Бог відповідає на нашу віру

Ми усе отримуємо від Господа через віру. Я виявив істину, згідно якої багато хто в Тілі Христовому не знає про те, що Бог відповідає не на потреби людини, але на її віру! Зупиніться і замисліться над цією заявою! Я можу навести незліченну кількість прикладів з Писання на підтвердження цієї істини, але дозвольте сказати тільки про два з них. По-перше, у певний день Ісус навчав багатьох у присутності фарисеїв і законовчителів у будинку і, як ми читаємо: «Сила Господня готова була вздоровляти їх» (Лк. 5:17).

Мені подобається, як Писання конкретно каже нам, що Божа сила була готова зціляти хворих. Напевно, хоч би один законовчитель, хоча, швидше за все, навіть декілька з них потребували зцілення, проте ніхто цього зцілення не отримав! Чому? Ні в кого з них не було віри для цього.

Але там же перебувала група людей, які принесли із собою паралізованого на носилках, але не могли внести в будинок через велике скупчення народу. Тому вони внесли носилки на дах, розібрали їх і опустили хворого прямо до Ісусових ніг. Потім ми читаємо:

«І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!Каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!…» (Лк. 5:20-26). Ісус побачив віру цих людей. Паралізований разом з тими, хто ніс його на носилках, знав, що Господь відповідає за Свої слова. Швидше за все, вони вже знали слова, які Господь казав Своєму народу: «Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє» (Пс. 103:2,3). Законовчителі, з іншого боку, здивувалися, побачивши зцілення паралізованого, і вони прославили Бога. Проте жоден з них не отримав зцілення. Чому? Бо ми не зможемо нічого отримати, навіть якщо цього дуже хоче Бог, якщо не отримаємо вірою! Бог хотів, щоб і фарисеї зцілилися, але вони не могли зцілитися! Бог відповідає нам, коли ми віримо, і це відбувається, коли ми рухаємося до Нього на підставі того, що Він каже.

У другому випадку до Ісуса прийшла одна гречанка. Вона благала Його зцілити її одержиму дочку. Ісус сказав їй: «Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!» (Mp. 7:27).

Він назвав її, по суті, собакою. Вона могла образитися і, затаївши гіркоту, віддалитися геть. Але вона якимсь чином знала Його характер. Тому вона негайно знайшла, що відповісти: «Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок…» (Mp. 7:28).

Вона знала, що перебуває в присутності Сина Божого, і вірила, що Він є Бог благий і сила Його безмежна. Вона була повна рішучості, бо розуміла, що їй просто треба стояти на своєму і продовжувати просити, і тоді їй не відмовлять. Вона стояла у вірі, тому Ісус сказав їй: «За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!» (Mp. 7:29).

Коли вона повернулася додому, вона знайшла свою дочку цілком здоровою. І в цьому випадку Ісус відповів на її віру, а не на нужду, бо спочатку її прохання було засноване на нужді, але її реакція на Його відповідь була запалена вірою.

Віра – це ключ до отримання всього

Цей принцип застосований до усього в Царстві. Яків досить сміливо стверджує, що коли ми приходимо до Бога в молитвах, ми повинні просити з вірою, анітрохи не сумніваючись, «бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа» (Як. 1:6,7).

Саме так. Прислухайтеся знову до цих слів: «Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа». Замисліться над цим хоч би на хвилину! Подумайте над фразою «що дістане». Це категоричне твердження, що не має на увазі які б то не було виключення! Бог говорить про це твердо і ясно. Він відповідає на віру, і ні на що більше!

Ось чому багато хто не отримує Святого Духа. Вони не просять у вірі. Писання запитує нас: «Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру?» (Гал. 3:2).

Це повністю відповідає тому, про що каже Яків. Ви нічого не отримаєте від Господа, якщо не підійдете до Нього з вірою. Бог хоче, щоб ми знали Його волю, бо нам сказано: «Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня» (Еф. 5:17). І коли ми отримуємо це знання, тоді ми просимо з вірою і повною переконаністю.

Що стосується наближення до Бога, тут використовується той же принцип. Дуже часто вірні наближаються до Господа з надією з’єднатися з Ним. Я не говорю про надію в біблійному розумінні, бо біблійна надія – це тверда упевненість. Я маю на увазі ту надію, яка з сумнівом говорить про те, що «може бути». Вірні часто кидають слова на вітер, сподіваючись, що вони будуть почуті. Таке ставлення – не є віра, і воно не приведе вас у присутність Божу. І знову-таки, у Біблії сказано: «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є» (Євр. 11:6). Коли ви наближаєтеся до Бога, ви повинні вірувати в те, що Він є. Іншими словами, це віра в те, що Він з’явиться до вас, Він почує і відповість!

Яків каже: «Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Як. 1:7,8). Людина з думками, що двояться, наближається до Бога, але сумнівається в тому, що вона перебуває в Його присутності. Вона навіть може засумніватися в тому, що Бог помічає її наближення.

Один із симптомів думок, що двояться, – думки блукаючі. Дозвольте пояснити, що я маю на увазі. Часто на богослужіннях, коли люди виходять вперед після проповіді для молитви, я прошу музикантів припинити гру. Річ у тім, що хоча музика – це лише звуки інструментів, багато хто все ж співає слова знайомих співів і тому не можуть зосередитися на Господові. Яків каже: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас… серця освятіть, двоєдушні!» (Як. 4:8). Як ми можемо шукати Бога, якщо наші думки блукають і ми не можемо зосередитися на Ньому? Ви можете уявити, що ви підходите до друга в такому настрої?

Люди дуже легко відволікаються на стороннє, бо сподіваються, що з’єднаються з Ним, коли підійдуть ближче. Ні, треба раніше повірити, що Він є, ви повинні повірити, що Він є тут. Вам треба повірити, що Він слухає вас і відповість вам. Він заслуговує на вашу безроздільну увагу. Віра надасть вам упевненості в тому, що Він дуже уважно вас слухає, бо Він це обіцяв, як ви це знаєте, і Він брехати не може. Якщо ви наблизитеся до Нього, Він, у свою чергу, теж наблизиться до вас. О, абсолютно неможливо стримати сердечного хвилювання в цей момент! Якому дивовижному Богові ми служимо! Він відповість нам, якщо ми наблизимося до Нього з вірою!

Попередній запис

Догодити вірою

Бог не відповідає на наші потреби. Він відповідає на нашу віру! За довгі роки я зустрічав багатьох щирих вірних, які ... Читати далі

Наступний запис

Як набути віру?

Настанова апостолам, Джеймс Тіссо Тепер нам треба поговорити про те, що так часто цікавить багатьох вірних. ... Читати далі