Тому що Книзі Виходу притаманний драматизм, не дивно, що ключові богословські теми майстерно випрацювано в тексті. Подальші думки не вичерпують усіх цих тем, але наводять приклади деяких головних ідей, на яких наголошують різноманітні богословські традиції. А вже коментар детально розгорне наведені тут приклади.
Божа присутність
У 2:23-24 автор згадує спочатку про відсутність, а тоді про присутність Бога. Саме стогін і лемент пригноблених ізраїльських невільників змушує Бога згадати про союз із патріярхами. Покликання Мойсея та Боже втручання, особливо під час кар, виразно окреслюють пріоритет Божої присутности. Главу 33 формують чотири короткі епізоди, кожен із котрих показує різні форми присутности Бога в Ізраїлі.
Звільнення
Два основні елементи віросповідання в Ізраїлі – це те, що Ягве вивів Свій народ із Єгипту і привів його в Обіцяну Землю. Книга Виходу подає перший елемент цього віросповідання драматизовано та глорифіковано. Тому що Ягве (YHWH), виступивши на боці пригноблених рабів, дав Себе пізнати, Його почали визнавати і довіряти Йому як великому визволителеві. Одна з фраз, яку в СЗ найчастіше використовують для характеристики Бога Ізраїля, – це той, «…що вивів/визволив тебе/ нас із Єгипту/дому неволі».
Центральність поклоніння
Книга Виходу сприймає Ізраїль як спільноту вірних. Надзвичайно великий обсяг тексту, присвячений вказівкам щодо спорудження святині та виконанню цих директив (глави 25-31; 35-40), робить усвідомлення присутности Бога в поклонінні важливою частиною саморозуміння Ізраїля. Закон про Пасху та закон про опрісноки (12:1-28,40-51; 13:1-10) також наголошують на заклику до Ізраїля вшановувати свого Бога в літургії.
Суть союзу
Союз – це зв’язок між Ягве й Ізраїлем, укладений на горі Сінай. Це особистий зв’язок, в якому Ізраїль стає народом Ягве, а Ягве стає Богом Ізраїля. Це унікальний моральний зв’язок, який надає Ізраїлю окрему ідентичність серед інших народів стародавнього Близького Сходу.
Закон як відповідь на союз
У Десяти заповідях (20:1-21), у Книзі Союзу (20:22-23:33), у культовому Декалозі (34:10-26) і в інших законах Ізраїль особисто відповідає на свій союзі із Ягве. Закон отримано не як щось, накинуте згори, а як усвідомлене зсередини бажання шанувати і поважити Бога союзу й інших людей.
Пророцтво
Мойсей є унікальним пророком Ізраїля (пор. Втор. 18:15-20). Мойсей має передавати слово Боже критично, тобто розповідати про все так, як є насправді (пор., напр., 5:1-21). Але Мойсей також має передавати слово Боже образно, тобто розповідати, як воно могло бути йому передано (пор., напр., 3:1-10).
Ягве як володар історії
Книга Виходу витримує напруження між людською свободою та Божою ініціятивою. Тому Бог Ізраїля, до прикладу, не відбирає свободи в єгипетського царя. Проте водночас текст виразно показує, що саме Ягве є тим, хто визначає долю Ізраїля, й Він не терпітиме спротиву.
Ягве як божественний воїн
Протягом своєї історії Ізраїль розвиває різноманітне сприйняття свого Бога. У Книзі Виходу натрапляємо на кілька варіянтів такого сприйняття, проте один із них має центральне місце – це сприйняття Ягве як божественного воїна. Таким чином, кари є демонстрацією сили Господньої у священній війні проти фараона та його народу. Воєнні подвиги Ягве під час єгипетського переслідування Ізраїля (14:1-15:21) також свідчать про таке сприйняття. У 15:3 Ягве названо «Муж війни» (= воїн), і такі слова є дуже дивними для нашого вуха.
Важливість посередника в союзі
У Книзі Виходу зв’язок у союзі між Ягве й Ізраїлем є таким, що залежить від ролі Мойсея як посередника в союзі. Мойсей є тим, хто виступає від імени людей у момент укладення союзу (19:3-25; 20:18-21; 34:3-8). Як посередник у союзі Мойсей також є лояльною опозицією, коли Бог прагне стерти народ із лиця землі після історії зі золотим тельцем і покликати до життя нову спільноту (32:7-14).
Нарікання та непокора поряд із прославлянням і покорою
Книга Виходу зображає об’явлення Бога Ізраїля не просто через народ, а через грішний народ. Після прославляння перемоги Ягве над єгиптянами (15:1-21) текст одразу ж зображає, як народ бурчить і нарікає на Ягве (15:22-17:7). Поклявшись у намірі виконувати всі закони Ягве (19:8; 24:7), народ серйозно ображає Бога в історії зі золотим тельцем (32:1-6). Людська гріховність не перемагає Бога союзу.
Роль жінок
Епізод у 1:8-2:10 показує, що без жіночого втручання життя Мойсея не вдалося би зберегти і Виходу ніколи би не відбулося. Знову ж таки в 4:24-26 швидкі дії Мойсеєвої жінки Ціппори врятували провідника і не порушили обіцянки визволення. У 15:1-21 Маріям (сестра Мойсея) виконує культову функцію, бо закликає жіноцтво до пісень і танців, прославляючи подвиги божественного воїна. (Інші епізоди в Біблії також підкріплюють центральну роль Маріям у житті спільноти під час перебування в пустині.)
Заклик до збереження пам’яти
Книга Виходу не лише запевняє, що Ягве пам’ятає про Свої обітниці патріархам (2:23-24; 6:5), вона також заповідає Ізраїлю пам’ятати участь Ягве у Виході (12:26-27; 13:8). Бог Ізраїля не толеруватиме прогалин у колективній пам’яті Ізраїля. Ізраїль мусить продовжувати ділитись історією свого визволення, щоби сучасне покоління могло «взятися за руки» з реальними учасниками Виходу з Єгипту.
