27:1-30:24 – Благословення Якова, його служіння в Лавана

27:1-45 – Яків підступно отримує благословення

У майстерному драматичному оповіданні розгортається історія становлення Якова від наймолодшого сина до наслідника благословення та володаря обіцяної землі Палестини. Драма розгортатиметься аж до кінця глави 33, коли Яків повертається як Ізраїль, та продовжує вимоги Авраама та Ісака, у той час як Ісав надовго повертається до Едома через Йорданію після повного примирення з Яковом, своїм братом. За описами Ісава та Ісака в змаганні за сліпим батьківським благословенням стоїть ще одна старовинна народна легенда про змагання між мисливцями та пастухами, проте в цю тему вплітається мистецький портрет амбіційного сюжету про Ревеку та її молодшого сина. У несхожій картині Якова, покритого шерстю вівці, аби надурити батька, є дещо комічний елемент, але моральна проблема чесности та праведної поведінки не потрактована легковажно. Яків навмисне бреше батькові, таким чином визначаючи свою подальшу долю, що включатиме обман самого себе та довколишніх упродовж багатьох років, поки він житиме в домі свого дядька Лавана, поки здобуде відновлення повного благословення Бога. Сам Ісав чітко формулює трагічну правду у вірші 36, коли відкриває, що його обманули вже вдруге та з болем вигукує, що Яків і справді живе відповідно до свого імени, що означає «підступний». Проте автори також дають зрозуміти, що Ісав сам накликав це, так легковажно продавши право первородства в 25:33, своїм розпусними зв’язками з ханаанськими жінками в 26:34-35 (хеттитами) та погрозою вбити брата в 27:41.

Позитивним моментом є те, що Яків та Ревека довели свою кмітливість та далекоглядність у виконанні першопочаткового Божого плану. Це здається очевидним для читачів періоду ізраїльського правління, коли вони, діти Якова, процвітали у своїй землі в той час, як їх співродичі, Едоміти, досі жили в суворій та важко обробленій пустелі. Благословення Ісава та Ісака відображає історичні реалії.

28:1-22 – Сон у Бетелі

Вірші 1-9 відсилають Якова в подорож до Лавана, що суперечить причині, запропонованій у кінці глави 27. Там Ревека хотіла уберегти Ісака від помсти, що її задумав Ісав, а тут батько бажає, аби він одружився з жінкою з їхніх предків, як і він сам у главі 24. Ці дев’ять віршів є пізнішим відображенням, схожим до священицької традиції в главі 17, де El Shaddai (Всевишній Бог) благословить Якова та зробить його батьком багатьох народів (17:1-4). Наголос на забороні одружуватися із ханаанськими жінками відображав страх у вигнанні змішаних шлюбів та їх вплив на належне дотримання Ізраїлем Тори.

Вірші 10-22 описують першу основну теофанію в житті Якова. Бог з’являється йому уві сні, аби вказати на те, що на нього чекає. Цей вияв Бога в Бетелі має безліч повторюваних стрічок та вони можуть поєднувати оповіді Елогіста та Ягвіста, проте створені навколо єдиного фокусу: дані його батькові та дідові обіцянки тепер перейшли безпосередньо до Якова. Видіння «драбини» краще розуміється як сходи чи трап до верхівки храмової башти чи зикурату. Месопотамські зикурати – це штучно створені гори, що мали єднати Боже небесне склепіння із землею. Невеликий будиночок для відпочинку божества влаштовували на вершині, проте головний храм для публічного поклоніння містився біля підніжжя башти. Назва, що її Яків дає місцю, «Бетел», означає «дім Бога» та прекрасно підходить до базової башти зикурату. Для ханаанців та стародавніх ізраїльтян, однак, стела чи меморіяльний камінь може цілковито репрезентувати таке священне місце. Присяга про складання десятини відображає практику пізнішого Бетельського храму й була відома пророку Амосу (Ам. 4:4). У традиції про предків Яків тісно асоціювався з Бетелем (Осія, єдиний пророк Північного царства є також єдиний, хто згадує історію Якова, Ос. 12:3-4,12, та коментарі далі до Бут. 35:1-15).

29:1-30:24 – Яків започатковує родину через служіння Лавану

Суперечки між Ісавом та Яковом через успадкування тепер розпочинають нову серію традицій про конфлікти між Яковом та його арамейськими родичами. Важкі особисті та родинні обставини, що створює Якову підозріливий та лукавий дядько, формують оповідний контекст, проте мету зосереджено на визначних дружинах та дітях, які врешті стануть реальним знаком Божого благословення та будуть засновниками Ізраїльських 12 племен та національних ідентичностей.

  1. Вірші 1-14 описують вступну сцену, в якій все починається з позитивних стосунків між Лаваном і його небожем. Стиль життя уже нам знайомий: Лаван та його рід – також пастухи й напівкочові мандрівники. Сцена, що описує Рахіль та криницю, перегукується з попереднім успіхом Авраамового слуги, що знайшов Ревеку. Цього разу кохання з першого погляду Якова розпочинає важливий період конфлікту між гілками однієї родини. Остаточне відокремлення Якова від Лавана в 31:54 ознаменує завершення будь-яких подальших зв’язків ізраїльтян з їхнім месопотамським корінням.
  2. Вірші 15-30 швидко, у загальних рисах зображують бажання Якова отримати Рахіль, Лавановий обман у підміні сестер, прийняття Яковом непереконливого виправдання дядька Лавана та його наступний виграш Рахілі – усе це ціною служіння дядькові протягом довгих чотирнадцяти років. Ізраїльські оповідачі знали більше, ніж достатньо про гумористичний аспект цієї трагічної ситуації, проте їх надзвичайно сильно цікавило те, що увесь народ – а це цілком можливо – пішов від двох сестер та їхніх служниць. Незважаючи на те, що в Лев. 18:8 є заборона чоловікові брати собі за жінок двох сестер, автори знали, що закони ці не розповсюджувались на древніх предків. Мало того, у цій історії з обманом Якова, якому замість молодшої віддали старшу доньку, не можна було не побачити Божої кари, адже тут власний підступ Якова повернувся проти нього ж.
  3. Фрагменти 29:21-35 та 30:1-24 ведуть до центрального пункту історії про Якова: народження одинадцятьох синів та однієї дочки (дванадцятий син з’являється в 35:16-19). Опис кожного сина подається трохи з гумором, створеним каламбуром чи грою слів імени, що його дала мати. Ця гра слів вказує на справжню матір й, таким чином, розповідає про різні стосунки, встановлені між поколіннями. І хоч ми не можемо тепер цілковито відновити походження кожного з дванадцяти поколінь, цей тип генеалогічної відмінности між чотирма матерями нагадує, що хоч усі дванадцять кваліфікуються як «сини Ізраїля», не всі вони мають однакове походження. Згодом списки дванадцяти племен рідко погоджували, які покоління були оригінальними чи згідно з порядком народження.

Ця життєва оповідь додає тему безплідної жінки, яка є такою важливою в історіях про Сару та Ревеку, а також про змагання між двома сестрами, щоб виростити дітей Якову. Книга Буття часто звертається до початкової неплідности жінки, наголошуючи на тому, що діти стали Божим даром та благословенням Бога отримали особливу долю. Кульмінація драми настає в 30:22, коли Бог, нарешті пригадує сподівання Рахіль та дарує Йосипа. Коли Бог «згадує», починають розгортатись величні події (див. Бут. 8:1, Вих. 2:23).

Старозавітній перелік дванадцяти племен

Зверніть увагу на різницю між переліками синів Якова чи назв поколінь, що їх виводять від нього. Якщо Єфраїм та Манассія включені до списку, то є там і Йосип (їх батько в Бут. 48) та Леві (покоління без землі).

Бут. 29-31 Чис. 1 Чис. 26 І. Н. 13-19
Рувим Рувим Рувим Рувим
Симеон Симеон Симеон Ґад
Левій Юда Ґад Юда
Юда Іссахар Юда Єфрем
Дан Завулон Іссахар Манасія
Нефталим Єфрем Завулон Веніямин
Ґад Манасія Йосип Симеон
Асир Веніямин Веніямин Завулон
Іссахар Дан Дан Іссахар
Завулон Асир Асир Асир
Йосип Ґад Нефталим Нефталим
Веніямин Нефталим Левій Дан
Попередній запис

25:19-26:35 – Народження Якова, діяння Ісака

Історія Якова в 25:19-36:43 Наступний великий блок оповідань зосереджено на тому, як Яків, молодший син Ісака, став спадкоємцем обіцянки, даної ... Читати далі

Наступний запис

30:25-33:20 – Боротьба Якова з Лаваном та примирення з Ісавом

30:25-31:55 – Боротьба Якова за відхід від Лавана Бут. 31:38 розповідає, що загалом Яків провів у Лавана двадцять років. Оскільки ... Читати далі