Присутність Христа в слові Божому має охоплювати твоє внутрішнє життя й твою молитву. Слухаючи слово Боже, ти прийдеш до того, що тексти, над якими роздумуватимеш, глибоко ввійдуть у твоє серце. А пізніше вони приходитимуть тобі на думку у хвилини молитви, яка стане спиратися на Святе Письмо, і в час прийняття рішень. Чи ти запитував себе коли-небудь, яку роль у твоїй молитві відіграє Святе Письмо?
Христос часто користувався таким специфічним літературним жанром, як притча, тобто розширений символ, що залучає і притягує. Завдяки цьому, коли читаєш, наприклад, притчу про Доброго Пастиря, і справді можеш побачити себе в одній з овечок. Можеш теж побачити себе в заблуканій вівці, яку Христос – Добрий Пастир – любить, тому ніколи не перестає її шукати, а коли знаходить, радісно обіймає. Символіка Христових притч втягує тебе в орбіту Його впливу. Він так просто й доступно вчить тебе любити й вірити в любов. Якщо ж сталося так, що ти низько впав і твою душу огорнула пітьма, то пригадай собі притчу про блудного сина – і знову повіриш, що Бог ніколи не перестає тебе любити. Ця притча вчить нас бути розкаяним сином, який з подивом і вдячністю приймає радість батька, що прощає. А якщо у твоєму житті здіймуться якісь буревії, то, може, ти пригадаєш собі притчу про бурю на Тиверіядському морі. І знову усвідомиш, що так, як колись Ісус спав у човні, який кидало у всі боки, так тепер Він «спить» у човні твого серця, але Він присутній у тобі, тож коли Він поруч, нічого поганого з тобою не станеться. Усе це може допомогти тобі ввести до своєї молитви слово Боже, яке дозволить досягнути внутрішнього миру.
Читаючи Святе Письмо, ти створиш у собі властивий образ Бога й уникнеш викривлення Його образу, яке так часто трапляється. Може, боїшся Його, може, мало віриш у Його любов, бо сам мало любиш? Твоя любов повинна зростати в тобі постійно аж до кінця життя. Якщо ти будеш молитовно роздумувати над Святим Письмом, то воно вчитиме тебе любови Бога, Який завжди тебе любить, бо Він і є любов.
Зустріч з Христом, присутнім у слові Божому, допоможе тобі також відкрити Бога в навколишньому світі, навчить розуміти незліченні знаки, через які тобі відкриється Його присутність не лише в природі, а навіть в явищах цивілізації і культури. Святому Жанові Віяне, наприклад, вівці нагадували про любов Доброго Пастиря. Їхній вигляд посилював у ньому усвідомлення великої любови Христа до нього, пастиря парохії, і до тих, кого Він, Добрий Пастир, довірив його опіці й пастирській любові. Шум гірського струмка нагадував йому слова Святого Письма про «живу воду», що тече до життя вічного (див. Ів. 7:37-39). Коли якийсь чоловік розповідав йому, що любить вечорами дивитися на вогні ліхтарів, будинків чи машин, у ньому тоді оживала ідея, про яку говорить Святе Письмо, особливо тексти св. Івана, що Ісус є світло світу. Тож кожне світло ставало для святого символом Христа, нагадувало Того, «Хто просвічує кожну людину» (Ів. 1:9).
Якщо ти хочеш, щоб і твоя молитва спиралася на Святе Письмо, то маєш стати як Марія з Витанії. У Витанії, у Своїх друзів: Марії, Марти й Лазаря, Ісус знайшов Собі притулок і місце для відпочинку. Там Він перебував, коли наближалися останні дні Його життя і за Ним стежили фарисеї. Ще раніше, коли Ісус прийшов в їхній дім, Марія сіла біля Його ніг і вслуховувалася в кожне Його слово. Коли заклопотана Марта попросила Ісуса зробити сестрі зауваження, що та залишила її саму прислуговувати, Він відповів: «Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Лк. 10:42). Ця краща частка бути біля Христа, сидіти біля Його ніг і з вірою вслуховуватися в Його слова, промовлені до нас на сторінках Святого Письма.
Марія, яка слухала й споглядала Ісуса – Втілене Слово, – звичайно, була для Нього великою радістю. Ми ж, такі зайняті й заклопотані усім довкола, вважаємо, що не маємо часу на читання Святого Письма. Для Марії ж не було нічого важливішого за те, що Він, Учитель, є тут, в її домі. Найвідповідніше для себе місце вона бачила біля Його ніг.
Ти стикаєшся з присутністю Христа у Святому Письмі. Тож маєш, як Марія, вбирати Його думки й бажання, щоб пізніше жити ними. Маєш уповні й до кінця наслідувати Марію в її відкритості до цієї великої Христової справи – творення кожного з нас на Його подобу.
