Природа тлумачення

Книгу Буття легко читати, проте нелегко зрозуміти. Папська Біблійна Комісія у своєму обширному документі Тлумачення Біблії в Церкві (листопад 1993 року) неодноразово наголошує на цьому. Розпочинає з того, що «таке вивчення ніколи не вичерпається; кожна епоха у свій спосіб повинна знову намагатися зрозуміти священні книги». А згодом додає: «Тлумачення біблійних текстів продовжує і досі викликати живе зацікавлення та ставати причиною жвавих дискусій». З цього можна зробити висновок, що перед тим, як обирати найкращий спосіб прочитання Буття, варто дослідити певні відмінності стосовно можливих способів тлумачення цього тексту.

По-перше, як частина збірки текстів Святого Письма, Книга Буття стверджує, що володіє божественним об’явленням крізь свої слова. Церква у своїй учительній ролі намагається зрозуміти та точно визначити, що ж саме є суттю об’явленої правди. А це не те саме, що ствердження історичного, наукового чи літературного значення як правдивого, а лише передача релігійного послання для нашого спасення та святости. Подібне тлумачення в Церкві може мати багато форм: від богословських суперечок щодо доктрин, які ґрунтуються на словах Буття через благочестиві та духовні роздуми про текст для напучення віруючих, – до літургійних прокламацій уривків із Буття під час Євхаристії чи в молитві, використання, що часто включає моральні настанови (проповідь) та наголошує на деяких уривках більше, ніж на інших (напр., загальновідоме наголошування на Авраамі як на «батькові у вірі»).

По-друге, є критичні дослідження тексту. Вони містять такі важливі аспекти, як-от:

  1. Яким чином можна відтворити чи дізнатись щось про інтелектуальний та культурний аспект світу, що існував три тисячі років тому?
  2. Як можна відрізнити ідеологію, упередженість стародавніх авторів від їх записів історичних подій?
  3. Оскільки слова написані людською мовою, як вийти за рамки сучасного розуміння слів та наших упереджень?
  4. Як можна дійти до історичних фактів, які мали місце так давно?
  5. Хіба не церковне прочитання Книги Буття вплинуло на наше християнське її розуміння так, що ми тепер не в змозі дізнатись про початкове значення тексту?

Який із двох способів реконструкції значення текстів кращий: чи спосіб що його використовує віруючий у своїй молитві, чи той, який вживає університетський професор? Церковна традиція задіює як духовний, так і науковий методи прочитання значення Буття. Методи ці передбачають різні підходи та короткотермінові цілі, маючи, однак, спільну кінцеву мету – зробити зрозумілішим для нас зараз те, що було сказано, і те, що є цінним у Бутті зараз. Це означає, що тлумачі зацікавлені відновити те, що хотіли сказати автори Біблії та пояснити значущість тексту вірним, що мають сучасний спосіб мислення. Аби продемонструвати багате різноманіття тлумачень Буття, можна проглянути: 1) ранні єврейські прочитання тексту в біблійний період, 2) ранні та середньовічні підходи, 3) сучасні критичні методи.

Ранні єврейські прочитання Книги Буття

Тлумачення Біблії було надзвичайно популярним у єврейському світі з 100 року до Р. Хр. до 100 року по Р. Хр. Про це можна було б написати цілу книгу. Книга Буття повсюди й повсякчас притягувала багато уваги, проте за усім цим стояла вже добре усталена історія навчання та передавання Тори базована на традиціях священних текстів. Найліпше свідчення цьому – те, що Книга Буття була відомою авторам решти книг Біблії або принаймні традиції, що стояли за наявними оповідями, були знаними і на них посилались. Перша глава Книги пророка Софонії, наприклад, містить інформацію про порядок днів створення світу в Бутті навіть коли стверджує про них, як про незавершену дію, а Псалом 8, здається, віддзеркалює богослов’я Буття 1-2. Отже, пізніші тлумачі рухались поза межами простого повторення тексту Буття. Це випливає з трактувань, якими ми володіємо.

(а) Апокрифічні книги. Починаючи з II століття до Р. Хр. було створено низку книг, що єднали Книгу Буття зі звичаями, та подекуди месіянськими сподіваннями юдаїзму Другого Храму. Книга Ювілеїв (II-І ст. до Р. Хр.) переповідає оповіді Книги Буття, щоби показати, що патріярхи сумлінно дотримувались Закону Мойсея. Возвеличує їхні дії та ганьбить будь-яку цінність контактів з неєвреями (розуміємо, що мають на увазі еліністичнихих греків). Заповіти XII патріярхів (І століття до Р. Хр. з багатьма пізнішими додатками) розлого описують події Книги Буття, що пов’язані з дванадцятьма синами Якова, особливо в Бут. 49. Апокрифічні писання також виразно підкреслюють важливість ретельного дотримання єврейського Закону, а також вносять нові апокаліптичні та месіянські додатки. У Книзі Еноха (І ст. до Р. Хр. – III ст. по Р. Хр.), основаній на Бутті 5:18-24, у моралістичній проповіді та низці апокаліптичних попереджень наведено завбачення патріярха Еноха про те, що буде в кінці часів. У Житії Адама та Єви (І ст. по Р. Хр.) розповідається про все, що люди завжди хотіли знати про приховане життя першої пари, але боялись запитати. Дві останні книги подано у формі мідрашу, тобто вони тлумачать древні тексти, ніби написані для сучасности.

(б) Кумранські рукописи. Серед рукописів Мертвого моря з Кумранських печер є декілька, що пов’язані з Книгою Буття. Це вказує на те, що кумранська громада була дуже зацікавлена у висвітленні різноманітних питань, основаних на таємницях, що приховані в книзі. Спочатку фрагменти єврейських текстів Буття було знайдено в печерах № 1, 2, 6 та 8, жоден з них, одначе, не був повним. Копій Книги Ювілеїв також було багато, знайдено їх у печерах № 1, 2, 3 та 11. Інша праця в мідрашу, знайдена в печері № 1, – Апокриф Книги Буття, що містив невеликі уривки Буття 1-11 та багато додатків до історії про Авраама.

(в) Філон Олександрійський. Філон, єврей з Олександрії, що в Єгипті, став великим поборником законности та правдивости єврейського Закону серед еліністичної діаспори євреїв. Він жив у період між 20 р. до Р. Хр. та 40 р. н.е. й дуже багато писав. Філон Олександрійський був надзвичайно обізнаним у грецькій філософській думці та показував Мойсея та оповіді й закони П’ятикнижжя в категоріях, переконливих для грецького способу мислення. Одна з основних його робіт – праця під назвою Виклад закону, написана в дев’яти трактатах, п’ять з яких є обговоренням Буття: Про створення світу, Про Авраама, Про Ісака, Про Якова, Про Йосипа. Патріярхи представлені як зразки, щоб продемонструвати, як потрібно жити згідно із Законом. Філософ повернувся до тлумачення значення Книги Буття в розширених трактатах Алегорія єврейського закону. Праці ці надихають. Він також написав велику працю Питання та відповіді про Буття й Вихід, в якій пояснює окремі вірші спочатку буквально, а тоді алегорично та з містичного погляду. Філон поступово втратив значення для єврейської традиції, але мав дуже великий вплив на тлумачів ранньої Церкви, які не лише користувались його методом, а й самими його алегоріями.

(г) Йосип Флавій. Йосип був високоосвіченим єврейським лідером повстання проти Риму 66 року по Р. Хр. Полонений, він зумів зберегти життя, пообіцявши вести хроніку римської війни проти євреїв. Згодом написав повну історію євреїв під назвою Юдейські старожитності. Загалом це досить вільне переповідання Біблії, із посиланням на велику кількість джерел. Дослідження його методу трактування Книги Буття вказує на те, що він, наприклад, розтягував оповіді про визначні події, щоби наголосити їх значущість, проте так само часто подавав стислу оповідь таких важливих глав, як створення світу, ймовірно, через те, що не надавав їм особливого значення. У решті глав він досить близько дотримується тексту. Це наштовхує на думку, що Йосип Флавій ретельно підбирав, яким чином оповідати про основний сюжет книги загалом, одночасно вимальовуючи окремі настанови, які хотів виділити для сучасного. Однак це вказує на те, що він вважав, що довільно може змінювати форму тексту, не подаючи при цьому неправильного значення.

Попередній запис

Основні літературні та богословські теми

Що люди шукають у Книзі Буття? Незважаючи на те, що Книга Буття оповідає про ранню історію світу та предків Ізраїлю, ... Читати далі

Наступний запис

Як Книгу Буття прочитує Церква

Буття й формування Нового Заповіту Усі документи Нового Заповіту засвідчують, що в апостольський період було переконання, що Ісус жив відповідно ... Читати далі