Тепер нам треба поговорити про те, що так часто цікавить багатьох вірних. Як примножити віру? Подібні питання вірні ставлять постійно і, по суті, ці ж питання ставили ще за часів апостолів: «І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!» (Лк. 17:5,6).
Передусім, зверніть увагу на такі Ісусові слова: «Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне». Зерно – це щось дуже маленьке, але усередині нього міститься потенційна можливість розвинутися у величезне дерево. Тому перш ніж перейти до теми розвитку зерна віри у велике плідне дерево, треба запитати, як отримати хоч би зернятко віри? Відповідь на це питання ми отримуємо в наступному вірші: «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17).
Ось так усе просто. Зерно віри приходить від слухання Божого Слова. Зверніть увагу на слова Ісуса – «від слухання». Іноді зерно з’являється після того, як ви прослухали Слово лише одного разу, але найчастіше зерно потрапляє в ґрунт нашого серця в результаті слухання знову і знову. Ось чому багато вірних, що прагнуть Господа, постійно слухають або читають Боже Слово, що містять Його послання. До мене часто приходять люди і кажуть, що перечитують мої книги багато разів або дивляться по кілька разів відеокасети, і тільки тоді щось у них починає прояснюватися. Саме в такі моменти зерно потрапляє в ґрунт їх серця і пускає міцне коріння!
Це настільки просто, що можна усе зіпсувати, якщо почати це ускладнювати. Зерно віри приходить виключно від слухання вимовленого або написаного Слова Божого, натхненного Духом Святим. Як сумно, що сьогодні так багато проповідують, так багато пишуть, але так мало вимовляють Слово Боже. Видавці відмовилися надрукувати мою першу книгу, бо, як вони сказали, у ній надто багато «проповідницького матеріалу». Надто багато Писання, надто багато того, що каже Бог! Гадаю, вони хотіли отримати щось, що задовольняло б людські амбіції або, можливо, навіть тіло.
Усе це дуже сумно, але багато служителів сьогодні поступаються подібним вимогам. У нас тепер є церкви, в яких процес пошуку Бога полегшений. Люди в таких церквах не носять із собою Біблію, бо вона їм не потрібна. Вони слухають невибагливі або розважальні «виступи», які полегшують їм їх нелегкий пошук задоволень і приємного. Коли я роздумую про стан західних церков, усе, що відбувається в них, мені здається дивним у порівнянні з тим, наприклад, що відбувається в Китаї, куди за останні два роки наше служіння переслало п’ятдесят тисяч Біблій керівникам підпільних церков, бо вони відчайдушно жадають Слова Божого. У Китаї Біблій так мало, що очільники церков роздають окремі сторінки Нового Заповіту старійшинам і просять їх завчити напам’ять свій текст, щоб завжди мати можливість говорити Слово Боже, якщо їх Біблії будуть конфісковані владою. Ці люди знають цінність написаного Слова Божого.
Але в західних церквах ми намагаємося розважити людей проповідями, приємними для душі і зручними для тіла, замість того щоб вимовляти Слово Боже, яке спричинить преображення душі і смерть тілесного. Слухаючи приємні для душі розмови, ми можемо сміятися і навіть просльозитися з приводу жалісної історії, але що буде, коли в двері таких шукачів Бога постукає гріх? Чи знайдуть вони в собі сили протистояти йому? Що буде, коли таким людям треба буде пізнати волю Божу в тій або іншій життєвій ситуації, – чи будуть вони знати, як молитися і про що просити? Чи знайдуть вони в собі віру таких людей, які в Євангелії отримували те, що просили? Таких питань множина.
Я радий, що той видавець не узяв мою першу книгу. Інакше він міг би попросити редакторів пом’якшити моє послання, і багато людей, які могли б набути через нього сили, були б цього позбавлені. (До речі, книга з часом була надрукована.) Забавно, що власник видавничого дому звільнив того керівника своєї компанії, який не узяв мою книгу, і найняв на роботу людину, в якої серце було цілком віддане Богові. Новий керівник набрав собі працівників з ревним ставленням до Божих послань на адресу Його народу. Цей новий шеф видавничого дому зв’язався зі мною і попросив дозволу видати мою наступну книгу. Врешті-решт я написав для цього видавництва п’ять книг, і чотири з них стали бестселерами. Але головне міститься в тому, що ми продовжуємо отримувати незліченні свідоцтва про зміни, які відбуваються в житті людей, в їх сім’ях і цілих церквах. Нехай буде Богові уся слава!
Я ділюся усім цим з вами, бо на землі настає «не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова» (Ам. 8:11). В американській церкві, як правило, проповідується дуже мало Слова Божого. Я не кажу, що його немає зовсім, просто нам бракує саме Слова Божого на тлі численних послань, книг, відео- та аудіокасет. Чому відбувається так, що в Африці і Азії люди мають набагато менше можливостей, ніж американці, але отримують від Господа з більшою легкістю, мають більше віри і плодів у своєму житті? Насправді усе дуже просто. Вони чують саме Слово Господнє, а не приємні для душі і тіла послання і не вимоги до життя вірного, складені відповідно до старозавітного закону!
Я обіцяв Богові, що ніколи не підкорятимуся тиску зі сторони і не стану казати людям приємні для їх слуху слова. Я говоритиму те, що Він велів мені сказати. Павло казав: «Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10). Скільки людей почали з положення рабів Христових, а закінчили положенням рабів своїх парафій або слухачів. Тепер вони почувають себе зобов’язаними задовольняти бажання тих, кого вони повинні були б вести за собою. Віра приходить від слухання, а слухання через Слово Христове. Саме Слово Боже кидає зерна або насіння в ґрунт вашого серця. Ми як духовні лідери повинні давати народу Господньому те, чого він дійсно потребує, а не те, що йому, на його думку, необхідно. Ми повинні живити людей істинами вічного Слова Божого, здатного творити їх «та дати спадщину, серед усіх освячених» (Дії 20:32).
Нині з’явилося багато лідерів, які знову проповідують чисте і незмінне Слово Боже. Одні з них колись потрапили в пастку прагнення догодити слуху людей і тепер звільняються від цієї помилки, інші тільки-тільки починають служіння. Вони закликають Божий народ повернутися до Нього! Чому Бог так настійно підкреслює важливість близькості із Собою? Відповідь проста. Він хоче, щоб у вас була віра жити в солодкому єднанні і спілкуванні з Ним, бо без віри ви не зможете мати з Ним єднання. Він сіє у Своїх людей віру Своїм Словом, щоб привернути їх до себе. О, як це прекрасно!
