30:25-33:20 – Боротьба Якова з Лаваном та примирення з Ісавом

30:25-31:55 – Боротьба Якова за відхід від Лавана

Бут. 31:38 розповідає, що загалом Яків провів у Лавана двадцять років. Оскільки чотирнадцять з них було використано для праці за право на двох своїх жінок – Рахіль та Лію, то події наступної секції займають шість років. Це напружена драма в трьох діях, де Яків, зрештою, платить Лавану тією ж монетою. Незважаючи на виграш Лавана в останньому змаганні, цього разу Яків отримує належне йому, обманюючи Лавана.

(а) Яків здобуває Лаванове багатство (30:25-43). Сцена розпочинається розмовою двох підступних опонентів, кожен з яких намагається отримати перевагу над іншим. Лаван переконаний, що за ним перевага, адже небіж його не має в Месопотамії прав як вільна людина, навіть якщо Лаван визнає, що завинив Якову принаймні щось. З іншого боку Яків пропонує те, до виглядає надто щедрою пропозицією – взамін за те, щоб відпустити його додому. Відтак Лаван прагне упевнитись, що Яків може мало отримати, якщо як свою долю візьме лише кіз та овець, що народились з плямами чи смужками. Лаван залишає Якову тільки білих овець та чорних козлів, щоб змішаний колір молодняка був майже неможливим. Але Яків лукаво застосовує форму «симпатичної магії», основаної на віруванні, що те, що людина, а в цьому випадку – тварина, бачить у момент зачаття, назавжди вплине на новонароджене дитя. Оскільки тварини дивились на смугасті прути, коли парувались, то ягнята та козенята майже всі народились смугастими. У результаті отари Лавана стали набагато меншими, а отари Якова – набагато численнішими.

(б) Яків таємно утікає (31:1-21). Тепер Бог наказує Якову повертатися до Ханаану Усе, що станеться потім, отримає Боже благословення. Проте сам Яків ретельно робить усі необхідні законні кроки, аби впевнитись, що родина охоче піде разом з ним й відокремить себе від союзу з Лаваном, головою їхнього роду. Для посилення їх рішення він розповідає про сон, в якому Бог спрямував його дії для отримання більшої частини стада його дядька. Це прив’язано до обіцянки, що він дав у Бетелі 28:10-22. Однак він обачно таємно відходить, щоби Лаван не зупинив його силою.

(в) Лаван йде на конфлікт з Яковом (31:22-55). Яків мусить рухатись повільно з великим обозом, і Лаван скоро наздоганяє його на Гілеад-горі якраз перед тим, як Яків влаштовується там. Другий діялог проходить у тому ж ключі, що й попередній поєдинок у 30:25-43, коли обоє намагаються довести свою правоту та перевагу. Результат, однак, залежить від Божої волі: Лавана попереджено відпустити Якова, сам же Яків покладається на очевидні знаки Божого благословення для Лавана та себе, що усправедливлюють його відхід. Лаван пробує останній козир та звинувачує Якова у викраденні teraphim («родинні боги») – очевидно, статуеток у формі людей, необхідних для ворожінь, під час яких зверталися за порадою до племінних захисних божеств при ухваленні важливих рішень у родинних справах. Яків не знав, що їх узяла Рахіль, а тому проклинає на смерть того, хто їх взяв, хто б це не був. І хоча Рахіль надійно й дещо з гумором їх сховала, прокляття Якова засуджує її на смерть під час пологів. Це ще один приклад, коли кара Божа знаходить кожного неправедного. Сцена також провокує Якова перелічити усі хиби Лавана порівняно з його чеснотами і чистотою протягом усіх цих двадцяти років. Проте зустріч має щасливе завершення з наступним укладанням союзу, перерахунком його умов, прокляттям кожного, хто знехтує їх, а також насипанням меморіяльного пагорба та встановленням стовпа. Назва вказує на культове місце Міцпа в Гілеаді (Ґал-Еді), де цю подію святкували в стародавні часи.

32:1-33:20 – Яків мириться з Ісавом

Оскільки таємниця вибору Якова носієм благословення розпочалась з обману та відчуження Ісава, благословення не може бути повним, допоки ця рана не загоїться й усе не прийде в стан shalom, тобто миру та процвітання обох сторін. Достоту як попередній конфлікт між Лаваном та Яковом, ця драма має три дії.

(а) Яків готується до зустрічі з Ісавом (32:1-23). Сповнена напруження зустріч з братом починається драматичним образом війська ангелів (32:1-2). Для Якова це запевнення в тому, що Бог оберігає його подорож, а назва місця, Vahanaim, «два табори» відображає стратегію поділу його родини на дві частини проти можливої помсти Ісава. Однак Яків ініціює примирення із своїм братом, тобто шукає пробачення. Цілком зрозуміло, що острах, висловлений Яковом, випливає з давнього відчуття провини, так само й організація ретельно продуманих дарунків братові. У цій сцені Яків виявляє усю свою кмітливість, як і сміливість, виявлену ним у виконуванні Божих вказівок, отриманих уві сні. Його молитва у віршах 9-12 є витвором ізраїльського благочестя, що згадує любов Бога до предків Якова, обітницю, його власну недостойність, потребу прощення та впевненість, що Бог буде з ним, – усе це веде до прохання про Божу допомогу.

(б) Яків бореться з Богом (32:24-33). Нічна зустріч з ангелом, а насправді – з Богом у подобі незнайомця є однією з найяскравіших сцен у всьому Старому Заповіті. Тут Яків проходить випробування, схоже на Авраамову жертву Ісака в главі 22. Випробування в мороці ночі також схоже на першу зустріч Якова з Богом у Бетелі, коли Він виявив Свої плани щодо Якова в главі 28. Це сигналізує початок нового етапу його життя. Ця коротка сцена сповнена подробиць, які мали величезне значення для стародавнього Ізраїлю, проте забулись прийдешніми поколіннями. Центральним фокусом є зміна імени, що, своєю чергою змінює Якова з одного звичайного благословенного Божим провидінням героя на батька обраного народу. Ця історія містить виразні елементи стародавнього фольклору: чи пояснює воно назву Penuel як «лик Бога»? Можливо, воно пояснює назву Israel як «він боровся з Богом»? Чи пояснює це дієтичну традицію не споживати м’ясо зі суглоба стегна через те, що Яків кульгав? Чи це легенда про нічних демонів, що втрачають свою силу із першими сонячними променями? Усі ці елементи могли відіграти свою роль у багатстві оповіді, проте зрештою історія підтверджує, що Яків отримав честь змагатися з Богом і стати партнером Бога по силі. Він програв, поранений, проте здобув перемогу, вимагаючи та добившись благословення не лише для себе, а й для Ізраїлю як майбутнього народу. Бог тримає власну перевагу, не повідомляючи Якову Своє ім’я, щоби ним не маніпулювали, але Яків отримує честь вперше змагатися з Богом та з гідністю пройти випробування. Уся сцена – це ніби попередня підготовка до союзу на Сінаї.

(в) Примирення (33:1-20). Добре все, що добре закінчується. Хто б міг подумати, що Ісав пробачить та забуде? Перше Боже благословення для нового чоловіка «Ізраїлю» є повне примирення зі скривдженим братом. Яків навіть ставиться до Ісава так, ніби той справді має право первородства, проте згода між ними не може приховати іншого вибору, якого доконав Бог. Результатом цього стає те, що Яків наполягає, щоби вони йшли кожен власним шляхом, навіть у різних напрямах, себто Ісав – до Едома на південь, а Яків – на захід на Суккот та далі до Сихема, де колись вперше оселився Авраам. Там Яків купує поле, зводить жертовник та проголошує це землею, що належить Ягве. Він фактично робить те, що до нього зробив Авраам.

Попередній запис

27:1-30:24 – Благословення Якова, його служіння в Лавана

27:1-45 – Яків підступно отримує благословення У майстерному драматичному оповіданні розгортається історія становлення Якова від наймолодшого сина до наслідника благословення ... Читати далі

Наступний запис

34:1-36:43 – Історія з Діною, Яків в Обіцяній Землі

34:1-31 – Діна та Сихем Повернення Якова до Ханаану позначає кульмінаційний момент історії про обітницю, що почалась із покликанням Авраама ... Читати далі