Загальний зміст Книги Виходу

На початку цієї книги, як пише автор у Вих. 2:24, Бог Ізраїля згадав «Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом». Це є ретроспективне звернення до Книги Буття і до обітниць патріярхам, що їхні нащадки будуть чисельні й зрештою отримають Обіцяну Землю. Історія Йосипа (Бут. 37-50) розповідає про Якова та про його дванадцятьох синів в Єгипетській землі. Відтак читачеві доводиться готуватись і чекати початку подорожі їхніх нащадків, кульмінацією якої стане реалізація цієї обітниці. Перші вірші Книги Виходу підводять читача до цієї події. Хоча всіх нащадків Якова було тільки сімдесят осіб, на початку Книги Виходу ізраїльтяни розмножилися настільки, що наповнили єгипетський край (1:7).

Вихід, тобто вихід із Єгипту, є серцевиною сповідування віри в Ізраїлі. Бог, Який діє задля Ізраїля, не є якимось незначним і відірваним від реальности божеством стародавнього Близького Сходу, яке належить до царини мітичних часів. Навпаки, Бог Ізраїля яскраво проявляє Себе на сцені реального часу та реального народу, – так, як це зазначено у вступі до Десяти заповідей: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства» (20:2). Згадувати ім’я цього Бога – це означає викликати в уяві образ цілком діяльного божества. Промовляти це ім’я – означає надавати йому ідентичности. Ягве без Виходу – це зовсім не Ягве!

Вихід надає ідентичности не лише Ягве, але й Ізраїлю. Бо ж саме в Книзі Виходу Ізраїль постає Божим народом. Ця подія означає, що колишні єгипетські невільники відрізняються від усіх їхніх сучасників. Вихід і укладення союзу на горі Сінай роблять їх народом Ягве. Тому Вихід є процесом вибрання. Автор Вих. 6:7 лаконічно фіксує цей процес такими словами: «І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом…»

Біблійна книга, яка фіксує цю подвійну ідентичність – Книга Виходу, – є книгою переважно для визначення походження Ізраїля. Справжнім здобутком ізраїльських авторів є те, що їхнє коріння описано так переконливо і так глибоко. Книга Виходу є не просто описом шляху Ізраїля. Це документ, що посвідчує особу Ізраїля, це письмова фіксація людської взаємодії та Божого милосердя, людського успіху та поразки, з одного боку, і Божого заступництва та прощення – з іншого.

Основні частини Книги

Загальна схема Книги Виходу порівняно проста. Книгу можна поділити на три основні частини відповідно до географічного перебування народу Ізраїля під час розповіди: 1) Ізраїль в Єгипті (1:1-13:16); 2) Ізраїль у пустині (13:17-18:27); 3) Ізраїль на Сінаї (19:1-40:38). З огляду на це читач мав би спочатку прочитати такі фрагменти: 1) 1:1-20:26; 2) 24:1-25:8; 3) 32:1-34:35; 4) 35:1-9; 5) 40:1-38.

При першому знайомстві з текстом читачеві запропоновано поміркувати про гноблення юдеїв в Єгипті, про перемогу Ягве над фараоном і єгиптянами, про єгипетські кари, а далі – про подорож народу через пустиню і про таборування біля гори Сінай. Читач мав би зосередити увагу на укладенні союзу на горі Сінай, а також на Десятьох заповідях. Звернувши увагу на Книгу союзу в 20:22-26, читач має ознайомитись і з іншими традиціями щодо укладення союзу в 24:1-11. Далі читачеві слід розглянути 24:11-25:8 – перебування Мойсея на горі Сінай і перші вказівки для спорудження святині. У 32:1-34:35 читачеві варто обміркувати відступництво Ізраїля (історія про золотого тельця) та подальше відновлення союзу. Потому читачеві запропоновано звернути увагу на той момент, коли Мойсей передає людям вказівки щодо спорудження святині (35:1-9), на опис її побудови, а також на сходження слави Господньої над святинею (скинією заповіту) (40:1-38).

Після ознайомлення з цими основними фрагментами доцільно буде прочитати пропущені частини. Перша з них – це Книга Союзу в 21:1-23:33. Друга частина – це 25:9-31:18, тобто всі вказівки щодо побудови святині. Третя, остання, частина – це 35:10-39:43 – власне, виконання всіх вказівок щодо спорудження святині. Маємо надію, що читачі усвідомлять деталі Книги союзу, а особливо центральність присутности Бога в цій святині. Виразне формулювання цих вказівок і таке саме чітке їх виконання показують чутливість Ізраїля до постійної присутности Бога в центрі всього.

Драматизм

Книга Виходу не є випадковою збіркою історій, законів, літургійних традицій тощо. У своїй довершеній формі ця книга відкриває певний драматичний розвиток. Навіть вказівки щодо спорудження святині та їх виконання призначено не для того, щоб ускладнити, але щоби посилити виклад розвитку цілої історії.

Бачачи реакцію Єгипту на процвітання ізраїльтян, тобто їхнє гноблення та неволю (1:1-22), всі очікують приходу Мойсея і порятунку від невідворотної небезпеки (2:1-22). Це визволення починається з різних згадок про покликання Мойсея (2:23-7:7). Тепер читач готовий дізнатися про божественне втручання через скрутне становище Ізраїля в згадках про кари (7:8-13:16). Результатом Божого втручання є, врешті-решт, знищення єгипетського війська та пісні подяки ізраїльтян (13:17-15:21). Незважаючи на цю величну перемогу, народ нарікає (15:22-17:7), хоча здобуває ще одну перемогу у війні (17:8-16), а зустріч Мойсея з його тестем (18:1-27) покликана вирішити деякі конфлікти в правлінні.

Решту цієї книги присвячено подіям на Сінаї (19:1-40:38). Але драматизм не слабшає. Відбувається урочисте укладення союзу (19:1-24:18), який охоплює вияв Божої волі в Десятьох заповідях (20:1-21) і в Книзі Союзу (20:22-23:33). Далі йдеться про перебування Мойсея на Божій горі протягом сорока днів і сорока ночей (24:12-18). Бо присутність Бога є домінантною темою в цій книзі, наступні глави присвячено опису того, як Мойсей отримував директиви щодо спорудження святині (25:1-31:18).

Монотонність описів культових обрядів перериває розповідь про тривалу відсутність Мойсея – його перебування на горі. Мойсеєва відсутність призводить до відступництва ізраїльтян від Бога, про яке розповідає історія про золотого тельця. Цей епізод завершується описами: тієї кари, що спіткала відступників, і відновлення союзу (32:1-34:35). Коли Ізраїль знову стає союзником Ягве, ізраїльтяни починають споруджувати святиню, яка, врешті-решт, стає помешканням для Божої присутности. Цим і завершує свою розповідь Книга Виходу.

Попередній запис

Післямова (Бут. 12-50)

Оповіданням про предків у главах 12-50 властиві прекрасні драматичні якості. З одного боку, ці стародавні історії про зустрічі з Богом ... Читати далі

Наступний запис

Головні богословські теми в Книзі Виходу

Тому що Книзі Виходу притаманний драматизм, не дивно, що ключові богословські теми майстерно випрацювано в тексті. Подальші думки не вичерпують ... Читати далі