Євхаристія – кульмінація віри

Жертва Христова приносить плоди тільки в тих, хто поєднується зі стражданнями Христа у вірі й любові, – говорить св. Тома Аквінський. Чим більше в тобі віри й любови, тим більше плодів у твоєму житті приносить Євхаристія. Віра є участю в житті Бога, вона особливим способом реалізується в таїнствах, які є таїнствами віри. Через Євхаристію разом зі спільнотою віруючих ти береш участь у смерті й воскресенні Христа, занурюючись разом з усіма в безмежну тайну Його смерти і воскресення. «Літургія, як безпосереднє вираження нашої віри, єднає усіх нас, особливо під час Євхаристії. Ніколи віра Церкви не досягає такої повноти, як у цю мить. Ніколи не буває такого високого ступеня усвідомлення свого єднання з померлим і воскреслим Христом, повернення Якого чекає Церква. Ніколи ми так інтенсивно не беремо участи у вірі спільноти, як тоді, коли разом молимося й разом складаємо жертви та єднаємося з Божою любов’ю, яка живе в Ісусі Христі» (Дж. Коломб, Становлення віри).

У Євхаристії Ісус занурить тебе в тайну Своєї смерти, і тоді здійсниться твоя переміна й навернення – смерть «старої» людини. Завдяки дії таїнства та завдяки спасенним стражданням Христа здійсниться в тобі також воскресення й відродження. Коли ти зануришся у воскресення Христове, у тобі стане народжуватися нова людина, створена на Його образ і подобу.

Якщо віра є припаданням до Христа, то прийняття Христа та припадання до Нього вповні виявляються тільки у Євхаристії, яка є кульмінацією віри. Під час Євхаристії Христос стає даром, який за нас приноситься Отцеві. Завдяки загальному царському священству ми також покликані приносити самих себе в дар Богові, разом із Христом, Який жертвує Себе за нас. Припасти до Нього – означає ввійти в сопричастя з Його даром, віддати життя для служіння Церкві та братам. Метою Євхаристії є твоє навернення, твоє відвернення від власної волі, так, щоб твоя воля стала щораз більше поступалася служінню іншим. Ти йдеш до причастя, аби навернутися, аби відтоді вже тільки Христос царював у твоєму серці, щоб Його воля стала для тебе найбільшою цінністю. Кожне Причастя має утверджувати твоє припадання до Його волі. Тому приготуйся до того, що Христос змінить твої плани. Євхаристія має тебе до цього приготувати, має сприяти відмиранню твого егоїзму, щоб у тобі міг зростати Христос.

Якщо вірити – означає покладатися на Христа й довіряти себе Йому, то у Євхаристії ти маєш віддати Йому всі свої справи, страхи, неспокої. Євхаристія принесе тобі мир, який народжується з віри у викупну силу Христової жертви, з віри, що Він викупив тебе також від страху, непевности й стресів, від усього, що руйнує твоє духовне життя або твоє психічне чи фізичне здоров’я. Завдяки вірі ти зможеш прийняти плоди відкуплення.

Якщо віра є визнанням власної безпорадности й гріховности, а також очікуванням усього від Бога, то Євхаристія, як par excellence, таїнство віри вимагає від тебе, щоб ти відчував себе безпорадною дитиною й грішником, який нічого не прагне так сильно, як зцілення від власного зла. Пробуй стати під час Божественної літургії євангельським прокаженим, і проси, аби Христос очистив тебе від прокази егоїзму, від прокази твоєї пихи, від прокази страху за себе, поспіху, неспокою й суму, від прокази надмірної турботи про земні справи, бо це все унеможливлює зростання в тобі Христа.

Під час Божественної літургії віра відкриє тобі твою гріховність і потребу відкуплення. Станеш щораз більше, відповідно до поглиблення своєї віри, бачити себе в правді. Побачиш свою проказу гріха. І тоді пізнаєш, що ти недостойний Євхаристії, а водночас, що потребуєш її спасенної дії у своєму житті.

Твоє зростання у вірі дозволить тобі відкривати у Євхаристійній жертві реальну присутність Ісуса і здійснення Його викупної жертви. Станеш щораз більше пізнавати, ким Він є і що діється на престолі. Аби щоденне прийняття Євхаристії не перетворювалося в рутину і не руйнувало твоєї віри, спробуй так брати участь у літургії, ніби це вперше або востаннє в житті. Подумай, як глибоко має переживати священик свою першу літургію. Напевно, коли він вперше бере у свої руки Христове Тіло, то це для нього реально Хтось. Напевно, у таку мить у священиків тремтять руки. Це і є віра, не знищена иржею рутини. Подумай про перше причастя щойно новонаверненого, який спершу приготувався до хрещення, а потім прийняв Євхаристію. Може, коли він уперше приймав Тіло Господнє, його уста теж тремтіли. Адже дуже живою була його віра в те, що Господь у цю мить на його устах, що приходить у його серце, що він стоїть перед незбагненною, приголомшливою та величною тайною – misterium tremendum.

Кеноза Христа

Віра дозволить тобі побачити, що твої руки й уста, які приймають Христа, завжди брудні – завжди, навіть тоді, коли ти перебуваєш у стані благодати, що освячує, бо ти завжди є грішником, а руки й вуста грішника завжди негідні й у цьому сенсі брудні. «Я відчуваю себе таким негідним благодати вівтаря, до якого я так сміливо колись підходив», – напише у своїх тюремних записках кардинал С. Вишинський. Адже ти приймаєш Христа тими самими вустами, які можуть убивати словом, адже часто твої уста замість того, щоб благословляти, ранять, стають джерелом зла й нещастя. І ось ці грішні уста стикаються з найвищою святістю Бога. Саме тоді ти пізнаєш таємницю того, що богослов’я називає словом кеноза (від грец. kenow – «спустошую», «позбавляю»).

Євхаристія є кенозою, тобто пониженням, самознищенням Бога-Людини, оскільки Його найвища святість стикається з твоєю гріховністю й твоєю негідністю. Це, однак, не означає, що ти мусиш уникати Євхаристії, адже ти ставатимеш тим гідніший її, чим частіше прийматимеш. Ісус із любов’ю чекає на тебе, Він хоче прийти, щоб змінювати тебе, щоб освячувати, щоб ти ставав щораз то гіднішим Його приходу.

Святий апостол Іван сказав: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1Ів. 1:8). Усі ми грішні й усі негідні приймати Ісуса. Подумай, твої уста брудні, але ти повинен сподіватися, що Євхаристія змиє цей бруд, цю проказу гріха, проказу егоїзму з твоїх уст, із твого серця й твоєї душі. Христос так сильно цього прагне, що хоче, аби це здійснювалося навіть ціною Його самознищення, ціною Його кенози. У світлі віри побачиш, наскільки Євхаристія є самознищенням Христа. Він понижується вже тільки тому, що приховує Свою велич і Свою людську природу під видом частки матерії – хліба й вина. Він понижується, позбавляючи Себе належної Йому пошани та чести. А коли ти приходиш до Нього із грішними руками, з грішними устами й грішним серцем, – це побільшує Його кенозу.

Попередній запис

Очікування на Євхаристію

Може, ти дивуєшся, що Євхаристія чи таїнство покаяння не перемінюють тебе, не дають помітних результатів, але ж благодать потребує відкритости ... Читати далі

Наступний запис

Стосунок до Божого слова як до об’єкта і до суб’єкта

Наш стосунок до тексту може бути двояким: як до об’єкта (коли він є для нас об’єктом дослідження або матеріалом для ... Читати далі