Тепер ми підійшли до питання про те, як помножити віру. Ісус сказав Своїм учням: «А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Лк. 17:6-10).
Мені завжди здавалося незрозумілим, чому Ісус від розмови про віру як сім’ю відразу перейшов до ролі раба в його взаєминах з хазяїном. На перший погляд може здатися, що Ісус непослідовний, але я знав, що цього бути не може. Потім одного разу Святий Дух розплющив мені очі на цей уривок.
По-перше, Він каже, що віра приходить до нас у вигляді маленької зернини. Насіння зазвичай буває маленького розміру, але усередині нього є потенціал, який дозволяє їм вирости у величезне дерево. Тому недостатньо тільки посадити зерно, щоб воно виконало своє призначення, за ним треба доглядати. У другій частині Його відповіді міститься ключ до зростання із зернини величезного плодоносного дерева віри. Іншими словами, такої віри, яка вирве з коренем дерево і увергне його в море, пересуне, якщо потрібно, гори, і введе нас у присутність Божу!
Навіщо слуга оре або пасе стада свого пана? Мета його служіння полягає в забезпеченні пана їжею. Ісус запитує ось про що: чи може раб, що оре чи пасе, повернутися до пана і не завершити свою працю, поставивши йому на стіл їжу? Щоб досягти успіху у своїй праці він повинен завершити усе, що мав зробити. Незавершені справи можна порівняти з посівом зерна в ґрунт, поливанням його і удобрення, і напередодні його дозрівання знищенням через зневагу або неуважність.
Ісус говорить про наш послух Йому. Він є наш Пан, а ми Його слуги, працюючі на полях. Якщо ми хочемо бачити, як насіння віри зробить плоди, тоді ми маємо бути слухняними рабами в усьому, що нам доручили зробити. Зверніть увагу на Його слова: «Так і ви, коли зробите все вам наказане». Ці слова підтверджують, що Він говорить про наш послух, і саме в цьому полягає ключ до множення нашої віри.
Неповний послух = непослух
Недостатньо слухатися частково або почати коритися, а потім відступити. Цієї помилки припускалися багато біблійних персонажів. Один конкретний приклад тому – цар Саул. Бог йому ясно повелів піти і повністю знищити амалікитян. Він повинен був убити усіх чоловіків, жінок і дітей, а також знищити усіх тварин. Ніщо дихаюче не мало залишитися в живих. Саул не відмовлявся виконати те, що йому веліли. Дуже часто ми називаємо непослухом тільки явний, видимий і відвертий заколот. Проте це зовсім не так. Саул не демонстрував нам такої поведінки, коли він щось обіцяв, а потім передумав і порушив обіцянку. Багато хто з нас під непослухом має на увазі саме таку поведінку. Не було і такого, щоб Саул визнав важливість цього веління, але потім забув або знехтував ним. Багато хто з нас визнав би подібний вчинок непослухом, але виправдали б його добрими намірами порушника. Швидше за все, багато і навіть усі погодяться з тим, що представлені нами варіанти поведінки можна назвати непослухом, але давайте все ж повернемося до Саула.
Він швидко зібрав своїх воїнів і напав на амалікитян. Він убив усіх чоловіків, жінок і дітей. Саул і його воїни знищили своїми мечами тисячі людей. Але царя амалікитян Саул все ж пощадив. Чому? Гадаю, він підкорився вимогам свого часу. Якщо ви підкорили народ і узяли живим його царя, ви можете зробити його рабом у своєму палаці і таким чином отримуєте живий трофей.
Саул також знищив тисячі тварин. Але кращих овець, биків та іншу живність він зберіг і віддав своєму народу, щоб вони могли принести тварин у жертву Богові і виконати наказаний закон. Уявіть, як усе це виглядало в очах народу. Коли вони приносили тих тварин у жертву Богові Єгові, вони думали: «Який у нас благочестивий цар, він завжди ставить Господа на перше місце».
Але Бог поставився до цього інакше. Він сказав Самуїлу: «Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав» (1Сам. 15:11). Саул убив десятки тисяч, але одного пощадив. Він виконав 99,9 відсотків того, що йому веліли зробити. Багато хто з нас побачив би в його справах послух, а Бог побачив непослух. Більше того, трохи нижче в тексті Біблії Бог вустами пророка називає його вчинок непокорою. Таким чином, ми бачимо, що частковий послух в очах Божих – це непослух. Насправді майже повний послух, навіть на 99,9 відсотків, не вважається покорою, але, швидше, непокорою. Як часто ми чуємо наступні заперечення: «Чому Ти не дивишся на те, що я зробив? Ти концентруєшся тільки на тому, чого я не зробив!» Саул теж міг би сказати таке. І хоча усе це цілком в’яжеться з людськими міркуваннями, з Божественного погляду не в’яжеться ніяк!
