєві застереження та подальші знаки (4:1-9)
  • Подальші застереження, відповіді та знаки (4:10-17)
  • Повернення Мойсея до Єгипту (4:18-23)
  • Обрізання (4:24-26)
  • Зустріч Мойсея та Аарона (4:27-31)
  • Перше протистояння з фараоном (5:1-6:1)
  • Другий опис (за священицькою традицією Р) покликання Мойсея (6:2-13)
  • Родовід Мойсея та Арона (6:14-30)
  • Умовляння та згода (7:1-7)
  • Вступ до історій про кари (7:8-13)
  • Десять кар (7:14-11:10)
  • Пасхальний обряд (12:1-20)
  • Поширення традицій святкування Пасхи (12:21-28)
  • Смерть усіх первенців і вихід із Єгипту (12:29-39)
  • Хронологія та подальші правила святкування Пасхи (12:40-51)
  • Викуп первенців (13:1-2,11-16)
  • Свято опрісноків (13:3-10)

Ізраїль у пустині (13:17-18:27)

  • Народ Ізраїля в дорозі до Червоного моря (13:17-22)
  • Нагінка єгиптян за ізраїльтянами (14:1-10)
  • Поборення страху (14:11-18)
  • Дві історії про перехід Червоного моря (14:19-31)
  • Пісні Мойсея та Маріям (15:1-21)
  • Нарікання біля Мари (15:22-27)
  • Перепелиці та манна (16:1-36)
  • Нарікання біля Масси та Мериви (17:1-7)
  • Битва з амаликитянами (17:8-16)
  • Зустріч Мойсея з Їтром (18:1-27)

Укладення союзу (19:1-24:11)

  • Місце укладення союзу (19:1-2)
  • Ставлення до союзу (19:3-8)
  • Дві традиції про теофанію (19:9-20)
  • Священна гора (19:21-25)
  • Десять заповідей (20:1-17)
  • Призначення Мойсея посередником (20:18-21)
  • Вступ до Книги Союзу (20:22-26)
  • Закон про рабів (21:1-11)
  • Злочини, які караються смертю (21:12-17)
  • Закони, які стосуються тілесних ушкоджень (21:18-32)
  • Закони, які стосуються пошкодження майна (21:33-22:14)
  • Соціальні закони (22:15-23:9)
  • Релігійні закони (23:10-19)
  • Поведінка в Обіцяній Землі (23:20-33)
  • Укладення союзу та церемоніяльна учта (24:1-2,9-11)
  • Укладення союзу та обряд окроплення кров’ю (24:3-8)

Вказівки щодо спорудження святині (24:12-31:18)

  • Сходження Мойсея на гору (24:9-15)
  • Об’явлення, за Р (24:15б-18)
  • Збір датків на святиню (25:1-9)
  • Опис ковчега (25:10-22)
  • Стіл і світильник (25:23-40)
  • Вказівки щодо спорудження святині в пустині (26:1-37)
  • Жертовник всепалення (27:1-8)
  • Подвір’я святині (27:9-19)
  • Олія для світильника (27:20-21)
  • Священичі ризи (28:1-43)
  • Посвячення священиків (29:1-9)
  • Жертви при свяченнях (29:10-37)
  • Щоденні жертви (29:38-46)
  • Подальші культові обряди (30:1-38)
  • Вибір майстрів (31:1-11)
  • Значущість шабату (31:12-18)

Відступництво Ізраїлю та подальше відновлення союзу (32:1-34:35)

  • Золотий телець (32:1-6)
  • Гнів Ягве та посередництво Мойсея (32:7-14)
  • Знищення таблиць (32:15-24)
  • Завзятість левитів (32:25-29)
  • Покаяння (32:30-35)
  • Вказівки перед рушенням (33:1-6)
  • Мойсей і намет зборів (33:7-11)
  • Заступництво Мойсея (33:12-17)
  • Підготовка до теофанії (33:18-23)
  • Теофанія (34:1-9)
  • Культовий декалог (34:10-26)
  • Вплив теофанії (34:27-35)

Виконання вказівок про побудову святині (35:1-40:38)

  • Початок будівництва та щедрість ізраїльтян (35:1-36:7)
  • Виконання Божих вказівок (36:8-39:31)
  • Мойсей оглядає роботу (39:32-43)
  • Зведення святині (40:1-33)
  • Постійна присутність Бога (40:34-38)

Тип літератури

Як показує детальна схема, Книга Виходу – це популярна література. Вона аж ніяк не є сухим історичним трактатом. Витримуючи характер популярної літератури, ця Книга є сумішшю різноманітних типів літератури. Щоби відповідати саморозумінню Ізраїля, слід було дотримуватися відповідних літературних жанрів. Іншими словами, розуміння походження та долі Ізраїля не можна було виразити з допомогою обмеженого числа літературних форм.

Далі пропонуємо кілька прикладів багатства експресивних форм, застосованих у Книзі Виходу. У 2:1-10 розповідь про раннє дитинство Мойсея покликана змусити читача зосередити увагу на майбутній величі героя, коли він зчепився в сутичці з, на перший погляд, нездоланними силами. У згадках про кари є виразні ознаки літературного мистецтва. Кари – це не просто низка надзвичайних катастроф, кари – це низка суперечок між фараоном і Мойсеєм про велич Бога Ізраїля. У переході Червоного моря бачимо надзвичайну драматизацію цієї епічної події. Відтак у пісні Мойсея та в пісні Маріям (15:1-21) Ізраїль почувається зобов’язаним величати божественного воїна в піснях і в танцях. У Книзі Союзу (20:22-23:19) використано правничу лексику. У вказівках щодо спорудження святині (25:1-31:18) і в описі їх виконання (35:1-40:38) простежуємо заангажованість священика та його захоплення детальним викладом перебігу будови.

Різні автори

Книга Виходу свідчить про багато різних богословських традицій, які залишили слід в її остаточній формі. Довкола самого питання джерел П’ятикнижжя нещодавно знову розпочали дискусію науковці-критики. Немає справді достовірної альтернативної гіпотези, і, хоч історичні проблеми в історичних суперечках, урешті-решт, знаходять розв’язок, цей традиційний розподіл джерел допомагає нам сприймати точні аспекти значення тексту, які за інших обставин залишилися би непоміченими.

Перший автор – Ягвіст (= J), який писав приблизно в X ст. до Р. Хр., у бурхливі часи царювання Давида та Соломона. Ягвіст здалека спостерігає за укладенням союзу на горі Сінай і передбачає повернення до Обіцяної Землі (пор. 3:8,17). До прикладу, J розповідає про союз у 34:11 і передбачає прихід Ізраїля в Обіцяну Землю й ті проблеми, які з цим пов’язано.

Другий автор – Елогіст (= Е), і він роздумує над періодом релігійного безладу та синкретизму в IX чи в VIII ст. до Р. Хр. Для Е метою Виходу є сам Сінай (3:12). У версії Е під час укладення союзу Бог Ізраїля з’являється у вигляді страшної негоди (19:16). На Сінаї Ізраїль постає як військо Бога, готове вшановувати волю того, чия присутність проявляється як хмара над горою.

Третій автор – Священик (Р = Priest), і він намагається підтримати надію під час критичного періоду вигнання в VI ст. до Р. Хр. Тут Кн. Р вказує і на старовинні матеріяли, які використовує ця школа, а також пропонує власну обробку історії Виходу. Не є несподіванкою те, що Кн. Р по-новому переробляє матеріял J і Е, аби показати позицію єрусалимських священиків. Традиції в гл. 25-31 і 35-40 свідчать про наполягання цієї школи на правильному культі, на його ритуалах і приписах.

На додаток до деяких окремих історій (напр., 19:3б-8) є також деякі фрагменти, які відображають богословські положення та мову Книги Второзаконня (напр., 13:1-16). Ці тексти підтверджують широкий обсяг нового опрацювання тексту Книги Виходу, а також книг Левит і Чисел, аби повноцінно відобразити матеріяли й ідеї останньої книги П’ятикнижжя.

Було би помилкою читача гармонізувати дещо конфліктні позиції цих авторів. Читач мав би дозволити цим авторам свободу інтерпретації. Таке положення визнає, що ці автори судять про минуле в контексті їхнього теперішнього та з огляду на майбутні потреби Ізраїля. Як покаже коментар, ці автори мають різні погляди; натхнення не нейтралізує людської схильности виражати власну позицію. Врешті-решт, кожен мусить бути відкритим – як і сама Біблія. Вона не канонізує якогось одного-єдиного погляду, а виражає справді велику їх кількість.

Тогочасні історичні обставини

Хоча біблійні розповіді не є історичним репортажем у сучасному значенні цього терміна, вони містять деякі вказівки на тогочасні обставини. Багато авторитетних науковців поміщають подію Виходу приблизно в середину XIII ст. до Р. Хр., у часи правління Рамзеса II (1290-1224 рр. до Р. Хр.). Цей фараон часів поневолення та Виходу був добре знаний завдяки своїй будівничій діяльності в дельті Нілу та завдяки використанню праці хапіру. Так часто називали біженців, порушників миру, бунтівників, котрі турбували Близький Схід упродовж II і III тисячоліть. Очевидно, відбувся процес асиміляції: предки ізраїльтян, котрі пішли до Єгипту вільними, асимілювалися з іншими хапіру.

Найсильніший аргумент на користь хронології Рамзеса II – це свідчення в 1:11, яке стосується міста-зерносховища Рамсес. Дослідження Австрійського археологічного інституту показує, що Рамзес II побудував місто Рамсес на місці столиці племен гіксосів Авариса, коли до нього можна було підійти одним із рукавів Нілу. Коли доступ річкою було втрачено, Рамсес став покинутим містом. Згідно з цим поглядом, Вихід відбувся на території на північний схід від сучасного Каїра та на захід від Суецького каналу.

Протягом століть до Єгипту не лише прибували – звідти також і відбували. Сам текст відображає наявність різних маршрутів. Проте точкою відліку віросповідання Ізраїля є тільки цей один описаний Вихід, тобто Вихід, який очолив Мойсей і який пов’язаний із Божим об’явленням на горі Сінай. Імовірно, група ізраїльтян, яка в той час покинула Єгипет була порівняно нечисельною (незважаючи на цифри, які наведено в Чис. 1:46; 26:51). У процесі згадування про цю подію в культі й роздумування над нею ізраїльських теологів вона поступово зростала за масштабом і за вагою. Водночас ішлося не лише про математичне зростання – це було також прийняттям віри. Цілий народ Ізраїля розглядав самого себе як малу групу, яка, попри те, постійно розширюється та якій вдалося визволитися з фараонових цегелень.

Попередній запис

Головні богословські теми в Книзі Виходу

Тому що Книзі Виходу притаманний драматизм, не дивно, що ключові богословські теми майстерно випрацювано в тексті. Подальші думки не вичерпують ... Читати далі

Наступний запис

Канонічна інтертекстуальність – Старий Заповіт

Тому що Вихід є центральною подією в стосунках Ізраїля з Богом, ледве чи буде несподіванкою те, що Книга Виходу має ... Читати далі