Три рівні взаємин

У наведених вище уривках з Писання Ісус сказав учням, що Він хотів би відкрити їм багато що, але вони доки не можуть це вмістити. Вони були не в змозі зрозуміти і засвоїти глибинні поняття Божі своїм природним розумом.

Згадайте, після того як Ісус воскрес з мертвих, Він явився десяти учням, але Хоми в той момент серед них не було. Почувши від інших свідоцтво про з’явлення живого Ісуса, Хома сказав: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!» (Ів. 20:25).

Потім Ісус з’явився для них усіх. Він тут же попросив Хому вкласти пальці в руки Його, і руки в ребра Його і повірити, тоді Хома закричав: «Господь мій і Бог мій!» І тоді Ісус сказав Хомі щось, чого я довго зрозуміти не міг: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» (Ів. 20:29).

Мені здавалося, що Ісус обійшовся досить жорстко з Хомою, бо не дав йому жодної надії, не дивлячись на те, що Хома вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» Проте я міркував неправильно унаслідок свого невідання і помилкових міркувань.

Пізніше Дух Святий вніс ясність у те, що сказав Ісус. Він не обійшовся з Хомою суворо, швидше Він просто констатував певні факти. Ісус просто сказав, що люди, які знають Його завдяки фізичному сприйняттю, ніколи не зможуть глибоко пізнати Його, на відміну від тих, хто пізнає Його своїм духом. Саме тому Він назвав останніх блаженними.

Подивіться на апостола Павла. Він ніколи не ходив з Ісусом, як Петро та інші учні. Він пізнав Ісуса за одкровенням Духа Святого. Він писав: «Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса ХристаКоли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров’ю, і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск» (Гал. 1:11-17).

З часом Павло зміг досягти таких глибин у своїх взаєминах з Господом, яких не досягли інші апостоли. Петро у своїх посланнях навіть згадує цей факт: «А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою» (2Пет. 3:15,16).

Ось так! Петро ходив із Самим Учителем впродовж трьох з половиною років, а Павло Його не знав під час Його земного служіння, та все ж Павло ділиться таким проникливим розумінням природи Христа і Його шляхів, що навіть Петру усе це здається важким для розуміння. Чому? Бо, швидше за все, Петро живився своїми спогадами про те, що робив і говорив Ісус, і це заважало йому перейти на глибший рівень близькості з Ісусом. Ось чому Ісус сказав: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди».

Ще один приклад, який якоюсь мірою допоможе нам відповісти на це питання. Будь ласка, зрозумійте мене правильно, цей приклад не можна розглядати як першооснову, і ми беремо його тільки для пояснення. Уявіть собі людей, які познайомилися і закохалися один в одного через інтернет, жодного разу не побачившись у реальності. Таке відбувається часто, і цей взаємний потяг може перерости в любов міцнішу, ніж навіть взаємини людей, які познайомилися традиційним способом.

Ця любов через мережу може бути настільки сильною, що здатна навіть зруйнувати шлюб. Я згадую один вечір, коли після богослужіння я побачив молодого чоловіка з двома маленькими дітьми. Мені здалося, що в нього тяжкість на душі. Я підійшов до нього і запитав, чи усе в нього гаразд.

Він сказав: «Ні, моя дружина пішла від мене до одного чоловіка, з яким вона познайомилася через Інтернет».

Далі він розповів, що вона залишила не лише його, свого чоловіка, але і шістьох дітей, які народилися в них у шлюбі, заради чоловіка, якого ніколи в очі не бачила. Вони закохалися один в одного через спілкування в Інтернеті, і почуття виявилося таким сильним, що вона залишила навіть своїх дітей.

Але повернемося до позитивного. У результаті довгих спостережень я помітив, що люди, які закохалися через листування або на відстані, іноді досягають набагато глибшого рівня близькості, ніж ті, які зустрічалися особисто. Причина цього полягає в тому, що вони дістають можливість перейти межі фізичного і торкнутися душі один одного. Дуже часто, коли люди зустрічаються особисто, вони відволікаються на зовнішні чинники, і краса чи інші зовнішні прояви засліплюють їх і не дозволяють побачити істинну природу іншої людини.

Як я сказав у попередньому розділі, спілкування буває трьох рівнів – вербальне спілкування, спілкування через спільну діяльність і духовне спілкування. У взаєминах або в пізнанні один одного також є три рівні. Нижчий рівень – це фізичний або природний. На жаль, саме цей рівень часто підштовхує багатьох до укладання шлюбу, і коли фізичний аспект втрачає свою привабливість, людей вже ніщо не зв’язує один з одним. Чоловік найчастіше йде у свої захоплення, наприклад у спорт, служіння і т. д., а жінка захоплюється магазинами, спілкуванням з друзями, служінням та ін. Усе це дуже сумно.

Далі слідує душевний або особистий рівень. Це той рівень, який тісно зв’язав Давида з Йонатаном. Ми читаємо: «Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою» (1Сам. 18:1). Давид, оплакуючи свого друга, голосив: «Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!» (2Сам. 1:26). У стосунках з Йонатаном у Давида не було жодних збочень, між ними також не було жодного фізичного потягу, але вони досягли найбільш глибокого рівня душевної прихильності, а це сильніше, ніж фізична прихильність. Давид підтвердив це, заявивши, що любов Йонатана означала для нього більше, ніж любов жінки. Їх пізнання один одного проходило на більш високому рівні, на рівні душі. Розуміння того, що цей рівень душевних стосунків вищий, ніж фізичний, пояснює той факт, чому люди можуть залишити сім’ю заради тих, з ким познайомилися по телефону, через листування або Інтернет.

Проте найвищим рівнем пізнання один одного є духовний рівень. Ось що каже про це Павло: «Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам» (1Кор. 2:11,12).

Саме на духовному рівні Павло пізнав Ісуса. І хоча Петро теж знав Його на цьому рівні, швидше за все, він часто повертався назад, до спогадів того часу, коли вони ходили разом з Ісусом в тілі. З цієї причини Павло робить дуже ясну заяву: «Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!» (2Кор. 5:16).

Якщо ми хочемо пізнати Бога близько і по-справжньому, нам слід зрозуміти, що Він дав нам найбільше благословення, яке полягає в Його одкровенні для нас не за тілом, але за Духом. Саме так! Сподіваюся, ви відчуваєте таке ж хвилювання, що і я. Якому дивовижному Господові ми служимо! Він пристрасно бажає відкритися нам найглибшим чином. Саме Він першим забажав цієї близькості з нами. Чи рветься тепер ваше серце до ще більшого пізнання Господа?

Попередній запис

Інший, такий як Я

Таємна вечеря, Рембрандт ван Рейн Перед Своїм вознесінням Ісус сказав учням: «Якщо Ви Мене любите, Мої ... Читати далі

Наступний запис

Догодити вірою

Бог не відповідає на наші потреби. Він відповідає на нашу віру! За довгі роки я зустрічав багатьох щирих вірних, які ... Читати далі