Післямова (Бут. 12-50)

Оповіданням про предків у главах 12-50 властиві прекрасні драматичні якості. З одного боку, ці стародавні історії про зустрічі з Богом відзначалися притаманною лише для них надприродньою виразністю, що не була властивою пізнішим ізраїльтянам, а з іншого – наратори збагатили ці глави своїми доповненнями й відсиланнями до пізніших подій, що ставались в їхній час (як наприклад переліки поколінь у главі 49). В результаті отримуємо цілісну оповідь про віру, що передається від покоління до покоління, попри сповнену непевности та труднощів історію. Дещо пізніше, у Новому Заповіті, Євр. 11:1-22 бачить Книгу Буття як урок віри. Проте Книга Буття розуміла цей урок здебільшого як час благословення. Авраам, Ісак, Яків та Йосип – всі вони однаково насолоджувались благословенням та матеріяльним успіхом й несли благословення усім навколо. Та передусім тема благословення була пов’язана з проблемною ситуацією навколо землі Ханаану. Вони – обрані, і це обрання пережило падіння та підйоми людської історії з її дивними поворотами та кривавими конфліктами, адже зло завжди було частиною історії.

Наголошення на таких мотивах як Божий вибір молодшого сина, а не старшого, чи потреба в Божому розкритті безплідного лона для цих оповідачів виражала таємницю Божих діянь, а не людських. І справді, Книга Буття є «лише початком», проте вона закладає основи для найдивовижнішого акту Божої свободи, визволення та укладення союзу з Богом у Книзі Виходу, але встановлює цю сцену не лише навколо себе, у невизначній країні, а в контексті Божої влади над царями та імперіями. Не дивно, що цю історію обітниці неможливо розповісти, не включивши на початку прадавні уроки для усього світу в главах 1-11!

Богословське значення Книги Буття

Значення оповідей Книги Буття для встановлення початків віри в Бога та чіткого викладу мети Божого провидіння в історії людства неможливо переоцінити. Поєднання мітичних історій про походження світу та певних традицій про обрання стародавніх предків сформувало два основні принципи віри Ізраїля. Унікальна форма книги, що складається з двох частин, підтверджує те, що Бог створив світ з любови, щоб вибудувати близькі стосунки з людьми. Проте людський гріх рухався своїм шляхом і, здавалось, усе більше розділяв людину та Бога. Врешті-решт Бог змушений був втрутитись, задіявши новий план й працювати за посередництвом одного вірного народу, що мав стати свідком та вісником для усіх інших народів.

Отож, в історіях про створення світу в Книзі Буття 1-11 бачимо низку досить конкретних богословських тверджень. Вони включають підтвердження, що світ перебуває не під владою хаосу, а підкоряється чіткому плану Божої мудрости, й світ цей прекрасний у всьому. Є тут і розуміння, що слово Боже і його дух активно діють у світі, промовляючи до нього та формуючи його. Саме це закладає основи найважливішого досвіду Ізраїля, що Бог дійсно розмовляє та що саме Його знаходимо в загальному спілкуванні з усім світом, а зокрема в особливому спілкуванні з Ізраїлем. Історія, а не мітичний час, стає сценою для відкриття Бога, історія продовжує план створення світу та забезпечує нові можливості покаяння, вставання після падіння та кращого вслуховування в слова Бога, Який промовляє до нас. Історія не буває статичною. Попри те, що люди грішать та руйнують Божу доброту в сотвореному, Він може прийти знову та виправити те що хворе. Отже, Бог дає, дарує людям свободу грішити або бути Йому послушним. Це обмежує Божу силу, проте Бог компенсує таке обмеження тим, що спілкується зі світом та залишається присутнім у ньому.

Цей погляд на Божий план для усього людства є центральним у розповіді про діяння Авраама та усіх предків у Бут. 12-50. Обрання Ізраїля відбувається через віру та довіру до Божої обітниці. Цієї віри і надії вчимося через зустрічі з живим Богом, передаючи пам’ять про них з роду в рід, готуючи наступні покоління пізнавати Бога та дослухатись до Його настанов.

Попередній запис

47:1-50:26 – Яків та Йосип в Єгипті, їх останні дні

47:1-31 – Яків та Йосип разом в Єгипті Ця глава слугує своєрідним підсумком великої пригоди, що розпочалась у главі 37 ... Читати далі

Наступний запис

Загальний зміст Книги Виходу

На початку цієї книги, як пише автор у Вих. 2:24, Бог Ізраїля згадав «Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом». ... Читати далі