Щоб наша віра стала міцною, її треба випробовувати, треба перепускати через горно досвіду, через багато іспитів і буревіїв. Поверхова віра, що спирається лише на виховання, почуття і певні звичаї, не витримує труднощів. Випробовуючи людину, Бог хоче, позбавити її того, що складало тільки риштовання віри, що не було справжнім припаданням до Христа, намаганням спертися на Нього і довіритися Йому.
Справжня віра – це віра, позбавлена будь-яких природних риштовань, таких як розуміння, відчуття, чуттєвий досвід або уява; це спирання лише на Бога і Його слово. Бог не хоче, щоб ти покладався на свою практику, свої почуття чи досвід. Тому Він допускає різні випробовування твоєї віри, залежні від того, на чому, окрім Бога, твоя віра спирається. Якщо вона спирається на природне розуміння, то має згаснути вся ясність розуму, щоб те, у що ти вірив, здалося тобі позбавленим сенсу. Якщо у своїй вірі ти спирався на людей, то в певну мить це повинно похитнутися, впасти. Якщо вона спиралася на почуття, на задоволення і радість, що походять з молитви чи релігійної практики, то не треба дивуватися, що настане час духовної сухости й знеохочення до цих практик. Ти маєш пройти крізь ці болісні очищення, щоб осягнути віру чисту, правдиву, а з часом і справжнє споглядання Бога.
Очікування Бога
Ставлячи людину у важкі ситуації, Бог провокує, щоб вона виявила свою віру. Такі ситуації, даючи нам усвідомлення власної немочі, можуть поглиблювати нашу тугу за Богом. Бог не хоче приходити до нас непроханим. Любов хоче бути очікуваною, якщо вона не очікувана, це значить, що її нехтують. У цьому сенсі віра є очікуванням. Сила твого очікування Бога є свідченням віри в Його силу і Його любов. Нашого чекання Бога не може бути достатньо. Маємо щораз більше чекати на Того, хто хоче до нас прийти і хоче, щоб ми Його прийняли. Це відбувається завдяки твоїм спробам, але передовсім завдяки Його благодаті, під дією якої твоя туга за Ним зростає і поглиблюється. Господь має Свої шляхи для оживлення твого очікування на Його прихід і благодать.
Такі способи можна поділити на дві категорії. Господь може пробудити в наших серцях прагнення Його приходу, наприклад, із допомогою творчого неспокою чи дуже сильної потреби. Тоді віра виявлятиметься в потребі Бога, а її зростання – в очікуванні і жаданні Його. Іншим разом Він може допустити чи вчинити так, що тобі доведеться проходити різні випробування віри, з якими ти не будеш здатний дати ради сам. Це можуть бути проблеми морального плану, наприклад, гріхи, в які впадаєш, сімейні проблеми: подружжя, що розпадається, син, який п’є чи не живе в шлюбі або не вірує. Це також можуть бути проблеми із твоїм здоров’ям чи здоров’ям когось із твоїх близьких. У такі моменти ти виразно відчуваєш, що не можеш сам дати собі з цим ради, що в тобі народжується відчай, і саме тоді ти найбільше жадаєш і чекаєш Його приходу. Це дарована тобі можливість зміцнити й поглибити свою віру. Всі труднощі й проблеми, які Господь допускає у твоєму житті або навіть створює, мають пробудити в тобі спрагу Бога, це – випробування віри. Дивлячись на них у світлі віри, ти навчишся бачити духовне значення подій, яке полягає в тому, що кожна подія є приходом у твоє життя Бога, що вона нерідко спрямована на пробудження в тобі спраги Його присутности, Його допомоги, Його рятівного втручання. Чим більше ти почуваєш себе хворим, тим більше потребуєш лікаря. Чим більше ти почуваєш себе безпорадним і пригніченим різними труднощами, тим більшим є твоє прагнення приходу Того, хто може тобі допомогти, хто охоплює благодаттю спасіння усі твої проблеми й може тебе порятувати. Треба лишень аби ти повірив, що Він прагне дати тобі все, чого ти потребуєш, щоб ти повірив у Його силу й безмежну любов.
Коли Бог хоче, щоб ти досягнув глибини віри, Він може піддати тебе дуже важким випробуванням, може багато в тебе забрати, і навіть позбавити всього. Він може позбавити тебе твого коріння, щоб ти, не маючи людських забезпечень, чекав лише на Його спасенну поміч.
