Тепер перейдемо до теми близнюків сили Царства. Це Страх Господній і Упокорювання. Пам’ятайте, у попередніх розділах ми з’ясували, що страх Господній – це початок шляху близького пізнання Бога, проте те ж саме можна сказати і про упокорювання. У Псалмах сказано: «Він [Бог] провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї» (Пс. 25:9).
Бог показує Свої шляхи лагідним, тобто упокореним. Трохи нижче ми читаємо: «Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати» (Пс. 25:12).
По суті, люди, які бояться Господа, дійсно упокорені, а істинно упокорені люди дійсно бояться Бога. Згадайте, що Мойсей знав шляхи Господні, а ізраїльтяни знали Бога тільки за Його відповідями на молитви, тобто в Його справах. Мойсей боявся Господа і був дуже лагідним.
Бачите зв’язок між цими поняттями? Ізраїлю бракувало страху Господнього (див. Втор. 5:29), а також упокорювання (ми це бачили у випадку з Ісусом Навином і Калевом).
Псалом сполучає страх Божий з упокорюванням майже нерозривними узами. Ми постійно бачимо це в Писанні. Ось один з таких прикладів: «Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде» (Пр. 15:33).
У царстві пітьми теж є свої близнюки сили. Вони є повною протилежністю Страху Господньому і Упокорюванню. Це Нарікання і Гординя. Ми бачимо, як у Приповістях ці пари протиставляються один одному. «Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя. Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них» (Пр. 22:4,5).
Ви бачите, що страх Господній і упокорювання знову пов’язані між собою і протиставлені гордині і невдоволенню. Ісус гамував Себе більше ніж будь-хто з людей або ангелів. Тому Він був звеличений вище за всяке ім’я (див. Фил. 2:8,9). Окрім інших чеснот, Він мав радість у страху Господньому, тому присутність у Ньому і на Ньому Духа Святого було без міри (див. Іс. 11:2,3; Ін. 3:34).
На противагу цьому Люцифер, який був помазаним херувимом, але потім став усім відомим сатаною, звеличив сам себе через гордість і став бунтівником більш ніж будь-хто інший до або після нього. Тому він був скинутий «до шеолу, до найглибшого гробу» (див. Єз. 28:14-17; Іс. 14:12-15).
Пам’ятайте, у Писанні постійно говориться про те, що житло Бога на небесах, а місце перебування демонічних сил – у найнижчих сферах. Всюди в Писанні можна знайти місця, де гордість і нарікання асоціюються з пеклом, а упокорювання і страх Господній – з висотами. Піднестися на висоти – означає перебувати в близькому спілкуванні з Богом!
Кого Бог вибирає
Бог гордим і невдоволеним противиться (див. Як. 4:6), але Його притягають люди, які бояться Його, – тобто дійсно упокорені люди. У Старому Заповіті були люди, які служили і поклонялися Йому, як наказувало Писання. Вони приносили Йому в жертву ягнят і биків, не забували і хлібне приношення. Проте Бог сказав, що в Його очах їх жертвопринесення були подібні до вбивства людини, їх приношення порівнянні з принесенням у жертву свинячої крові, а їх паління, які символізують хвалу і молитви, були подібні до ідолопоклонства! І Він пояснив, чому: «За те, що Я кликав і ніхто відповіді не давав, говорив Я й не чули вони, та чинили лихе в Моїх очах, і вибрали те, чого Я не жадав!…» (Іс. 66:4).
Але чому вони не догодили Богові? Бо їх жертви не супроводжувалися послухом (див 1Сам. 15:22). Іншими словами, Богові неугодні будь-які форми поклоніння, в яких немає страху Господнього.
Господь строго засудив таких «прихильників». Уявляєте, який шок вони пережили? Вони думали, що догодили Йому своїм служінням, проте виявили, що їх поклоніння викликає в Ньому лише почуття відрази. Проте Бог ніколи не вириває посаджене серед Свого народу, якщо Він не має наміру наново насаджувати. Він ніколи нічого не руйнує у Своєму народі, якщо не збирається будувати. Тому Він тут же пояснює, що Його притягає в людині: «І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом» (Іс. 66:2).
Єврейське слово дивлюсь (у значенні «Високо цінувати») – це nabat. Стронг визначає це слово, як «уважно дивитися, піклуватися, відчуваючи при цьому почуття задоволення і доброзичливості». Тобто, по суті, Бог каже: «Це людина, на яку Я дивлюся з пильною увагою та із задоволенням, до неї Я відчуваю прихильність». Іншими словами, Він каже: «Мені подобається ця людина, Я хочу привернути її до Себе».
Томмі Тінні, сучасний автор і учитель, написав, як я вважаю, одну з найбільших книг нашого часу. Вона називається «The God Chasers». Він прекрасно описав серця тих, хто любить Бога. Одна справа шукати Бога, і зовсім інша – коли Бог шукає тебе! Проте Бог у цьому вірші дійсно говорить про те, що Він бажає мати з такими людьми спілкування.
Згадайте Давида. Бог повелів головному пророкові Ізраїлю, Самуїлу, піти до Єссея, незважаючи на його небажання, тому що Самуїл боявся гніву Саулового. Бог велів йому вирушити, бо Він хотів привернути до Себе одного з синів Єссеївих. Самуїл побачив усіх семеро старших синів і, нарешті, Господь каже йому: «Ні, Самуїле, Я вибрав не старших братів, а маленького і рудого, який зараз на полі пасе овець, саме його Я хочу придбати для Себе» (парафраз автора).
Але чому Бог побажав Давида, а не старших братів або когось з інших чоловіків Ізраїлю? Відповідь можна знайти в попередньому вірші. Бог бажає мати тісне спілкування з упокореними і розбитими духом і з тими, хто тремтить перед Словом Його. Розбитий дух означає готовність миттєво покаятися і підкоритися авторитету і владі Божій. Ще один англійський переклад цього біблійного вірша звучить так: «Мені угодна людина, яка смирна і готова до покаяння, хто боїться Мене і кориться Мені». Розбитий дух – це ще одна форма упокорювання і страху Господнього. Отже, по суті, Він каже нам, що шукає покірливих людей, які бояться Його, тих, хто ходить у чеснотах близнюків сил Царства – страху Господнього і упокорювання. От чому в Біблії сказано: «З насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає» (Пр. 3:34).
І в іншому місці: «Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе… Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет» (Пс. 31:20,21).
Ось чому в Новому Заповіті нам повелівають мати «покору один до одного» (1Пет. 5:5) і «в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання» (1Пет. 1:17). Бог Дух Святий закликає через Петра вірних увійти до солодкого спілкування з Ним, бо саме до цього спілкування з дорогими Йому дітьми прагне Його серце.
Вибір за нами. Бог проклав для нас шлях, для того, щоб ми прийшли до Нього! Він також дав нам достатньо благодаті, щоб ми могли зробити це. Якому дивовижному Богові і Отцю ми служимо! Тепер нам пора почути заклик і відповісти на нього, і прийти в Його внутрішні оселі, де Він виявляє Себе. У наступних розділах ми обговоримо, як Він робить це насправді.
