Я вірю, що Святий Дух – одна з найбільш відкинутих осіб нині в церкві.
Тепер ми підійшли до теми, яку я давно хотів обговорити: як Господь наближає нас до Себе. Передусім дозвольте мені повторити ще раз: Він бажає мати близьке з вами спілкування більшою мірою, ніж ви з Ним. Згадайте слова Мойсеєві: «Бо Господь Заздрісний [Він ревно ставиться до Своїх взаємин з тобою]» (Вих. 34:14).
Нещодавно я занурився в молитовні роздуми і не встиг я опам’ятатися, як вигукнув: «Господи, якщо я не зможу мати тісних стосунків з Тобою тут, на Землі, тоді, будь ласка, забери мене до Себе на небеса!» Коли я вимовив ці слова, у мене трохи затремтіли коліна. Я розумів, що сказав ці слова від щирого серця, але майже відразу ж мій розум стривожився: «Що ти кажеш таке?» Моя розсудливість стала запитувати, а чи маю я право просити про такі речі.
Через декілька годин я сів на літак, влаштувався зручніше в кріслі і витягнув із сумки Біблію. Перший же вірш, який впав мені в очі, був наступний: «До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу» (Пс. 28:1).
Я ледь не підскочив у кріслі. Невже Біблія відкрилася на цій сторінці випадково? Цей вірш говорив точно про те, про що я лише кілька годин тому звертався до Господа. Я зрозумів, що це було слово до мене від Господа.
Давид каже, якщо Бог не звертається до нас, ми не кращі за грішника, який вирушає в пекло. Я завжди ношу із собою сучасний переклад Біблії, тому я заглянув і туди, і він повністю відповідав тому, про що я молився того ранку. Там було написано: «Бо якщо Ти мовчиш, мені краще здатися і померти». Саме про це я кричав того ранку до Господа. Я стільки разів читав цей вірш, але ніколи не бачив його в подібному світлі.
Я зрозумів, що молився відповідно до Божої волі за водійством Духа Святого. Це послужило мені також підтвердженням того, що Бог бажає розмовляти з нами, швидше, Він хоче мати з нами дуже тісні взаємини. Ось один з моїх улюблених віршів з Біблії, написаний Давидом: «За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого» (Пс. 27:8).
Ви чуєте томління серця Божого? Він запрошує кожного з нас, кажучи: «Наблизьтеся до Мене, Я хочу спілкуватися з вами, Я хочу поділитися з вами сокровенним Мого серця і показати вам велике і недоступне, чого ви не знаєте!» Це має статися в житті кожного вірного. Наблизьтеся до Господа, і якщо ви наближатиметеся, Він гарантує, що і Сам до вас наблизиться. Ми, а не Він, ми самі визначаємо рівень нашої з Ним близькості. Він вже відкрив двері, які ведуть у Його особисті оселі. Він чекає, Він кличе нас до Себе. Від нас залежить, чи дамо ми відповідь, і чим ближче ми підходитимемо до Нього, тим більше Він відкриє нам Себе і Свої бажання. Але давайте ще раз подивимося на слова Якова, написані ним трохи раніше за це велике запрошення: «Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?» (Як. 4:5).
Він пристрасно бажає близькості з нами, до ревнощів. У попередніх розділах ми показали, що Він не стане ділити нас з хтивими бажаннями цього світу. З цієї причини Яків каже: «Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:4). У приклад можна навести дружину, яка заявляє своєму невірному чоловікові: «Ти не зможеш жити і зі мною, і зі своєю коханкою, тому вибирай! Якщо ти вибереш її, значить, ти відмовляєшся від мене, і тоді я піду!» Те ж саме з Господом, Він не ділитиме вас зі світом. Він бажає стати єдиною любов’ю в нашому серці, інакше Він не стане розкриватися перед нами.
Дух, Який любить до заздрощів
Раніше ми обговорювали виключно Його почуття стосовно нас. Але тепер нам треба зосередитися на слові Дух. Цікаво, що в Писанні сказано: «Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває». Зверніть увагу, там не сказано, що «жадає аж до заздрости Ісус, що в нас пробуває». Ісуса тут, на Землі, немає, Він сидить праворуч від Його Величі на небесах, і перебуває Він там практично дві тисячі років. У день, коли Ісус вознісся, ангели звернулися до Його учнів із словами: «Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дії 1:11). Він був фізично піднятий у небо на хмарі, і нам обіцяно, то Він повернеться до нас так само.
Будь ласка, зрозумійте мене правильно. Наш Спаситель Ісус Христос дійсно любить нас до заздрощів, але з нами перебуває Той, Хто зійшов до нас незабаром після вознесіння Ісуса. Це Дух Святий, і Він є конкретна божественна особа, про Яку йде мова у вірші. Проте люди, що закликають ім’я Ісуса, багато в чому ігнорують Його. По суті, я думаю, що Святий Дух – це одна з найбільш знехтуваних осіб у церкві. Самі подумайте: чи можливо їхати машиною з людиною впродовж двадцяти хвилин і не сказати їй ні слова за весь час поїздки? Але наскільки часто ми поступаємо зі Святим Духом саме таким чином! Ми плануємо свій день, слухаємо християнську музику або радіо під час поїздки і часто навіть не замислюємося про те, що Він перебуває поряд з нами. Ми не думаємо про Його присутність з нами удома, на роботі і в інших місцях, де ми буваємо. Але якщо нас запитати про Нього, ми обов’язково визнаємо факт Його існування і Його перебування в нашому серці.
