Наш стосунок до тексту може бути двояким: як до об’єкта (коли він є для нас об’єктом дослідження або матеріалом для пізнання проблеми, що цікавить нас чи вимагає нашого вирішення) чи як до суб’єкта (коли текст стає для нас, як визначив би Габрієль Марсель, «таємницею»). Якщо ти читаєш Святе Письмо для поглиблення свого релігійного знання, то це означає, що він є для тебе об’єктом. Святе Письмо в такому відношенні – це просто «щось». Але такого ставлення замало.
Ми повинні ставитися до тексту натхненого й об’явленого, яким є Святе Письмо, передовсім як до суб’єкта. Бо Святе Письмо – це не «щось», але передовсім «Хтось». Христос, Який якнайповніше перебуває з нами у Євхаристії, присутній і живе з нами, хоча й по-іншому, у Святому Письмі. На сторінках Святого Письма ти зустрічаєшся з живим і справжнім Христом завдяки дару віри, яку Він тобі дав. Церква говорить про два столи. За столом слова вірні приймають завдяки вірі об’явлене Слово Боже, за євхаристійним столом, здійснюючи «таїнство віри», яким є Євхаристія, вони живляться Тілом і Кров’ю Господньою. Тому слушним є твердження, що до Святого Письма треба підходити як до столу Господнього. Через це, коли береш до рук Святе Письмо, роби це з трепетом, повагою й глибокою вірою. Зовсім по-іншому, ніж коли береш до рук будь-яку іншу релігійну книжку, оскільки ця Книга сповнена божественної присутности.
Присутність Бога в Слові
Кожна присутність особи створює певне поле впливу, чого не може зробити об’єкт. Тільки зустрічаючись із особою, ми зустрічаємося з присутністю, тобто потряпляємо в бажане або небажане для нас поле впливу. Святе Письмо – це «Хтось», це присутність Бога. Тож беручи його до рук, входиш у поле саме цієї Присутности. Вона стає для тебе «таємницею», правдою, яка тебе охоплює і в яку ти занурюєшся.
У Святому Письмі ти знаходиш свого Господа, тому твій контакт із текстом Божого одкровення набирає виняткового значення – це контакт з Господом, Який любить тебе й хоче впливати на тебе Своєю благодаттю. Це контакт веде тебе до навернення – і це є його найголовніша мета. Тому ти повинен читати Святе Письмо не заради того, щоб задовольнити цікавість, здобути знання чи знайти розв’язок якоїсь проблеми, яка тебе мучить, – хоча іноді й це буває потрібно. Читаючи Святе Письмо ти маєш сподіватися, що Він обдарує тебе благодаттю навернення. Якщо ввійдеш в особисті стосунки з Христом, Який присутній у богонатхненому тексті, цей текст проникатиме в тебе, а ти станеш вслухатися в слово Боже, заглиблюватися в думки й прагнення Ісуса, станеш щораз ліпше Його пізнавати. «Незнання Святого Письма є незнанням Христа» – застерігає св. Єронім. Вслуховування в слово Боже матиме вплив на твій вибір і рішення – ти хотітимеш, щоб вони були згідні з Його вченням і волею Бога. Читання Святого Письма – це основний фактор зростання твоєї віри, тобто твоєї участи в житті Бога, бачення себе й реальности довкола себе очима Бога. Бог об’являє нам Себе в слові, ведучи нас через пізнання до любови. Об’являється для того, щоб ми, вірячи в Його слово, могли припасти до Нього й довіритися Йому. Якщо ти будеш з вірою заглиблюватися в думки і прагнення Христа, то з часом вони стануть твоїми думками й прагненнями. Якщо ти часто перебуватимеш у полі Його присутности, Присутности з великої літери, то ставатимеш подібним до Нього згідно з приказкою: «З ким поведешся, від того й наберешся». Слухаючи Божі слова й проймаючись їхнім змістом, ти станеш відчувати все те, чим жив і нині живе Христос. Завдяки твоєму живому контактові з присутнім у слові Божому Христом, ти будеш щораз більше поєднуватися з Ним.
Кожне записане в Новому Завіті слово й кожний жест Ісуса є вираженням цієї тайни Присутности. Ти маєш дозволити, аби ця Присутність охопила тебе, маєш навчитися слухати її. Ця невимовна Присутність вимагає твоєї особливої відкритости, яка вчинить так, що з часом ти уповні змінишся, станеш преображений у Христі. Тоді здійсниться мета твого життя щоб Христос зростав у тобі й у цьому зростанні досягнув Своєї повноти.
